6/589 Про стягнення безпідставно перерахованої грошової суми - 17.01.2012 Прийняття

апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві

на рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року

у справі № 6/589 (суддя Ковтун С. А.)

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві

до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

про стягнення 5320,03 грн.

Позов заявлено про зобов’язання відповідача списати з особового рахунку потерпілої на виробництві ОСОБА_2 НОМЕР_1, що був відкритий в Дніпровському відділенні Ощадного банку України у місті Києві № 7989/0460, на користь позивача 5 320,03 грн., що становлять щомісячні виплати на компенсацію частини втраченого заробітку, які були нараховані позивачем після 28.04.2009, дати смерті зазначеної особи, через необізнаність позивача про самий факт смерті.

При цьому позивач посилається на те, що право на одержання щомісячних страхових виплат мала тільки потерпіла на виробництві, бо це право нерозривно пов’язане з її особою; що непрацездатних осіб, які перебували на утриманні або мали на день її смерті право на одержання утримання, потерпіла на виробництві не мала; що суми страхових виплат, що були зараховані на особовий рахунок потерпілої на виробництві після її смерті, не можуть входити до складу спадщини та повинні бути списані з особового рахунку потерпілої на виробництві на користь позивача, оскільки ці кошти є коштами, за рахунок яких відбувається фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів.

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України кошти можуть бути списані банком з рахунка клієнта без його розпорядження у примусовому порядку на підставі рішення суду.

Відповідач проти задоволення прозову заперечив, пославшись на пропуск позивачем строку позовної давності.

Рішенням господарського суду міста Києва 20.01.2011 року, повний текст якого підписаний 02.02.2011 року, у справі № 6/589 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що між позивачем та відповідачем немає договірних відносин, а чинним законодавством банківським установам не надано повноважень на розпорядження рахунками клієнтів в разі їх смерті.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що рішення суду як підстава списання коштів, що встановлена ст. 1071 ЦК України, є наслідком розгляду вимоги щодо захисту прав стягувача, яка повинна бути адресована особі, на яку покладено обов’язок списати кошти, якими в даному випадку є спадкоємці застрахованого, за наявністю таких, або відповідна територіальна громада (ст. 1277 ЦК України).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі № 6/589 скасувати повністю та прийняти нове рішення яким, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення дійшов невірного висновку про те, що кошти, які були перераховані на рахунок потерпілої, відкритий у відповідача, після її смерті є власністю такої особи, а отже, фактично, спадщиною.

Ухвалою від 02.12.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Пунктом 9 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що суми страхових виплат за бажанням одержувачів можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2006 між ОСОБА_2 та відповідачем був укладений договір про відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування вкладу "пенсійний Ощадного банку" в національній валюті для фізичної особи НОМЕР_1 (далі Договір).

20.06.2006 року ОСОБА_2 звернулася до начальника Дніпровського відділу Управління виконавчої дирекції Фонду ССНВ у м. Києві з заявою про направлення страхових виплат з липня 2006 року на особовий рахунок, відкритий в Дніпровському відділенні Ощадного банку України у місті Києві № 7989/0460.

Як вбачається з виписки з особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_2., що її долучено до матеріалів справи відповідачем, сума страхового відшкодування останнього разу перерахована позивачем на цей рахунок 09.04.2010.

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпіла ОСОБА_2. померла, що підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами, в зв’язку з чим постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 24.03.2010 року № 2603/668/668/27 з ІНФОРМАЦІЯ_1 року виплату ОСОБА_2. страхових виплат припинено.

Позивач звернувся до суду з вимогами зобов’язати відповідача повернути суму страхових виплат, нарахованих за час, після смерті потерпілої особи.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, з чим колегія судів погодитися не може з огляду на наступне.

За правилами ч. 1 ст. 509 та ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" завданнями страхування від нещасного випадку, серед інших, є відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Частиною 1 ст. 25 зазначеного закону встановлено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Згідно ч. 2 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Отже, позивач в силу приписів закону мав зобов’язання нараховувати і виплачувати ОСОБА_2. за рахунок належних йому коштів страхові виплати, проте, починаючи з дати смерті ОСОБА_2., цей і обов’язок припинився, тому перерахування позивачем на рахунок ОСОБА_2., відкритий відповідачем згідно умов Договору, страхових виплат, нарахованих за період, після ІНФОРМАЦІЯ_1, відбувалося всупереч нормам чинного законодавства.

Кошти, що є предметом стягнення у цій справі, є власністю позивача, тому він обґрунтовано звернувся до суду з вимогами про зобов’язання відповідача ці кошти повернути.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що між позивачем та відповідачем немає договірних відносин, а чинним законодавством банківським установам не надано повноважень на розпорядження рахунками клієнтів в разі їх смерті, і що рішення суду як підстава списання коштів, що встановлена ст. 1071 ЦК України, є наслідком розгляду вимоги щодо захисту прав стягувача, яка повинна бути адресована особі, на яку покладено обов’язок списати кошти. В даному випадку це є спадкоємці застрахованого, за наявністю таких, або відповідна територіальна громада (ст. 1277 ЦК України).

Проте, статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що розпоряджатися спірною сумою можуть спадкоємці ОСОБА_2., за наявністю таких, або відповідна територіальна громада, оскільки не врахував, що спірна сума страхових виплат не є власністю ОСОБА_2 як клієнта відповідача, як така, що нарахована позивачем за період, після дати смерті ОСОБА_2., коли право на їх отримання припинилося смертю останньої, а тому не може входити до складу спадщини ОСОБА_2.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що кошти, які знаходяться на клієнтському рахунку ОСОБА_2., відкритому відповідачем за умовами Договору, фактично не є власністю цієї особи як клієнта відповідача, та враховуючи приписи ч. 2 ст. 1071 ЦК України, згідно якій грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, вимоги позивача про зобов’язання відповідача перерахувати зазначені кошти позивачеві є такими, що ґрунтуються на приписах закону і підлягають частковому, в сумі 5318,03 грн., задоволенню, оскільки матеріали справи свідчать, що на рахунку померлої ОСОБА_2, знаходиться саме така сума безпідставно нарахованих позивачем страхових виплат. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

При цьому, посилання відповідача на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності для звернення до суду з заявленим вимогами колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не підтверджується матеріалами справи, оскільки відповідач виходив з того, що позивач дізнався про смерть ОСОБА_2 у 2005 році, в той час як позивач у позові посилається на те, що він дізнався про зазначену обставину у березні 2010 році.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , обґрунтованим визнається рішення", в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського міста Києва від 20.01.2011 року у справі № 6/589 прийняте господарським судом міста Києва з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому на часткове задоволення апеляційної скарги, підлягає зміні, позов задовольняється частково, в сумі 5318,03 грн.

Частиною 2 ст. 49 ГПК України, в редакції яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що відповідач не має прав самостійно розпоряджатися коштами, які перебувають на рахунку клієнта, в даному випадку ОСОБА_2., і чинним законодавством відповідачу не надано повноважень на визначення особи, яка є дійсним власником спірних коштів, а частиною 1 статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, колегія суддів дійшла висновку про те, що фактично спір виник внаслідок неправомірних дій позивача по перерахуванню спірних коштів на рахунок померлої особи, тому судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, слід покласти на позивача.

При цьому, колегія суддів враховує, що позивача чинним законодавством звільнено від спати судового збору.

Керуючись ст.ст. 81, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві на рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 у справі № 6/589 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 у справі № 6/589 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 у справі № 6/589 в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) списати з особового рахунку потерпілої на виробництві ОСОБА_2 НОМЕР_1, що був відкритий в Дніпровському відділенні Ощадного банку України у місті Києві № 7989/0460, на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 7-9, ідентифікаційний код 25884905) кошти в сумі 5318 (п’ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 03 коп.