12/180-11 Про визнання недійсним з момента укладення пункту договору про реструктуризацію заборгованості за договорами підряду, який містить третейске застереження - 18.01.2012 Прийняття

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №1" (далі – відповідач) про визнання недійсним пункту договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2011 у справі №12/180-11 Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведена наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2011 у справі №12/180-11 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, вважає, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що 20 травня 2011 року сторони уклали договір про реструктуризацію заборгованості за договорами підряду №2/8 від 03 січня 2008 року, №27-п від 27 квітня 2010 року, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості за виконані ним підрядні роботи.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають при виконанні цього договору чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають остаточному рішенню у третейському суді при Асоціації "Всеукраїнське об’єднання торговців транспортними засобами" згідно з регламентом даного суду. Рішення третейського суду буде остаточним і обов’язковим для сторін та буде виконуватися ними у зазначені строки, які вказані у рішенні третейського суду.

Позивач вважав, що позбавлений права на неупереджений та справедливий суд, оскільки керівник відповідача має пряме відношення до постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнське об’єднання торговців транспортними засобами".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.12.2011.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить перенести розгляд справи у зв’язку з зайнятістю представників скаржника в іншому судовому процесі.

На підставі статті 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 21.12.2011.

В судове засідання 21.12.2011 з’явились представники сторін.

В залі судового засідання представником позивача подано клопотання про витребування доказів, а саме завіреної копію регламенту Постійного діючого третейського суду при Асоціації Всеукраїнське об’єднання торговців транспортними засобами, завірений список суддів третейського суду, склад президій, дані про склад засновників організації при якій діє третейський суд.

Представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу у якому відповідач зазначив, що повністю погоджується з висновком господарського суду міста Києва про відмову у задоволенні позову та просить залишити рішення суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відкладення розгляду справи на 18.01.2011.

В судове засідання 18.01.2011 з’явились представники сторін.

Представником позивача були подані додаткові документи та клопотання про витребування даних про те, чи є громадянин Запісний Денис суддею постійно діючого третейського суду при Асоціації Всеукраїнське об’єднання торговців транспортними засобами.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки між сторонами не існує спору про те чи є громадянин Запісний Денис суддею вищезазначеного суду, зокрема, з пояснень представника відповідача вбачається, що останній не заперечує той факт, що Запісний Денис є суддею постійно діючого третейського суду при Асоціації Всеукраїнське об’єднання торговців транспортними засобами.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечив, просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:

20 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №1" був укладений договір про реструктуризацію заборгованості за договорами підряду №2/8 від 03 січня 2008 року, №27-п від 27 квітня 2010 року (далі – договір), згідно з умовами якого позивач надав відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості за виконані ним підрядні роботи.

Пунктом 2.7 договору сторони передбачили, що всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають при виконанні цього договору чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають остаточному рішенню у третейському суді при Асоціації "Всеукраїнське об’єднання торговців транспортними засобами" згідно з регламентом даного суду. Рішення третейського суду буде остаточним і обов’язковим для сторін та буде виконуватися ними у зазначені строки, які вказані у рішенні третейського суду.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди", юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (1701-15) .

Статтею 12 Закону України "Про третейські суди" також визначено, що Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених статтею 12 Закону України "Про третейські суди", третейська угода є недійсною.

Також, згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо посилання позивача на те, що він позбавлений права на неупереджений та справедливий суд, оскільки керівник відповідача має пряме відношення до постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнське об’єднання торговців транспортними засобами", судова колегія зазначає наступне.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною (частина 3 статті 1 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з цим, не вважається відмовою від права на звернення до господарського суду угода про передачу справи за згодою сторін на розгляд третейського суду. Звернення фізичних та юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від захисту прав та законних інтересів у державному суді відбулась за вільним волевиявленням сторін спору.

Стаття 4 Закону України "Про третейські суди" встановила, що третейський суд утворюється та діє на принципах:

1) законності;

2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові;

3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом;

4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) обов'язковості для сторін рішень третейського суду;

6) добровільності утворення третейського суду;

7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі;

8) арбітрування;

9) самоврядування третейських суддів;

10) всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів;

11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про третейські суди", сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що у постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про третейські суди", третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до статті 24 Положення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнське об’єднання торговців транспортними засобами" третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

Статтею 25 вищезазначеного положення визначено, що третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, і після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу, зокрема, якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення.

Судовою колегією не приймається до уваги посилання позивача на статтю 230 Цивільного кодексу України, за приписами якої якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами істотності значення обставин, щодо яких, на думку позивача, його введено в оману, наявності умислу в діях відповідача, так само як і самого факту обману.

Крім цього, відповідно до частини 5 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) .

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає наявності підстав, з якими закон пов’язує недійсність правочину. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Також, судовою колегією встановлено, що оспорюваний правочин укладений з додержанням правил, передбачених статтею 12 Закону України "Про третейські суди".

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області у даній справі, в зв’язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2011 у справі №12/180-11 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2011 у справі №12/180-11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №12/180-11 повернути до Господарського суду Київської області.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.