Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Лавренюк О.Т., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.01.2012р.:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача : ОСОБА_2, за довіреністю;

від третіх осіб: ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" - не з’явилися;

Фонду державного майна України –ОСОБА_3, за довіреністю;

КП "Госпрозрахункове проектно-вишукувальне бюро"- не з’явилися;

Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 –не з’явилися;

Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області –не з’явилися;

Головного управління Держкомзему у Миколаївській області –не з’явилися;

від прокуратури: Лянна О.А., за посвідченням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Першого заступника прокурора Миколаївської області та Фонду державного майна України

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 11 липня 2011 року

по справі №5016/445/2011 (6/27)

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндзор"

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара";

2) Фонду державного майна України;

3) Комунального підприємства "Госпрозрахункове проектно-вишукувальне бюро";

4) Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4;

5) Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області;

6) Головного управління Держкомзему у Миколаївській області;

про визнання недійсним договору купівлі-продажу (приватизації) об’єкту незавершеного будівництва державної власності

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 4- 4 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась повна фіксація судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційних скарг відкладався на 22.12.2011р. та 17.01.2012р..

У судовому засіданні 17.01.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

22.02.2011р. до господарського суду Миколаївської області від ТОВ "Віндзор"надійшла позовна заява до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" про визнання недійсним договору купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні, в якій позивач просив визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні від 27.05.2009 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Віндзор", стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь ТОВ "Віндзор" 5586192,25 грн., сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні від 27.05.2009р..

Позовні вимоги ТОВ "Віндзор"обґрунтовувало тим, що оспорюваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства щодо приватизації державного майна, зокрема: ст.ст. 15, 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", крім того відповідач не виконав зобов’язання по договору з передачі проектної документації, що в силу вимог ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна"також є підставою для визнання договору недійсним.

16.03.2011р. до господарського суду від ТОВ "Віндзор"надійшла заява про доповнення підстав позову та збільшення позовних вимог, в якій позивач просив визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні від 27.05.2009 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Віндзор", стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь ТОВ "Віндзор" 5714192,25 грн., сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні від 27.05.2009р..

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.03.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27) залучено до участі у справі в якості третьої особи Фонд державного майна України.

18.04.2011р. до господарського суду Миколаївської області від Першого заступника прокурора Миколаївської області надійшло повідомлення про вступ у справу № 5016/445/2011 (6/27) з метою недопущення порушень інтересів держави у справі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.04.2011р. по справі № 5016/445/2011 (6/27) залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП "Госпрозрахункове проектно-вишукувальне бюро", Головне управління держкомзему у Миколаївській області, приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області, продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

24.06.2011р. ТОВ "Віндзор" подало до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні від 27.05.2009р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Віндзор", стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь ТОВ "Віндзор" 5335192,25 грн., сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні від 27.05.2009 р..

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р. по справі № 5016/445/2011 (6/27) (суддя Ткаченко О.В.) визнано недійсним укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Віндзор" договір купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні від 27.05.2009 р., стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь ТОВ "Віндзор" 5335192,25 грн., сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, проданого на аукціоні від 27.05.2009 р.; зобов’язано ТОВ "Віндзор" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області об’єкт незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, проданий на аукціоні від 27.05.2009р., стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь ТОВ "Віндзор" понесені ним судові витрати по сплаті держмита в розмірі 25500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу в розмірі 220,35 грн..

Рішення господарського суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідно до п. 1 розділу ІІІ Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.03.2006р. № 461 (v0461224-06) , незавершене будівництво належить до нерухомого майна. Згідно з ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону, порядок проведення реєстрації права власності на нерухомість встановлений Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р., особливості проведення реєстрації права власності у відповідності до вимог цього Положення визначались роз’ясненням Міністерства юстиції України від 10.05.2006р. №19-32/1 (v32_1323-06) . Між тим, в порушення вимог ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України укладення спірного договору відбулось без попереднього здійснення державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва за державою. Відповідач не заперечував факту продажу ним позивачу об’єкту незавершеного будівництва, на який відсутні усі передбачені законодавством документи для будівництва, однак, свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що згідно з умовами п. 6.3. спірного договору, позивач зобов’язаний добудувати об’єкт незавершеного будівництва без збереження профілю, крім того, на думку відповідача, законодавство України з приватизації не містить заборону на відчуження об’єктів незавершеного будівництва, які будуються самочинно. З матеріалів справи вбачається, що будівництво об’єкту здійснювалось з порушенням вимог ст.ст. 20, 22, п. 5 ст. 39 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції, станом на 1992 рік) на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без погодження Миколаївської міської ради. Матеріалами справи також не підтверджується отримання дозволу на виконання будівельних робіт ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунару" на будівництво заводу стінових матеріалів (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38). Відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. При цьому, ст. 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність спірного договору вимогам ст.ст. 376, 658 Цивільного кодексу України. Також, об’єкт незавершеного будівництва –"Цех №32", ступеню будівельної готовності –74 відсотки, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вулиця Адміральська, 38/3, на момент укладення спірного договору знаходився під арештом, який був накладений постановою слідчого з ОВС СО УПМ ДПА в Миколаївській області від 27.05.2008р. по кримінальній справі №107900024. Таким чином, спірний договір було також укладено з порушеннями ст. 124 Конституції України, ст.ст. 114 та 324 Кримінально-процесуального кодексу України. Наведене свідчить про невідповідність спірного договору в момент його укладення вимогам ст. 124 Конституції України, ст.ст. 1, 11 Закону України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва", ст.ст. 331, 367, 658 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 20, 22, п.5 ст. 39 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції, станом на 1992 рік, ч.2 ст. 18, ст. 22 Закону України "Про основи містобудування", а також вимогам ст.ст. 114, 125, 126 Кримінального процесуального кодексу України, що відповідно до ст. ст. 215, 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним. В частині позовних вимог щодо застосування судом наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, та стягнення з відповідача суми 5335192,25 грн., сплаченої за спірним договором, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про їх задоволення, оскільки положення п. 133 Держаної програми приватизації застосовуються до випадків розірвання умов договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання покупцем умов договору, водночас, недійсність договору є наслідком порушення з боку відповідача законодавства в момент укладення договору та невиконання відповідачем окремих умов договору, за таких обставин, положення п. 133 Програми не поширюються на спірні правовідносини. Також, згідно з ч. 9 ст. 81 Бюджетного кодексу України створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається, відтак положення ч. 2 п. 133 Програми стосовно повернення покупцям коштів, сплачених за об’єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом, суперечать ч. 9 ст. 81 Бюджетного кодексу України. Отже приватизований об’єкт підлягає поверненню у відповідності до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України. Позивачем сплачено відповідачу на виконання умов спірного договору 5714192,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіям платіжних доручень, також, позивач отримав з Державного бюджету України відшкодування податку на додану вартість в сумі 379000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про стан рахунку в цінних паперах №800422 від 22.09.2010р., з огляду на вищенаведене та вимоги ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України з відповідача стягнуто судом на користь позивача суму 5335192,25 грн..

Не погоджуючись з рішенням суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області 27.07.2011р. звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27), прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Віндзор".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27) апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області повернуто без розгляду.

08.08.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України також надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27), в якому третя особа також просила скасувати рішення господарського суду та відмовити у задоволенні позову ТОВ "Віндзор".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27) апеляційну скаргу Фонду державного майна України повернуто без розгляду.

В той же час, 08.08.2011р., до Одеського апеляційного господарського суду від Першого заступника прокурора Миколаївської області також надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27), в якому прокурор також просив скасувати рішення господарського суду та відмовити у задоволенні позову ТОВ "Віндзор", мотивуючи тим, що при прийнятті рішення господарським судом не було досліджено усіх обставин справи та не враховано усіх норм матеріального права. Так, на думку прокурора, господарським судом першої інстанції до спірних правовідносин невірно застосовано положення ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма регулює правовідносини щодо набуття прав власності на новостворену річ, між тим предметом оспорюваного договору виступає недобудований цех –об’єкт приватизації на території ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара", а не новостворена річ, виготовлена продавцем. Господарським судом першої інстанції також не було враховано той факт, що на момент укладення договору не існувало заборон на відчуження об’єкту незавершеного будівництва - цех 32, розташований за адресою м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38/3, так як арешт було накладено на іншій об’єкт - завод стінових матеріалів, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38. Також, на думку прокурора, господарським судом невірно застосовано Закон України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) , яким передбачено, що повернення грошових коштів у разі розірвання та визнання недійсними договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об’єктів.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27) (колегія суддів: головуючий суддя - Андрєєва Е.І., судді Ліпчанська Н.В., Мацюра П.Ф.) апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області прийнято до провадження.

У зв’язку з надходженням до Одеського апеляційного господарського суду касаційної скарги Фонду державного майна України на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27) ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27) матеріали справи №5016/445/2011 (6/27) разом з касаційною скаргою Фонду державного майна України направлено до Вищого господарського суду України та зупинено провадження у справі №5016/445/2011 (6/27) до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Фонду державного майна України на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2011р. у справі №5016/445/2011 (6/27).

Постановою Вищого господарського суду від 27.10.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27) касаційну скаргу Фонду державного майна України задоволено, ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2011р. у справі №5016/445/2011 (6/27) скасовано, справу №5016/445/2011 (6/27) передано до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р..

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27) (колегія суддів: головуючий суддя - Гладишева Т.Я., судді Лавренюк О.Т., Савицький Я.Ф.) поновлено провадження у справі №5016/445/2011 (6/27) за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Миколаївської області.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27) (колегія суддів: головуючий суддя - Гладишева Т.Я., судді Лавренюк О.Т., Савицький Я.Ф.) апеляційну скаргу Фонду державного майна України прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги Фонду державного майна України вирішено здійснювати в одному апеляційному провадженні з апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Миколаївської області.

07.12.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшов оригінал апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27).

Так, в апеляційній скарзі Фонд державного майна України просить апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011 р. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, вказуючи при цьому на те, що господарським судом першої інстанції під час прийняття рішення порушено норми чинного законодавства, зокрема ст. 216 Цивільного кодексу України щодо застосування наслідків визнання договору недійсним - реституції, оскільки судом не було враховано спеціальні норми, які регулюють спірні відносини - Закон України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) від 18.05.200р. №1723-ІІІ (ст. 133). Також неправомірним є застосування судом до спірних правовідносин наказу Фонду державного майна України від 15.03.2006р. № 461 (v0461224-06) "Про затвердження Класифікатора державного майна", оскільки вказаний наказ не регулює спірні правовідносини. Висновок суду щодо необхідності державної реєстрації права власності є хибним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Господарським судом не досліджено також факт отримання відповідної частини коштів (10%) від продажу на аукціоні об’єкту незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою місцевим бюджетом, оскільки відповідно до п. 47 Порядку продажу у 2008 році державними органами приватизації земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації, кошти, які надійшли від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти приватизації, перераховуються державними органами приватизації до державного та місцевих бюджетів у порядку, визначеному Законом України про Державний бюджет України (ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та ст. 49 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

06.12.2011р. та 08.12.2011р. ТОВ "Віндзор" подало до Одеського апеляційного господарського суду відзиви на апеляційні скарги Першого заступника прокурора Миколаївської області та Фонду державного майна України, в якому позивач просив рішення господарського суду залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційні скарги - без задоволення.

19.12.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від Головного управління Держкомзему у Миколаївській області надійшов відзив по справі, в якому третя особа просила розглянути справу без участі її представника у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг Першого заступника прокурора Миколаївської області та Фонду державного майна України, заслухавши представників сторін, третьої особи та прокуратури, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, а рішення господарського суду першої інстанції частково скасувати з огляду на таке.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 14.01.2009р. у газеті "Відомості приватизації" № 1 (543) надруковано інформацію про повторний продаж на аукціоні –земельної ділянки разом з розташованим на ній об’єктом незавершеного будівництва –цех №32, в якій вказано, що на аукціон виставлено об’єкт незавершеного будівництва –цех № 32, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 32, балансоутримувачем якого є ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара", відомості про об’єкт незавершеного будівництва: виробнича будівля виготовлена із металевих панелей типу "сендвіч", в якій розміщено адміністративну частину, склад готової продукції, пропарювальні камери, до виробничої будівлі прибудовано склад цементу, до складу об’єкта також входять бетонна споруда для перевантаження вантажів, майданчики для збереження інертних матеріалів, естакада для промпроводок та невстановлене устаткування, придбане для цього об’єкту незавершеного будівництва. Ступінь будіельної готовності –74%, площа земельної ділянки –21500 кв.м., кадастровий номер 4810137200:15:003:0016, цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, обмеження: правові, типу 1.1 –"зміна цільового призначення", земельна ділянка межує з землями ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" та річкою Інгул, початкова вартість об’єкта аукціону 7122825 грн., в тому числі вартість об’єкта незавершеного будівництва –5833857 грн., вартість земельної ділянки –1288968 грн..

За результатами проведеного аукціону, який відбувся 13.02.2009р., результати якого оформлено протоколом №1 аукціону з продажу об’єкту незавершеного будівництва "Цех №32", який знаходиться на балансі ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" та розташований в м. Миколаєві, вул. Адміральська, 38/3, разом з земельною ділянкою, на якій він розташований, площею 2,15 га, та затверджено 16.02.2009р., переможцем аукціону визначено –ТОВ "Віндзор".

27.05.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (продавець) та ТОВ "Віндзор" (покупець) укладено договір купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні, відповідно до п. 2.1 якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю об’єкт незавершеного будівництва (ОНБ) "Цех №32", ступеню будівельної готовності –74% (об’єкт приватизації) разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38/3, (об’єкт аукціону), а покупець зобов’язався прийняти об’єкт аукціону, сплатити ціну продажу і виконати умови, що визначені в цьому договорі, склад об’єкта незавершеного будівництва, визначений в акті обстеження будівельного майданчика і технічного стану об’єкта незавершеного будівництва від 20.03.2008р., відповідно до технічного паспорту земельної ділянки державної власності, земельна ділянка у складі об’єкту об’єкта аукціону, площею 21500 кв.м., розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38/3, кадастровий номер земельної ділянки –4810137200:15:003:0016, категорія земель –"Ж"- землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення земельної ділянки –землі поточного будівництва згідно з технічною документацією (з урахуванням робочого проекту –завод стінних матеріалів –землі промисловості після завершення будівництва); на використання земельної ділянки діють обмеження : правові, типу 1,1 –"Зміна цільового призначення", наявні сервітути не встановлені.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що право власності на об’єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу, сплати 50% від вартості придбаного об’єкта незавершеного будівництва, повної сплати суми ПДВ за об’єкт аукціону, право власності на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва, переходить до покупця з моменту сплати повної вартості земельної ділянки, одержання та державної реєстрації Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Пунктами 2.5, 2.7 договору визначено, що згідно з протоколом аукціону від 13.02.2009р. №1, який затверджений начальником регіонального відділення 16.02.2009р., остаточна вартість продажу об’єкта аукціону становить 7122825 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1187138 грн., указаний в договорі об’єкт аукціону продано з урахуванням ПДВ за 7122825 грн., при цьому вартість продажу об’єкта незавершеного будівництва з урахуванням ПДВ складає 5833857 грн., вартість продажу земельної ділянки з урахуванням ПДВ складає 1288968 грн..

31.07.2009р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Віндзор"складено акт приймання-передачі об’єкту незавершеного будівництва разом з земельною ділянкою державної власності, в якому вказано про те, що продавцем передано, а покупцем прийнято проданий 27.05.2009р. об’єкт незавершеного будівництва "Цех №32", який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38/3, разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований площею 21500 кв.м., що знаходиться за тією ж адресою та має кадастровий номер: 4810137200:15:003:0016 (об’єкт аукціону), разом з об’єктом аукціону покупцю передано акти приймання –передавання паспортів на обладнання, виконавчої документації, технічну документацію на земельну ділянку, технічний паспорт земельної ділянки, звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, звіт про оцінку вартості об’єкту приватизації, звіт про вартість об’єкту аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Віндзор"перерахувало на виконання договору купівлі-продажу від 27.05.2009р. на розрахунковий рахунок Регіонального відділення Фонду державного майна України 5335192,25 грн..

Після укладення договору купівлі-продажу ТОВ "Віндзор"встановило наявність на земельній ділянці міського каналізаційного колектору, відомості про якій не були відображені в інформації про продаж об’єкту приватизації, яку Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області розмістило 14.01.2009р. у газеті "Відомості приватизації"№1 (543). Існування зазначеної технічної споруди на придбаній земельній ділянці не було відображене у технічній документації та паспорті на земельну ділянку.

Наявність міського каналізаційного колектору, за твердженням ТОВ "Віндзор"суттєво обмежило можливість використання придбаної земельної ділянки, оскільки на площі 2768 кв.м. діє обмеження у використанні земельної ділянки.

Наведене, а також невідповідність укладеного договору вимогам чинного законодавства, стало підставою для звернення ТОВ "Віндзор"до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні від 27.05.2009р., та стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь ТОВ "Віндзор" 5335192,25 грн., сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, проданого на аукціоні від 27.05.2009р (з врахуванням заяви про зменшення розмірів позовних вимог від 24.06.2011р.).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (продавець) та ТОВ "Віндзор" (покупець) укладено договір купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України регламентує вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, вказані вище частини цієї статті встановлюють, що: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

В якості підстави для визнання договору недійсним позивач вказував на те, що оспорюваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства щодо приватизації державного майна, зокрема: ст.ст. 15, 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", крім того відповідач не виконав зобов’язання по договору з передачі проектної документації, що в силу вимог ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" також є підставою для визнання договору недійсним.

Частиною 1 ст. 181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Пунктом 1 розділу ІІІ Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.03.2006р. №461, визначено, що незавершене будівництво належить до нерухомого майна.

Таким чином, спірний об’єкт приватизації є незакінченим будівництвом, що підтверджується інвентарною карткою ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара", доданою до листа від 10.09.2007р. №38/319, згідно з якою на балансі підприємства обліковується об’єкт незавершеного будівництва "Цех №32" з відсотком готовності –74%, листами Міністерства промислової політики України від 13.06.2007р. №201/3-2-3-404 та від 06.10.2007р. №214/5-2-2072, наказом Фонду державного майна України від 26.11.2007р. №1853 (v1853224-07) , актом обстеження від 20.03.2008р., складеним представниками позивача та ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" згідно з Положенням про порядок приватизації об’єктів незавершеного будівництва, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 11.09.2000р. №1894 (z0664-00) .

За ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Закон України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва" (1953-14) визначає особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, включаючи законсервовані об’єкти, а також за ініціативою органів, уповноважених управляти відповідним державним майном, об'єктів незавершеного будівництва, що утримуються на балансах підприємств, які не підлягають приватизації (далі –об’єкти незавершеного будівництва). До питань приватизації або відчуження об’єктів незавершеного будівництва, які перебувають у державній або комунальній власності, не врегульованих цим Законом, застосовуються положення законодавства України про приватизацію та місцеве самоврядування.

Статтею 11 Закону України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва" встановлено, що порядок укладення договорів купівлі-продажу та оплати вартості об’єкта незавершеного будівництва і земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, визначається законодавством.

Отже, нормами Закону України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва" (1953-14) не врегульований порядок укладення договорів купівлі-продажу об’єктів незавершеного будівництва та земельних ділянок, внаслідок чого, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення інших актів законодавства, якими врегульований порядок укладання договорів купівлі-продажу об’єктів незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом, особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі; право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об’єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, укладення будь-якого договору щодо незавершеного будівництвом об’єкту нерухомого майна є можливим лише за умови попереднього здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за продавцем. Законами України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва" (1953-14) та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) не встановлено жодних винятків з даного правила.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (435-15) , актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та цього Кодексу.

За таких обставин, норми Цивільного кодексу України (435-15) мають вищу юридичну силу порівняно з Законами України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва" (1953-14) та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) і також поширюються на правовідносини з приватизації об’єктів незавершеного будівництва.

Згідно з п. 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводилась комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно проводиться бюро технічної інвентаризації у відповідності до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (z0157-02) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445 (z0157-02) .

Для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, до бюро технічної інвентаризації подаються (роз’яснення Міністерства юстиції України, викладеного в листі від 10.05.2006р. №19-32/1): 1) державний акт на право власності або постійного користування земельною ділянкою, що посвідчує право власності або постійного користування земельною ділянкою юридичною чи фізичною особою, виданий в установленому порядку або договір оренди земельної ділянки; 2)проектно-кошторисну документацію, що є необхідною для ідентифікації об’єкта незавершеного будівництва та прийняття реєстратором рішення про державну реєстрацію об’єкта незавершеного будівництва, зокрема, коротка характеристика об’єкта незавершеного будівництва (будови) та його склад, відомості про черговість будівництва та пускові комплекси, а також перелік будинків та споруд, що проектуються у складі комплексу, ця інформація зазначається у проектній документації згідно з вимогами ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", затверджений наказом Держбуду України від 20.01.2004 року № 8 (va008509-04) ; 3) дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий в установленому законодавством порядку; 4)опис об’єкта незавершеного будівництва складається при проведенні інвентаризаційних робіт бюро технічної інвентаризації; 5) документи, які підтверджують виникнення права власності у особи на об’єкт незавершеного будівництва, зокрема: - якщо будівництво ведеться особою, яка має стати власником цього об’єкта після закінчення його будівництва, то для реєстрації подаються вище перелічені документи; - якщо у будівництві бере участь підрядник, для реєстрації подається крім вище перелічених документів, договір будівельного підряду; - якщо у будівництві беруть участь замовник та інвестор, для реєстрації подається крім вище перелічених документів, договір між: замовником та інвестором укладений у встановленому законом порядку.

Однак, як вбачається зі змісту листа КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 12.03.2011р. №1362 на момент укладення спірного договору право власності на об’єкт незавершеного будівництва не було зареєстровано за державою, що є порушенням приписів ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Таким чином, укладення договору щодо незавершеного будівництвом об’єкту нерухомого майна є можливим лише за умови попереднього здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за продавцем.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", укладення спірного договору відбулось без попереднього здійснення державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва за державою.

Також, ТОВ "Віндзор" у позовній заяві вказувало на те, що відповідачем було здійснено продаж об’єкту незавершеного будівництва, на який відсутні усі передбачені законодавством документи для будівництва.

Згідно зі ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, аналогічні положення містяться і у ст. 105 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., який був чинним до 01.01.2004 р. на момент початку здійснення будівництва об’єкту.

З матеріалів справи вбачається, що на балансі ДП "Суднобудівельний завод ім. 61 Комунара" знаходився об’єкт незавершеного будівництва, розташований в м. Миколаєві, вул. Адміральська, 38/3, будівництво якого розпочалось у 1992 році.

ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" був отриманий документ, що посвідчує право на земельну ділянку по вул. Адміральській, 38 у м. Миколаєві загальною площею 144,3104 га (державний акт на право постійного користування землею серії І-МК№001250) лише 15.03.2004р. для обслуговування майнового комплексу суднобудівного заводу. Рішення Миколаївською міською радою про відведення підприємству земельної ділянки у тому числі зі зміною цільового призначення, для будівництва заводу стінових матеріалів до початку його будівництва у 1992 році, не приймалось.

Зазначені обставини підтверджуються повідомленням Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 07.04.2011р. 302-18/951.

Таким чином, будівництво об’єкту містобудування здійснювалось з порушенням вимог ст.ст. 20, 22, п. 5 ст. 39 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції, станом на 1992 рік) на земельній ділянці, невідведеній для цієї мети, без погодження Миколаївської міської ради.

Законодавчими актами на забудовника також покладений обов’язок отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

За приписами ч. 2 ст. 18, ст. 22 Закону України "Про основи містобудування", спорудження об’єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних Рад народних депутатів, на земельних ділянках, що надаються для містобудівних потреб.

Між тим, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області не підтверджено доказами, в розумінні ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, отримання ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" дозволу на виконання будівельних робіт на будівництво заводу стінових матеріалів (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38).

До того ж, з повідомлення Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради від 21.03.2011р. №17-769 вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт по будівництву заводу стінових матеріалів по вул. Адміральській, 38 ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" не надавався.

Статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність спірного договору вимогам ст.ст. 331, 376, 658 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), що свідчить про недодержання в момент його укладення вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, та в силу вимог ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність задоволення господарським судом першої інстанції позовної заяви ТОВ "Віндзор"про визнання недійсним укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Віндзор" договору купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні від 27.05.2009р..

Крім того, ТОВ "Віндзор"просило господарський суд стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь ТОВ "Віндзор" 5335192,25 грн., сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, проданого на аукціоні від 27.05.2009р., посилаючись при цьому на ст. 216 Цивільного кодексу України.

Дослідивши норми чинного законодавства та обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування; правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Законодавство України містить спеціальні норми, які регулюють правовідносини у сфері приватизації, в тому числі, відносини, які стосуються питання повернення покупцям коштів, сплачених за об’єкт приватизації, у разі визнання недійсним договорів купівлі-продажу (тобто, існують особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів).

Згідно з п. 133 Державної програми приватизації, яка затверджена Законом України "Про Державну програму приватизації"від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ (1723-14) , у разі розірвання договору купівлі-продажу державного майна за рішенням суду у зв’язку з невиконанням покупцем договірних зобов’язань об’єкт приватизації підлягає поверненню в державну власність; порядок повернення в державну власність об’єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів затверджується Кабінетом Міністрів України, у разі розірвання договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації у зв’язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об’єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об’єктів у порядку, встановленому Фондом.

Таким чином, оскільки з вищенаведеного випливає, що рішенню суду (як підставі повернення покупцю коштів) передують такі обов’язкові події, як повторний продаж об’єкту та надходження коштів, то задоволення вимоги про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області 5335192,25 грн. коштів, сплачених за об’єкт приватизації, на думку апеляційного господарського суду є таким, що прямо суперечить чинному законодавству, за таких обставин висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 5335192,25 грн. коштів, сплачених за об’єкт приватизації, є передчасним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки об’єкт не було повторно продано та від його повторного продажу грошові кошти не надходили.

Враховуючи вищенаведене, апеляційні скарги Першого заступника прокурора Миколаївської області та Фонду державного майна України слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р. по справі №3/12/10 скасувати в частині стягнення з відповідача 5335192,25 грн. коштів, сплачених за об’єкт приватизації, з наступним прийняттям рішення в цій частині позовних вимог про їх відмову.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.07.2011р. по справі №5016/445/2011 (6/27) скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу (приватизації) об’єкта незавершеного будівництва державної власності разом з земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований, проданого на аукціоні, укладений 27 травня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віндзор".

3. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндзор"- відмовити.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндзор"державне мито в сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу".

Зобов’язати господарський суд Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.