13/177-11 Про визнання права власності на комплекс будівель та споруд м'ясопереробного комбінату - 18.01.2012 Прийняття

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайлаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватного підприємства "Вілія Трейд" про визнання права власності на комплекс будівель та споруд м'ясопереробного комбінату загальною площею 1443,2 кв.м., а саме:

15. Літ. А- Будівля гуртожитку зі столовою, загальною площею 342,4 кв.м;

16. Літ. Б - Адмінбудівля, загальною площею 113,7 кв. м;

17. Літ. В - Прохідна, загальною площею 32,5 кв. м;

18. Літ. Г - Цех по переробці м'яса 824,4 кв.м;

19. Літ. Д - Дизельна 21,3 кв.м;

20. Літ. Ж - Господарський блок 92,2 кв.м;

21. Літ. І - Каналізаційно-насосна станція 16,7 кв. м

- Ворота; огорожа, щипорізка, затон для скота, водонапірна башта, скважина, що знаходяться за адресою: Київська область, Баришевський р-н, село Перемога, вул. Жовтнева, буд. 52; земельну ділянку площею 0,74 га, розташовану на території Перемозької сільської ради Баришевського району Київської області, цільове призначення - для розміщення м'ясопереробного цеху, кадастровий номер 3220286100:16:076:0761; земельну ділянку площею 1,2579 га, розташовану на території Перемозької сільської ради Баришевського району Київської області, цільове призначення - для розміщення м'ясопереробного цеху, кадастровий номер 3220286100:16:076:0760.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору купівлі - продажу нерухомого майна від 20.07.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем та на підставі ст. 220 Цивільного Кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.11.2011 р. у справі № 13/177-11 позов задоволено повністю. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайлаш" право власності на комплекс будівель та споруд м'ясопереробного комбінату загальною площею 1443,2 кв.м., а саме:

15. Літ. А- Будівля гуртожитку зі столовою, загальною площею 342,4 кв.м;

16. Літ. Б - Адмінбудівля, загальною площею 113,7 кв. м;

17. Літ. В - Прохідна, загальною площею 32,5 кв. м;

18. Літ. Г - Цех по переробці м'яса 824,4 кв.м;

19. Літ. Д - Дизельна 21,3 кв.м;

20. Літ. Ж - Господарський блок 92,2 кв.м;.

21. Літ. І - Каналізаційно-насосна станція 16,7 кв. м

- Ворота; огорожа, щипорізка, загон для скота, водонапірна башта, скважина, що знаходяться за адресою: Київська область, Баришівський р-н, село Перемога, вул. Жовтнева, буд. 52; земельну ділянку площею 0,74 га, розташовану на території Перемозької сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення - для розміщення м'ясопереробного цеху, кадастровий номер 3220286100:16:076:0761; земельну ділянку площею 1,2579 га, розташовану на території Перемозької сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення - для розміщення м'ясопереробного цеху, кадастровий номер 3220286100:16:076:0760. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайлаш" 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що 20 липня 2006 року між ТОВ "Кайлаш" та ТОВ "Дюна" в особі ПП "Вілія Трейд" було укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна. Судом встановлено, що договір є виконаним повністю, позивачем було проведено розрахунки та передано відповідачу всю суму у вигляді векселю, а відповідачем було передано позивачу нерухоме майно згідно договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 20.07.2006 р. В зв'язку з тим, що в порушення ст. 657 ЦК України договір не був нотаріально посвідчений та з метою усунення такого порушення вимог закону позивач запропонував відповідачу нотаріально посвідчити договір. Відповідач від підписання договору відмовився.

Враховуючи норми ч. 2 ст. 220 ЦК України, ст. 334 ЦК України, та враховуючи, що сторони договору домовились щодо усіх його істотних умов, а відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.11.2011 р. у справі № 13/177-11 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що 16.01.2007 року між ВАТ ТФБ "Контракт" та ТОВ "Дюна" було укладено договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №5/07, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 1 000 000, дол. США. В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 16.01.2007 року між ВАТ ТФБ "Контракт" та ТОВ "Дюна" було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав банку в іпотеку спірне нерухоме майно та земельні ділянки. 16.01.2007 року було здійснено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек (відповідні довідки долучено до апеляційної скарги.). Таким чином, судом першої інстанції при винесенні рішенні було порушено право Банку як іпотекодержателя нерухомого майна.

Заборгованість відповідача по поверненню кредиту підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 05.07.20011 року по справі №47/176. На підставі наказу Господарського суду м. Києва від 13.09.20011 року державною виконавчою службою України було розпочато процес реалізації рухомого та нерухомого майна боржника, та спірних земельних ділянок. Отже, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.

Крім цього, апелянт зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна та земельних ділянок, а саме 20.06.2006 року продавець (ТОВ "Дюна") не був власником спірного нерухомого майна та земельних ділянок, оскільки ТОВ "Дюна" зареєструвало право власності на нерухоме майно – 12.12.2006 року та отримало державний акт права власності на земельні ділянки лише – 18.12.2006 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.01.2012 року.

На підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів залучено до участі у справі в якості третьої особи - Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт".

16.01.2012 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки останній ніби то не отримав копію апеляційної скарги банку та додані до неї документи. Розглянувши наведене клопотання відповідача, колегія суддів відхиляє його як безпідставне, оскільки апелянтом до апеляційної скарги додано належні докази відправлення копії апеляційної скарги з доданими до неї документами відповідачу, що підтверджується поштовою квитанцією №9524 від 15.12.2011 року та описом вкладення у цінний лист. Крім цього, відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи, зробити з них витяги, зняти копії, що не було зроблено останнім на протязі двох днів. (клопотання подано 16.01.2012 року, судове засідання – 18.012012 року).

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами №01-22/1/3 від 17.01.2012 року у зв’язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Кропивної Л.В. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 13/177-11 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (vr030414-10) , згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011.

Представник Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 14.11.2011 року у справі № 13/177-11 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Про судове засідання 18.01.2012 представники позивача, відповідача, третьої особи 1 були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, проте представники останніх не з’явились, причини неявки не повідомили.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов’язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача, відповідача, третьої особи 1.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника ПАТ Банк "Контракт", перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

20 липня 2006 року між ТОВ "КАЙЛАШ"(далі - позивач) та ТОВ "Дюна" в особі ПП "Вілія Трейд" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продати позивачу в строк, за ціну та на умовах, що обговорені у цьому Договору:

1) комплекс будівель та споруд м'ясопереробного комбінату загальною площею 1443,2 кв.м., а саме:

1. Літ. А Будівля гуртожитку зі столовою, загальною площею 342, 4 кв.м;

2. Літ. Б - Адмінбудівля, загальною площею 113,7 кв. м;

3. Літ. В - Прохідна, загальною площею 32,5 кв. м;

4. Літ. Г - Цех по переробці м"яса 824,4 кв.м;

5. Літ. Д - Дизельна 21,3 кв.м;

6. Літ. Ж - Господарський блок 92,2 кв.м;

7. Літ. І - Каналізаційно-насосна станція 16,7 кв. м

2) земельну ділянку площею 0,74 га, розташовану на території Перемозької сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення –для розміщення м’ясопереробного цеху, кадастровий номер 3220286100:16:076:0761;

3) земельну ділянку площею 1,2579 га, розташовану на території Перемозької сільської ради Баришівського району Київської області, цільове призначення - для розміщення м’ясопереробного цеху, кадастровий номер 3220286100:16:076:0760.

Відповідно до пункту 6 договору в момент підписання цього договору в якості авансу в рахунок належних платежів за Майно позивач передав відповідачу вексель на суму 3 300 000,00 (три мільйони триста тисяч) гривень.

Згідно п. 7 договору сторони зобов'язались підписати договір купівлі-продажу майна після отримання продавцем Державного акту на право власності на земельну ділянку, яка є предметом цього договору.

Згідно п. 15 Договору у випадку порушення відповідачем умов даного договору він зобов'язується повернути позивачу аванс та сплатити йому штраф у розмірі авансу.

Крім того, п. 10 Договору передбачено, що у випадку не укладення правочину купівлі-продажу, майно, зазначене у п. 1 цього договору є забезпеченням виконання зобов’язань відповідача.

16.01.2007 між ВАТ Торговельно –фінансовий банк "Контракт", правонаступником якого є ПАТ Банк "Контракт", та ТОВ "Дюна", як позичальником, було укладено договір № 5/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії (з наступними змінами та доповненнями), який підписано представниками сторін і посвідчено їх печатками, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні.

Умовами договору № 5/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 16.01.2007 сторони погодили, що Банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної мультивалютної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування, що не перевищує 1 000 000,00 дол. США, далі кредит або кредитна лінія.

Кредитні кошти можуть надаватися позичальнику у наступних видах валют: долар США, гривня (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 15.01.2010 згідно із встановленим графіком погашення (додаток № 1 до договору).

Згідно п.2.3 Договору процентна ставка за наданими кредитними коштами згідно цього договору встановлюється на рівні: 16% річних за коштами наданими в доларах США, 23% річних за коштами наданими в гривнях, комісія за відкритя кредитної лінії у розмірі 0,1% від загального розміру кредиту, комісія за надання кожної суми кредиту у розмірі 0,1% від розміру кожної такої суми.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за методом факт/360 на фактично отриману позичальником суму кредиту та за фактичний термін користування кредитом, при цьому день надання і день погашення кредитних коштів рахується як один день. Щомісячне нарахування процентів за користування кредитом здійснюється 25-го числа місяця в період з 25-го числа місяця, що передує поточному по 24 число поточного місяця. Проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит. Позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день настання строку погашення всього кредиту (п.3.2 Договору )

Додатковою угодою № 1 від 21.09.2007 до договору № 5/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 16.01.2007 відповідачеві було збільшено максимальний ліміт кредиту до 1 500 000,00 дол. США та змінено графік погашення основного боргу та встановлено діючий ліміт у розмірі 1 100 000,00 дол. США.

Додатковою угодою № 2 від 15.11.2007 до договору № 5/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 16.01.2007 сторони погодили змінити графік погашення суми основного боргу.

Додатковою угодою № 3 від 15.04.2008 до договору № 5/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 16.01.2007 сторони встановили кінцевий строк повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 15.01.2010 р.

Додатковою угодою № 4 від 21.05.2008 до договору № 5/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 16.01.2007 сторони погодили, що забезпеченням кредиту є: іпотека комплексу будівель та споруд м’ясопереробного комбінату та земельних ділянок, що належить позичальнику, застава обладнання, що належить позичальнику, фінансова порука юридичної особи ТОВ "УГМ", фінансова порука фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Додатковою угодою № 5 від 26.08.2008 до договору № 5/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 16.01.2007 збільшено діючий ліміт до 1 500 000,00 дол. США та процентну ставку встановлено на рівні 17% у доларах США, 24% у гривні та доповнено штрафні санкції.

Додатковими угодами № 6-15 до договору № 5/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 16.01.2007 сума основного боргу відповідача становить 506 000,00 дол. США, а кінцевим строком погашення кредиту є 31.03.2011 (додаткова угода № 13 від 11.03.2011).

16.01.2007 між ВАТ Торговельно –фінансовий банк "Контракт", правонаступником якого є ПАТ Банк "Контракт" (іпотекодержатель), та відповідачем - ТОВ "Дюна", як іпотекодавець, було укладено іпотечний договір, який підписано представниками сторін і посвідчено їх печатками та посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстраційним № 394, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи, оригінал договору оглянуто в судовому засіданні.

Умовами іпотечного договору від 16.01.2007 сторони погодили, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору № 5/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 16.01.2007, укладеного між іпотеко держателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов’язаний в порядку, передбаченому кредитним договором повернути іпотекодержателю до 15.01.2010 кредит, отриманий шляхом відкриття невідновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування, що не перевищує 1 000 000,00 дол. США, сплатити відсотки за користування ним згідно умов кредитного договору у розмірі 23% річних у гривні та 16% річних у дол.. США, сплатити можливу неустойку (пеню, штраф), а також відшкодувати іпотеко держателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору у розмірі і випадках, передбаченим кредитним договором (п.1.1Договору )

Відповідно до п. 1.2 Договору в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно:

земельну ділянку площею 0,7400 га, яка розташова на території Перемозької сільської ради, Баришівського району, Київської області, цільове призначення –для розміщення м’ясопереробного цеху. Земельна ділянка належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 276177, виданого Баришівським районним відділом земельних ресурсів Київської області 18.12.2006 р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 020632100002, кадастровий № 3220286100:16:076:0761;

земельну ділянку площею 1,2579 га, яка розташова на території Перемозької сільської ради, Баришівського району, Київської області, цільове призначення –для розміщення м’ясопереробного цеху. Земельна ділянка належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 276176, виданого Баришівським районним відділом земельних ресурсів Київської області 18.12.2006 р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 020632100001, кадастровий № 3220286100:16:076:0760.

- комплекс будівель та споруд м’ясопереробного комбінату загальною площею 1443,2 га, а саме 1. Літ. А Будівля гуртожитку зі столовою, загальною площею 342, 4 кв.м;

2. Літ. Б - Адмінбудівля, загальною площею 113,7 кв. м;

3. Літ. В - Прохідна, загальною площею 32,5 кв. м;

4. Літ. Г - Цех по переробці м"яса 824,4 кв.м;

5. Літ. Д - Дизельна 21,3 кв.м;

6. Літ. Ж - Господарський блок 92,2 кв.м;

7. Літ. І - Каналізаційно-насосна станція 16,7 кв. м

Згідно п. 1.3 Договору загальна вартість предмету іпотеки становить 4 266 800,00 грн. (п.п1.3.).

Отже, спірне нерухоме майно, яке було продано відповідачем позивачу згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.07.2006 року було передано відповідачем 16.01.2007 року в іпотеку Публічному акціонерному товариству Банк "Контракт".

16.01.2007 року здійснено запис в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та державному реєстрі іпотек, що спірне нерухоме майно та земельні ділянки знаходяться в іпотеці (заборона), що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек, які додані апелянтом до апеляційної скарги.

Також, колегією суддів встановлено, що відповідач не виконав вимоги по сплаті суми заборгованості по договору № 5/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 16.01.2007 зі змінами та доповненнями до них. ПАТ Банк "Контракт" звернувся до господарського суду м. Києва з вимогою про стягнення заборгованості за даним договором.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.07.2011 року по справі №47/176, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 року, позов задоволено. Розірвано договір № 19/2009 про відкриття кредитної лінії від 05.11.2009 (з наступними змінами та доповненнями), укладений між ВАТ Торговельно –фінансовий банк "Контракт", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюна". Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська група морепродуктів" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" суму заборгованості по кредитам в розмірі 16 641 016 грн. 46 коп., а також витрати по сплаті державного мита - 25 500 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 13.09.2011 було видано відповідний наказ.

11.10.2011 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Маєвською Д.В. було відкрите виконавче провадження про примусове виконання вищезазначеного наказу Господарського суду міста Києва.

Скаржник вказує на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в зв’язку з тим, що на майно, яке передано останньому в іпотеку згідно договору іпотеки від 16.01.2007року, оскаржуваним рішенням визнано право власності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі –продажу) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Аналогічну правову позицію уикладено у постанові Вищого господарського суду України від 17 березня 2009 року у справі N 15/261(1/445-21/71) за позовом ТОВ "Центр Бізнес Сервісу" до ТОВ "Редакція "Галицькі контракти", треті особи - ВАТ КБ "Надра", ПМП "Зільник", про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, в перегляді якої ухвалою Верховного Суду України від 28 травня 2009 року відмовлено, а також в постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2011 зі справи № 3-28гс11.

В постанові пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) зазначено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20 липня 2006 року між ТОВ "КАЙЛАШ" та ТОВ "Дюна" в особі ПП "Вілія Трейд" не укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, в основу оскаржуваного рішення судом першої інстанції було покладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20 липня 2006 року, при цьому суд посилаючись на ч. 2 ст. 220 ЦК України в мотивувальній частині рішення визнав спірний договір дійсним, оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов договору та передбачили у ньому такі істотні умови як об’єкт купівлі-продажу; ціна договору; порядок проведення розрахунків; момент переходу права власності на нерухоме майно.

При цьому судом першої інстанції не враховано, що правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Крім того, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства, організації), мають право звертатися до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушень.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Об’єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України (435-15) випливає, що позов про визнання права власності може пред’являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується, як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.

Позивачем не доведено порушення прав та законних інтересів останнього, оскільки відповідачем не оспорюється та не заперечується право власності на спірне нерухоме майно та земельні ділянки.

Також, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20 липня 2006 року між сторонами не укладено, тому даний договір не створює прав та обов’язків для сторін.

Отже, підстав для визнання права власності на спірне нерухоме майно та земельні ділянки не вбачається.

Крім цього, статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (898-15) ;

Згідно ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права а вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.

Відповідачем (іпотекодавцем) не повідомлено Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" (іпотекодержателя) про існування договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 липня 2006 року.

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Фактично з прийняттям рішення про визнання права власності на спірне нерухоме майно та земельні ділянки за іншою особою (впозивачем), відбувся перехід права власності на спірне нерухоме майно та земельні ділянки.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про порушення права Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" як іпотекодержателя спірного нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 14.11.2011року у справі №13/177-11 скасуванню.

З 01.11.2011р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір" (3674-17) № 3674Л/І від 08.07.2011р.

Статтею 4 названого Закону встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлено у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальних заробітних плат та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, розмір судового збору, який апелянт повинен був сплатити за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 14.11.2011р., складає 28 230,00 грн.

Проте, апелянтом при зверненні до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою було сплачено судовий збір у меншому розмірі, а саме – 16 500,00грн., замість 28 230,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 року зобов’язано апелянта доплатити 11 730,00грн. судового збору.

Вимоги ухвали апелянтом не виконано, у зв’язку з чим з Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" достягується в доход Державного бюджету України 11 730,00грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У зв’язку з задоволенням апеляційної скарги третьої особи 2, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.11.2011року у справі №13/177-11 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (04071, м. Київ, вул.. Воздвиженська, 58, код ЄДРПОУ 19361746) в доход Державного бюджету України 11 730,00 грн. (одинадцять тисяч сімсот тридцять грн.) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" (м. Київ, пр.-т. 40-річчя Жовтня, 120, корп.. 1, код 31627605) на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (04071, м. Київ, вул.. Воздвиженська, 58, код ЄДРПОУ 19361746) 28 230,00грн. (двадцять вісім тисяч двісті тридцять грн.) судового збору за розгляд апеляційної скарги.