Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Техно-торговий центр "Укрпром-Консоль", м. Луганськ (далі – ПП "Техно-торговий центр "Укрпром-Консоль")

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 09.12.2008

зі справи № 10/22пд

за позовом ПП "Техно-торговий центр "Укрпром-Консоль"

до відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ (далі –Відділ реклами)

про визнання договору недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПП "Техно-торговий центр "Укрпром-Консоль" –Щербака М.Ф.,

Відділу реклами –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ПП "Техно-торговий центр "Укрпром-Консоль" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом (з урахуванням його подальшого уточнення) до Відділу реклами про визнання недійсним договору оренди місць розміщення зовнішньої реклами.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.10.2008 (суддя Мінська Т.М.) позов задоволено. В обґрунтування рішення суду зазначено, що порядок визначення ціни оспорюваного договору ґрунтується на акті органу місцевого самоврядування, який рішенням суду в іншій справі визнано протиправним.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 (колегія суддів у складі: суддя Бойченко К.І. –головуючий, судді Єжова С.С., Журавльова Л.І.) зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. У прийнятті цієї постанови апеляційний господарський суд виходив з того, що фактичне виконання оспорюваного договору, яке має безповоротний характер, дає підстави для припинення та визнання недійсним цього договору лише на майбутнє, але на момент вирішення даного спору рішенням суду в іншій справі договір вже припинено.

Відділ реклами звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема частини третьої статті 207 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- 17.05.2007 Відділом реклами та ПП "Техно-торговий центр "Укрпром-Консоль" укладено договір № 374 про надання в тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, для розташування спеціальних конструкцій (далі –Договір);

- у підпункті 4.2 пункту 4 Договору зазначено, що розмір плати за користування всіма місцями, які надані у користування, визначається згідно з порядком, встановленим рішенням Луганської міської ради, і складає 12232,04 грн. на місяць, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 20 % – 2 038,67 грн. (розрахунок плати –додаток № 2 до Договору);

- розмір орендної плати, відображений у підпункті 4.2 пункту 4 Договору, визначався на підставі Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності м. Луганська, встановленим рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 № 115;

- постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 зі справи № 16/637н-ад, яка набрала законної сили, рішення виконавчого комітету Луганської міської ради 13.04.2007 № 115, зокрема, в частині визначеного цим рішенням Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, визнано протиправним та скасовано;

- рішенням господарського суду Луганської області від 07.02.2008 у справі № 2/568пд, яке набрало законної сили, Договір розірвано.

Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для визнання Договору недійсним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ): встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У статті 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом припису статті 35 ГПК України встановлений судовим рішенням в іншій справі факт, зокрема, незаконності рішення органу місцевого самоврядування є преюдиціальним у вирішенні господарського спору.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до частини третьої статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Тому визнання недійсними умов договору, згідно з якими визначається ціна договору, є підставою для визнання договору недійсним вцілому.

Разом з тим, частиною третьою статті 207 ГК України встановлено, що виконання господарського зобов’язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов’язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов’язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Системний аналіз норм ЦК України (435-15) , якими врегульовано питання щодо договорів найму (оренди), дозволяє дійти висновку про те, що до даного виду договорів неможливо застосувати реституцію в частині виконаних зобов’язань. Отже, згідно з наведеним приписом частини третьої статті 207 ГК України частково виконаний договір найму (оренди) може бути припинено і відповідно визнано недійсним лише на майбутнє. Таким чином, виконання сторонами договірних зобов’язань не дає підстав для визнання недійсним договору у виконаній частині.

Відповідну правову позицію наведено в підпункті 3.2 пункту 3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними".

Разом з тим, господарськими судами у справі встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 07.02.2008 у справі № 2/568 пд Договір розірвано, тобто припинено його на майбутнє з моменту фактичного виконання сторонами договірних зобов’язань.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в даній справі.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Отже, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 зі справи № 10/22пд залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Техно-торговий центр "Укрпром-Консоль" –без задоволення.