11/193 Про визнання недійсними угод типу СВОП по обміну кредитними коштами, що укладені між банками у рамках Генерального договору - 24.01.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2011 року (судді: Смирнова Ю.М. – головуючий, Івченко А.М., Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова

ініціатива"

до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Національний банк України,

2) Міністерство фінансів України

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання недійсним правочинів та застосування наслідків їх недійсності,

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (позивач, ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (відповідач, ПАТ "Родовід Банк") про визнання недійсними угод типу СВОП по обміну кредитними коштами, що укладені між позивачем та відповідачем, у рамках Генерального договору № 01-284/2006 від 10.04.2006 згідно переліку, зазначеного у позовній заяві, та застосування наслідків недійсності зазначених угод.

В процесі розгляду справи було залучено до участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Національний банк України та Міністерство фінансів України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.11.2011 позов задоволено повністю.

Визнано недійсними договори по обміну кредитними коштами, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Фінансова ініціатива", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", (03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, ідентифікаційний код 33299878) та Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, ідентифікаційний код 14349442) у рамках Генерального договору № 01-284/2006 про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій від 10.04.2006, за якими:

- 11.02.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 500 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит у розмірі 3 850 000 грн. під 40% річних з датою повернення 06.03.2009.

- 03.02.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 3 000 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит у розмірі 23 100 000 грн. під 47% річних з датою повернення 10.03.2009.

- 06.02.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 2 500 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит у розмірі 19 250 000 грн. під 47% річних, з датою повернення 16.03.2009.

- 12.02.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 3 000 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит у розмірі 23 100 000 грн. під 40% річних, з датою повернення 18.03.2009.

- 27.02.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 1 000 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит у розмірі 7 700 000грн. під 20% річних, з датою повернення 06.03.2009.

- 02.03.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 3 500 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит у розмірі 26 950 000грн. під 15% річних з датою повернення 10.03.2009.

- 03.03.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 3 000 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит у розмірі 23 100 000грн. під 15% річних з датою повернення 10.03.2009.

- 05.03.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 2 000 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит в розмірі 15 400 000грн. під 15% річних з датою повернення 12.03.2009.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" 27 500 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.11.2011 становить 219 716 750,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 211 750 000 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" державне мито у розмірі 25 585,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2011 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 24.01.2012.

В судове засідання 24.01.2012 з’явилися всі учасники судового процесу.

Представники відповідача, третьої особи-2 та прокурор в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати рішення суду від 25.11.2011, апеляційну скаргу – задовольнити.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та усні пояснення, в яких просив залишити оскаржуване рішення суду в силі, апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні покладався на розсуд суду щодо вирішення спору по даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиви, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та прокурора, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.04.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Фінансова ініціатива", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", та Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", було укладено Генеральний договір № 01-284/2006 про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій (далі - Генеральний договір), предметом якого є загальні умови та порядок здійснення сторонами міжбанківських операцій на внутрішньому валютному та грошовому ринках України (п.1.1).

Пунктом 3.1 Генерального договору сторони погодили, що у відповідності до цього договору між ними можуть укладатися наступні види договорів:

3.1.1 Договори з залучення та розміщення міжбанківських кредитів/міжбанківських депозитів (МБК/МБД) у національній та іноземних валютах;

3.1.2 Конвертаційні договори –договори з купівлі і продажу однієї валюти проти іншої валюти за курсом узгодженим в момент укладення договорів, в тому числі договори типу "ТОД", "ТОМ", договори типу "СПОТ", договори типу "ФОРВАРД";

3.1.3 Договори типу "СВОП" - договори, за якими відбувається одночасна купівля та продаж однієї й тієї ж суми іноземної валюти з різними датами валютування, або одночасний обмін МБК/МБД у різних валютах на однакові строки і приблизно еквівалентні суми.

Відповідно до п. 5.1.1. Генерального договору умови Договорів, що укладаються у відповідності до Генерального договору, визначаються у кожному окремому випадку шляхом проведення переговорів між Дилерами сторін за допомогою системи REUTERS DEALING або по телефону.

Пунктом 5.1.2 Генерального договору передбачено, що договір вважається укладеним сторонами з моменту досягнення дилерами в ході переговорів по системі REUTERS DEALING взаємної згоди по всіх істотних умовах договору, що передбачені для даного виду договору. У випадку, коли істотні умови договору сторони узгоджували шляхом проведення переговорів по телефону, договір вважається укладеним після отримання обома сторонами підтвердження згідно з п. 5.2 Генерального договору.

Матеріали справи свідчать, що в рамках Генерального договору між сторонами, шляхом обміну документів по системі REUTERS DEALING, укладалися договори по наданню окремих міжбанківських кредитів за якими:

- 03.02.2009 позивач надав відповідачу міжбанківський валютний кредит в розмірі 3 000 000 доларів США під 5% річних, а відповідач надав позивачу міжбанківський валютний кредит у розмірі 23 100 000 грн. під 47% річних з датою повернення 10.03.2009;

- 03.02.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 3 000 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит у розмірі 23 100 000грн. під 47% річних з датою повернення 11.03.2009;

- 03.02.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 3 000 000 доларів США під 5% річних, а відповідач надав позивачу міжбанківський валютний кредит у розмірі 23 100 000 грн. під 47% річних з датою повернення 12.03.2009;

- 06.02.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 2 500 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит у розмірі 19 250 000грн. під 47% річних, з датою повернення 16.03.2009.

- 11.02.2009 позивач надав відповідачу міжбанківський валютний кредит в розмірі 500 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит у розмірі 3 850 000 грн. під 40% річних з датою повернення 06.03.2009.

- 12.02.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 3 000 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит у розмірі 23 100 000грн. під 40% річних, з датою повернення 18.03.2009.

- 02.03.2009 позивач надав відповідачу міжбанківський валютний кредит в розмірі 3 500 000 доларів США під 5% річних, а відповідач надав позивачу міжбанківський валютний кредит у розмірі 26 950 000 грн. під 15% річних з датою повернення 10.03.2009.

- 03.03.2009 позивач надав відповідачу міжбанківський валютний кредит в розмірі 3 000 000 доларів США під 5% річних, а відповідач надав позивачу міжбанківський валютний кредит у розмірі 23 100 000 грн. під 15% річних з датою повернення 10.03.2009.

- 05.03.2009 TOB "КБ "Фінансова ініціатива" надав ВАТ "Родовід банк" міжбанківський валютний кредит в розмірі 2 000 000 доларів США під 5% річних, а ВАТ "Родовід банк" надав TOB "КБ "Фінансова ініціатива" міжбанківський валютний кредит в розмірі 15 400 000 грн. під 15% річних з датою повернення 12.03.2009.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювані угоди за своїм змістом є операціями з похідним фінансовим інструментом та укладені сторонами з порушенням вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що за укладеними між позивачем та відповідачем договорами в рамках Генерального договору здійснено обмін коштів в різних валютах на приблизно еквівалентні суми з умовою зворотного обміну, тобто здійснені операції з похідним фінансовим інструментом, чим порушені вимоги нормативно-правових актів Національного банку України.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погоджується із вищенаведеними доводами позивача та висновками суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.

Згідно з п.п. 2 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першої-третьої, п’ятою, шостою ст. 203 цього кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 (v0009700-09) зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Цивільного кодексу України (435-15) , міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Отже, сторони маючи відповідні ліцензії та дозволи зобов'язані керуватися у своїй діяльності нормативно-правовими актами Національного банку України.

Колегією суддів встановлено, що позивач та відповідач мають банківські ліцензії та дозволи Національного банку України на здійснення операцій згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) . Зазначені дозволи містять перелік операцій, які сторони мають право здійснювати.

Статтею 8 Генерального договору визначено два варіанти договорів типу СВОП. Зокрема, п. 8.1 вказаної статті визначено, що 1-й варіант договору типу СВОП (договір з залучення/розміщення МБК/МБД): сторони надають одна одній строкові МБК/МБД в різних валютах в приблизно еквівалентних сумах з однаковими строками повернення коштів.

Слід зазначити, що визначення операцій СВОП, також, міститься у нормативно правових актах Національного Банку України, зокрема, в його постановах.

Так, відповідно до пункту 1.5. глави 1 розділу 1 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 309 від 31.08.2007 (z1104-07) : процентний своп – обмін процентними платежами, які розраховані за різними ставками, але виходячи з однієї умовної суми протягом строку дії контракту, за яким, як правило, один процентний платіж розраховується за фіксованою ставкою, інший - за плаваючою; валютний своп – купівля-продаж однієї валюти за іншу на умовах зворотного викупу на певну дату в майбутньому за визначеним курсом.

Згідно з постановою Національного банку України від 15.03.2004 № 104 (v0104500-04) , якою схвалено методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків":

1) своп процентної ставки – контрактна угода між двома сторонами, відомими як учасники свопу, про обмін потоками грошових коштів, які розраховані за різними ставками, але виходячи з однієї суми, відомої як умовна сума. Як правило, один потік коштів розраховується за фіксованою ставкою, а інший - за плаваючою ставкою;

2) валютний своп – одночасне укладання спот та протилежної форвардної угоди. Іноземна валюта, придбана згідно з угодою спот, знову продається після закінчення певного проміжку часу, і, відповідно, валюта, що продається згідно з угодою спот, після закінчення певного проміжку часу купується знову. Обидві угоди укладаються з одним і тим самим партнером, при цьому курси, дати валютування та способи платежу встановлюються в момент укладання угоди.

Цією ж постановою встановлено, що похідні інструменти (деривативи) - це фінансові інструменти, які походять із (базуються на) інших фінансових інструментів(-ах), відомих як базові інструменти. До похідних інструментів належать свопи, форварди, ф'ючерси та опціони.

Пунктом 26 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 281 від 10.08.2005 (z0950-05) встановлено, що суб'єкти ринку не мають права проводити операції з валютними деривативами, а також операції в іноземній валюті з іншими похідними фінансовими інструментами, базовим активом яких є валютні цінності, курси валют, процентні ставки, індекси, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

Тобто, суб’єктам ринку, зокрема, було заборонено здійснювати операції в іноземній валюті з іншими похідними фінансовими інструментами, до яких належить в тому числі СВОП, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до Положення про регулювання Національним Банком України ліквідності банків України, затвердженого постановою Національного банку України № 378 від 26.09.2006 (z1120-06) (чинного на час укладення спірних договорів), банкам було дозволено здійснювати операції своп виключно з Національним банком України з метою підтримання ліквідності банків на строк не більше 15 днів. Розділом 8 зазначеного положення визначено умови та порядок проведення операцій своп.

Колегією суддів встановлено, що позивач та відповідач здійснили обмін кредитними коштами в різних валютах на приблизно еквівалентні суми з умовою зворотного обміну, а саме позивач надав відповідачу міжбанківські валютні кредити на загальну суму 27 500 000 доларів США, а відповідач надав позивачу міжбанківські валютні кредити на загальну суму 211 750 000 гривень. Тобто, між сторонами були укладені договори типу СВОП, як вони визначені у постановах НБУ, а також у п. 3.1.3 та ст. 8 Генерального договору та, а не просто кредитні договори, що підтверджується самими договорами, що оформлені у вигляді переговорів сторін по системі REUTERS DEALING та підтверджень по системі S.W.I.F.T. із їх офіційним перекладом.

Таким чином, укладаючи в рамках Генерального договору в період з 03.02.2009 по 05.03.2009 договори типу СВОП, та здійснюючи між собою обмін МБК у різних валютах на еквівалентні суми з однаковими строками, позивач та відповідач здійснювали операції в іноземній валюті з похідним фінансовим інструментом СВОП, чим порушили п. 26 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою.

Наведеним вище спростовується твердження апелянта, що укладені між позивачем та відповідачем оспорювані договори є кредитними договорами та не мають ніякого відношення до похідного фінансового інструмента СВОП.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорювані договори не містять всіх істотних умов договорів СВОП, а зокрема курсу валют, апелянт здійснює порівняння оспорюваних договорів виключно валютному свопу.

Однак, апелянтом не враховано, що відповідно до положення "Методичних вказівок з інспектування банків", на які він посилається, СВОП процентної ставки – це контрактна угода між двома сторонами, відомими як учасники свопу, про обмін потоками грошових коштів, які розраховані за різними ставками, але виходячи з однієї суми, відомої як умовна сума.

Слід зазначити, що відповідно до укладених між сторонами оспорюваних договорів, сторони здійснювали обмін МБК в різних валютах за різними ставками, при цьому, обмін МБК відбувався в день укладення договорів СВОП за офіційним курсом НБУ, що підпадає під визначення як СВОПУ процентної ставки так і валютного СВОПУ.

Також, враховуючи п. 5.1.1, п. 5.1.2, а також п. 5.4 Генерального договору, відповідно до якого надруковані оригінальні тексти переговорів за системою REUTERS DEALING безумовно визнаються сторонами як офіційні документи, що засвідчують факт укладення договору і можуть бути використані як доказ при вирішенні спорів, у тому числі в господарському суді, колегія суддів не може погодитися з твердженням апелянта, що судом невірно надано текстам переговорів за системою REUTERS DEALING сили договорів,

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на факт наявності у сторін банківських ліцензій, враховуючи наступне.

Відповідно до глави 2 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України" № 255 від 18.06.2003 (z0583-03) , фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного суб'єкта підприємницької діяльності і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 309 від 31.08.2007 (z1104-07) , похідний інструмент (дериватив) - це фінансовий інструмент, який має всі три такі характеристики:

а) його вартість змінюється у відповідь на зміну встановленої ставки відсотка, ціни фінансового інструменту, ціни споживчих товарів, валютного курсу, індексу цін чи ставок, показника кредитного рейтингу чи індексу кредитоспроможності або подібної змінної;

б) не вимагає початкових чистих інвестицій або вимагає початкових чистих інвестицій менших, ніж ті, що були б потрібні для інших типів контрактів, які мають подібну реакцію на зміни ринкових умов;

в) який погашається на майбутню дату.

Тобто, кредит (кредитні кошти) є фінансовим інструментом (базовим інструментом), а обмін кредитами є похідним інструментом.

Похідний інструмент та фінансовий інструмент не є тотожними поняттями, оскільки похідний інструмент походить від фінансового інструмента (базується на ньому), без наявності фінансового інструмента не може мати місце і похідний фінансовий інструмент.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дозволи (ліцензії), які були наявні у сторін в момент укладення оспорюваних правочинів, не надавали їм права на здійснення операцій з похідними фінансовими інструментами. Сторони, маючи відповідні ліцензії та дозволи, зобов'язані керуватися у своїй діяльності нормативно-правовими актами Національного банку України.

Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що спірні договори, які укладені в рамках Генерального договору, є недійсними, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про застосування наслідків недійсності зазначених угод – стягнення з відповідача на користь позивача 27 500 000,00 доларів США та стягнення з позивача на користь відповідача 211 750 000,00 грн., наданих сторонами в рамках вказаних договорів.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2011.