49/106-б Про визнання боржника банкрутом з підстав того, що підприємство є фіктивним - 17.01.2012 Прийняття

Постановою господарського суду м. Києва від 06.06.2011р. у справі № 49/106-6 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альва" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніа-Стар" останнього визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру з усіма передбаченими чинним законодавством наслідками, ліквідатор банкрута призначено арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича, якого зобов'язано виконати вимоги ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПА у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011р. по даній справі було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду (головуючий суддя Гарник Л.Л., судді: Верховець А.А., Іваненко Я.Л.),

Розпорядженням Керівника апарату суду від 15.08.2011р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. по даній справі було призначено розгляд апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011р. по даній справі було зупинено провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2011р. ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011р. було скасовано та скеровано справу до апеляційної інстанції для подальшого розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. розгляд справи призначено на 17.01.2012р. у складі колегії суддів головуючого судді Дзюбка П.О., суддів Пантелієнка В.О., Гарник Л.Л..

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01/22/3/1 від 17.01.2012р. внесені зміни до складу колегії суду та здійснено розгляд апеляційної скарги у наступному складі: головуючий суддя Дзюбко П.О., судді: Сотніков С.В., Разіна Т.І.

17.01.2012 р у судове засідання представники заявника та боржника не з’явились про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 (v_482600-08) із змінами станом на 29.06.2010 року (v_369600-10) "Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників заявника та боржника, за наявними у справі доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України (Стаття 5 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Як зазначає апелянт, ТОВ "Альва" при зверненні до суду із заявою про визнання банкрутом ТОВ "Юніа-Стар" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не були дотримані вимоги ст.7, ст.52 вищезгаданого Закону, ст. 33 та ст. 34 ГПК України, так як не надано доказів відсутності платоспроможності боржника, у зв'язку з чим господарський суд м. Києва зобов'язаний був залишити заяву без розгляду на підставі 81 ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Неплатоспроможність повинна бути обов'язково доведена перед судом заявником (кредитором) шляхом подання доказів, що засвідчують відсутність коштів на рахунках або відсутності активів боржника, тобто у ТОВ "Юніа-Стар".

Згідно поданих декларацій з податку на прибуток за 2009 рік боржник в звіті відобразив валовий дохід у розмірі 36,5 млн. грн. Вказана обставина свідчить про ведення товариством фінансово-господарської діяльності зі значними оборотними коштами.

Імперативні норми Конституції України (254к/96-ВР) зобов'язують органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України (ст.19 Конституції).

До функцій органів державної податкової служби входить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, податкові органи контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених Податковим кодексом України (2755-17) та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.78.1.7. ст.78 Податкового кодексу України - "Порядок проведення документальних позапланових перевірок", проводиться тоді, коли: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Статтею 43 Господарського-процесуального кодексу України передбачено, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 № 11 (v0011700-76) обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Конституцією України (254к/96-ВР) встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч.2 ст.124). Із змісту цієї норми випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Інтереси держави полягають в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства. До таких правових актів відноситься Податковий Кодекс України (2755-17) . Одним із принципів побудови системи оподаткування є принцип обов'язковості -впровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період. Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (509-12) встановлені завдання органів податкової служби щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів, установлених законодавством.

Визнання банкрутом підприємства, відносно якого відсутні допустимі докази припинення підприємницької діяльності та відсутності за місцезнаходженням, порушують інтереси держави в частині забезпечення дотримання законодавства про припинення юридичних осіб, функціонування економічної системи, а також порушують обов'язки ДПА у м. Києві, як органу податкової служби.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови від 06.06.2011р. № 9/106-6 було порушені вимоги ст. 7 та ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 33 та ст. 34 ГПК України,

Згідності сукупного тлумачення ст. 7 та ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор при зверненні до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст. 52 Закону, зобов'язаний надати вичерпний перелік документів про відсутність платоспроможності боржника.

В даному випадку заявником не надано до суду належних доказів, які є підставою для порушення справи про банкрутство, що не може свідчити про наявність ознак неплатоспроможності боржника.

В довідці Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців немає даних про відсутність боржника за місцезнаходженням.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, неплатоспроможність боржника, заявником доведена не була в порушення ст. 33 ГПК України.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскарженої постанови наведеного не врахував, не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкову постанову.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова господарського суду міста Києва від 06.06.2011р. підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,–

Апеляційну скаргу на постанову господарського суду міста Києва від 06.06.2011 року у справі №49/106-б задовольнити частково.

Постанову господарського суду міста Києва від 06.06.2011 року у справі №49/106-б скасувати.

Провадження у справі № 49/106-б припинити.

Матеріали справи № 49/106-б повернути господарському суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.