Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Желік М.Б.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача за первісним позовом) – не з"явився,

позивача за первісним позовом – з"явився,

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Бурштин

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2011 року, суддя Неверовська Л.М., в справі за №3/188-16/91-3/212-6/49-17/97

за позовом закритого акціонерного товариства "СТМ", м.Бурштин-2 Галицького району Івано-Франківської області

до відповідача фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Бурштин Галицького району Івано-Франківської області

про стягнення 25329,25 грн.,

та за зустрічним позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Бурштин Галицького району Івано-Франківської області

до відповідача закритого акціонерного товариства "СТМ", м.Бурштин-2 Галицького району Івано-Франківської області

про стягнення суми,

постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2010 року та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, касаційним судом надано вказівку здійснити належну оцінку правовідносин між сторонами, що призвели до виникнення даного спору (зокрема, чи існували між сторонами договірні відносини в 2003-2005 роках, які саме, їх характер та зміст умов; обставини виконання сторонами кожного з можливих договорів, що стосуються предмету спору); правових підстав перерахування товариством коштів підприємцеві (у тому числі й суми 25 329,25 грн., на стягненні якої наполягає позивач); наявності чи відсутності рахунків, зазначених у платіжних дорученнях товариства як підстави платежу; причин виникнення заборгованості підприємця перед товариством, чи має зазначена сума правовий характер боргу або має місце інше зобов’язання; виконання підприємцем на замовлення товариства роботи за договором підряду від 15.12.2004 № 37; фактичної дати видачі спірної довіреності товариства серії ЯИМ № 107503 від 03.01. 2004; обставин виконання підприємцем підрядних робіт на замовлення позивача, стану розрахунків сторін та наявної у товариства перед відповідачем заборгованості.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2011 року задоволено позов закритого акціонерного товариства "СТМ"про стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 25329,25 грн., оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованість підприємця перед ЗАТ "СТМ", яка підлягає стягненню з врахуванням положень ст. 1212 ЦК України.

Рішенням суду також відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення з закритого акціонерного товариства "СТМ"58438,26 грн., оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для їх стягнення.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач за первісним позовом) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задоволити в зв’язку з неповним з’ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що матеріалами справи, а саме накладними, довіреностями, актами виконаних робіт, а також поясненнями посадових осіб ЗАТ "СТМ"та аудиторським висновком аудиторсько-консалтингової фірми "Гал-Аудит"від 10.08.2007 року, підтверджується факт поставки ФОП ОСОБА_2 будівельних матеріалів та виконання робіт на загальну суму 222523,71 грн. та здійснення ЗАТ "СТМ"розрахунку лише на суму 197558 грн., внаслідок чого у ЗАТ "СТМ"виникла заборгованість перед скаржником на суму 24 965,71 грн., що є предметом зустрічних позовних вимог.

Скаржник не погоджується з висновком суду про неналежність вказаних доказів та прийняття в якості належних доказів висновку судово-економічної експертизи №12 від 25.04.2008 року, яким встановлено відсутність спірної заборгованості, оскільки скаржник не був повідомлений про проведення вказаної експертизи, не був присутнім при проведенні цієї експертизи. Скаржник вважає, що вказані у висновку судово-економічної експертизи №12 від 25.04.2008 року дані про відсутність у бухгалтерському обліку ЗАТ "СТМ"накладних №03/01, №04/01, №05/01, №06/01 від 04.01.2005 року не відповідають фактичним обставинам по справі, оскільки їх невідображення у бухгалтерському обліку ЗАТ "СТМ"не свідчить про їх фактичну відсутність.

В судове засідання представник скаржника не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без його участі за наявних в справі документів про права і обов"язки сторін.

Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи в зв"язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в дане судове засідання, задоволенню не підлягає, оскільки сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст. 22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення, а також зважаючи на встановлений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору. Крім цього, доказів в підтвердження поважності причин неявки в судове засідання скаржником не подано, а його явка обов"язковою не визнавалася.

Клопотання скаржника про витребування від ЗАТ "СТМ"відомостей щодо остаточного придбання товару та надання з цього приводу підтверджуючих документів по аналогічних господарських операціях з іншими контрагентами, а також витребування відомостей про знаходження за спірний період на підприємстві ЗАТ "СТМ"працівників відповідної кваліфікації для виконання ремонтних робіт на спірному об"єкті задоволенню також не підлягає, оскільки перелічені в клопотанні документи знаходяться в матеріалах справи, а витребування документів по аналогічних господарських операціях з іншими контрагентами не стосуються даного предмету спору. Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, а тому судом надається оцінка наявних в матеріалах справи доказів та витребування інших за їх необхідністю, якої в спірному випадку апеляційний суд не вбачає.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення з первісним позовом ЗАТ "СТМ" вказано перерахування позивачем за цим позовом протягом січня 2004р.–квітня 2005р. коштів на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в сумі 119049 грн. та виконання останнім своїх зобов"язань по поставці будівельних матеріалів лише на суму 93719,75 грн., внаслідок чого виникла заборгованість перед ЗАТ "СТМ" на суму 25329,25грн. В підтвердження факту перерахування коштів ЗАТ "СТМ" покликається на платіжні дорученнями із призначення платежу "за матеріали згідно рахунків"(т.3, а.с.10-25).

Підставою звернення з зустрічним позовом до ЗАТ "СТМ" про стягнення 24965,81грн. заборгованості, скаржник зазначає виконання ним робіт та здійснення поставки будівельних матеріалів на суму 222523,81 грн. та проведення ЗАТ "СТМ"розрахунку лише на суму 197558 грн., внаслідок чого у ЗАТ "СТМ"виникла заборгованість перед скаржником на суму 24965,71 грн., що є предметом зустрічних позовних вимог.

При цьому, відповідач посилається на те, що окрім накладних, врахованих ЗАТ "СТМ" при розрахунку свого позову, позивачем не враховано накладні №03/01 від 04.01.2005р. на суму 7866,94грн., № 04/01 від 04.01.2005р. на суму 5354,10грн., № 05/01 від 04.01.2005р. на суму 6 464,9грн., № 06/01 від 04.01.2005р. на суму 10516,9грн., а також договір підряду №37 від 15.12.2004р., акт виконаних робіт №1/01 від 03.01.2005р. на суму 20097грн.

Крім суми заборгованості в розмірі 24965,81грн., підприємцем заявлено до стягнення пеню в сумі 9112,48 грн.; штрафні санкції в сумі 1747,60 грн.; річні в сумі 3098,48 грн. та інфляційні втрати в сумі 19513,99 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 17.05.11, якою скеровано справу на новий розгляд, при новому розгляді справи ухвалами господарського суду (т.5, а.с. 21,26,30,50,60) витребувано від сторін письмові пояснення та документальні докази необхідні для з"ясування наступних обставин: правовідносин між сторонами, що призвели до виникнення даного спору (зокрема, чи існували між сторонами договірні відносини в 2003-2005 роках, які саме, їх характер та зміст умов; обставини виконання сторонами кожного з можливих договорів, що стосуються предмету спору); правових підстав перерахування товариством коштів підприємцеві (у тому числі й суми 25 329,25 грн., стягненні якої просить позивач); наявності чи відсутності рахунків, зазначених у платіжних дорученнях товариства як підстави платежу (т. 3, а.с. 10-25); причин виникнення заборгованості підприємця перед товариством, чи має зазначена сума правовий характер боргу або має місце інше зобов’язання; виконання підприємцем на замовлення товариства роботи за договором підряду від 15.12.2004 № 37; фактичної дати видачі спірної довіреності товариства серії ЯИМ № 107503 від 03.01. 2004 (що не відповідає датам видачі підприємцем накладних від 04.01.2005 №№ 03/1-04/01) позначення "Держзнак. КОФ. Зам.1399. 2004 р. ІІ кв. " (т. 1, а.с. 137 ); обставин виконання підприємцем підрядних робіт на замовлення позивача, стану розрахунків сторін та наявної у товариства перед відповідачем заборгованості (з огляду на подані підприємцем письмові пояснення службових осіб (у тому числі й товариства).

З наявних в матеріалах справи та поданих суду доказів місцевий суд прийшов до правильного висновку про відсутність між сторонами договірних відносин з приводу господарських операцій по поставці товару протягом 2003-2005 років. Сторонами не подано, а судом не встановлено наявність будь-яких договорів на поставку товарів, не подано рахунків, реквізити яких вказано у платіжних дорученнях позивача, а тому відсутні підстави вважати, що письмовий договір укладався, оскільки відсутні рахунки на оплату або будь-яке листування з приводу необхідності постачання товарів (в тому числі, на суму 25329,25 грн.).

Факт перерахування позивачем коштів в розмірі 119049 грн. відповідачу підтверджується платіжними дорученнями (т.3, а.с.10-25), а тому, враховуючи вказане в них призначення платежу "за матеріали", відповідач не мав права в односторонньому порядку змінювати їх призначення та зараховувати в погашення будь-яких виконаних робіт. Позивачем визнається факт одержання від відповідача товарів та матеріалів тільки на суму 93719,75 грн.

Доказів поставки позивачу товару на суму 25329,25 грн. скаржником не подано, а судом не встановлено, а тому вказані кошти слід вважати набутими відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки внаслідок відсутності рахунків з визначенням найменування товару, його кількості та ціни, на даний час неможливо встановити за який саме товар вони сплачувались.

Зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 ЦК України (435-15) . Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Змістом даних зобов'язань є обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно потерпілому. Таке ж зобов'язання виникає і в тому разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК). Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення первісних позовних вимог закритого акціонерного товариства "СТМ"про стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 25329,25 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини щодо поставки товару на вказану суму, відсутні рахунки, замовлення чи переписка сторін щодо відпуску такого товару, а тому у відповідача виникло зобов"язання щодо повернення позивачу коштів в сумі 25329,25 грн..

Покликання скаржника на виконання ним підрядних робіт на замовлення позивача, стану розрахунків сторін та наявної у ЗАТ "СТМ" перед скаржником заборгованості, є безпідставним та спростовується наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавства. Таким чином, для підтвердження факту здійснення будь-якої господарської операції можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 вищевказаного закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану суб"єкта господарювання.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку, що подані скаржником документи на підтвердження фактів передачі товарів та підрядних робіт: довіреність ЯИМ №107503 від 03.01.04 (видана фактично 03.01.05); спірні накладні №№ 03/01, 04/01, 05/01, 06/01 від 04.01.05; договір №37, накладна №11/01 від 12.01.05; акт приймання робіт №1/01 від 03.01.05 не є належними та допустимими доказами та не свідчать про те, що фактично відбулась передача позивачу будь-яких товарів або робіт. Зокрема, довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати товарно-матеріальні цінності від імені суб'єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску товарно-матеріальних цінностей одержувачу.

Порядок застосування довіреностей на отримання цінностей регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей, затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. N 99, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318 (z0293-96) (далі по тексту Інструкція). У пункті 2 вказаної Інструкції (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. У п.3 зазначено, що бланки довіреностей є документами суворої звітності, що вимагає, зокрема: їх виготовлення з друкарською нумерацією; обліку їх одержання, зберігання та використання як бланків суворої звітності; контролю за своєчасним поданням документів (актів, накладних, ордерів тощо), що свідчать про використання довіреностей, або невикористаних довіреностей. Відповідно до п.п. 4,6,7,9,10,12 Інструкції (z0293-96) довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються. До видачі довіреності особи інструктуються про порядок і терміни використання та звітування про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності. Забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Відповідно до п.12 Інструкції (z0293-96) забороняється відпускати цінності у випадках, зокрема: подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; закінчення строку дії довіреності; одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Як вбачається з журналу реєстрації довіреностей відповідача (т.5, а.с. 70-71, 86-119) та довіреності (т.1, а.с. 137) спірна довіреність ЯИМ №107503 від 03.01.04, яка фактично видана - 03.01.05, оформлена з порушеннями вищевказаної Інструкції (z0293-96) , містить помилку у даті її видачі, не містить переліку товарно-матеріальних цінностей, їх кількості, та не містить грошової вартості матеріалів для одержання яких вона видавалась. З огляду на вимоги п.12 Інструкції (z0293-96) відповідач не повинен був оформляти спірні накладні за такою довіреністю. У довіреності ЯИМ №107503 від 03.01.04 фактично відсутні відомості, що дозволяють ідентифікувати товар на одержання якого вона видавалась, його кількість та ціну.

Відповідно до п.11 Інструкції (z0293-96) особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Як вбачається із журналу, вказана довіреність не повернута як "невикористана" відповідно до Інструкції, крім того, особа, яка її одержала не відзвітувалася за її використання і не передавала будь-яких одержаних за нею товарів. У журналі відсутні будь-які відмітки про використання спірної довіреності.

Судом досліджено також висновок судово-економічної експертизи №12 від 25.04.08 (т.1, а.с. 103-106), який відповідає вимогам чинного законодавства і відповідно до ст.ст. 34, 42 ГПК України є належним доказом у справі. За змістом висновку експертизи, з поданих експерту на дослідження накладних, виписаних підприємцем ОСОБА_2 на ЗАТ "СТМ" вбачається здійснення господарських операцій по реалізації товарів, робіт, послуг на загальну суму 222523,81 грн. Дослідженням поданих накладних експертом встановлено їх відповідність вимогам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №168/704 від 05.06.1995 (z0168-95) року. Експерту на дослідження також подані журнали-ордера і відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" товариства "СТМ" за період з січня 2003 року по квітень 2005 року. Вищезазначені журнали-ордера і відомості складені у розрізі контрагентів ЗАТ "СТМ" по рахунку 631. На рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків з вітчизняними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. За кредитом рахунка 631 відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення. Дослідженням журналів-ордерів і відомостей по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" товариства "СТМ" за період з січня 2003 року по квітень 2005 року експертом встановлено, що станом на квітень 2005 року у вищезазначених журналах-ордерах і відомостях задокументовано заборгованість підприємця ОСОБА_2 перед ЗАТ "СТМ" на суму 25329,23 грн. Співставленням поданих на дослідження накладних та журналів-ордерів і відомостей по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ЗАТ "СТМ" за період з січня 2003 року по квітень 2005 року експертом встановлено, що накладні №03/01, №04/01, №05/01, №06/01 від 04.01.2005 року не відображені в даних бухгалтерського обліку ЗАТ "СТМ".

За результатами судово-економічної експертизи встановлено, що згідно даних задокументованих в журналах-ордерах і відомостях по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" товариства "СТМ" за період з січня 2003 року по квітень 2005 року станом на квітень 2005 року заборгованість ЗАТ "СТМ" перед ФОП ОСОБА_2 відсутня. Співставленням поданих на дослідження накладних та журналів-ордерів і відомостей по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" АТЗТ "СТМ" за період з січня 2003 року по квітень 2005 року експертом встановлено, що накладні №03/01, №04/01, №05/01, №06/01 від 04.01.2005 року не відображені в даних бухгалтерського обліку ЗАТ "СТМ".

З наведеного місцевий суд, оцінюючи у сукупності наведені вище докази, дійшов до правильного висновку про недоведеність факту відпущення відповідачем позивачу товарів за спірними накладними №03/01, №04/01, №05/01, №06/01 від 04.01.2005 року.

Покликання скаржника на те, що вказані у висновку судово-економічної експертизи №12 від 25.04.2008 року факти про відсутність у бухгалтерському обліку ЗАТ "СТМ"накладних №03/01, №04/01, №05/01, №06/01 від 04.01.2005 року не відповідають фактичним обставинам по справі, оскільки їх невідображення у бухгалтерському обліку ЗАТ "СТМ"не свідчить про їх фактичну відсутність, є безпідставним. Скаржником не враховано, що така господарська операція як поставка товарів або виконання підрядних робіт фіксується у низці первинних бухгалтерських документів. Отже, для встановлення факту чи мали місце такі господарські операції, слід досліджувати та оцінювати в сукупності всі надані сторонами первинні бухгалтерські документи, які стосуються господарської операції з поставки товару та виконання підрядних робіт. Крім цього, скаржником не подано будь-яких доказів та не доведено суду, що спірні господарські операції по поставці товарів та виконанні підрядних робіт відображені в бухгалтерському обліку відповідача, оскільки підприємець здійснює бухгалтерський облік за спрощеною системою обліку та звітності.

Безпідставним є також покликання скаржника на виконання підрядних робіт та наявність боргу за виконані підрядні роботи за договором №37 від 15.12.04 (т.1, а.с. 142). Зі змісту договору не визначено які саме роботи підлягали виконанню, який саме обсяг і конкретний перелік робіт сторони розуміли під визначенням "ремонтні роботи". Також, відсутній визначений у п.2.1 договору Додаток №1- кошторис, в якому повинен бути визначений обсяг робіт, не встановлено конкретний строк виконання робіт. Не містить таких відомостей і наявний у справі акт виконаних робіт №1/01 від 03.01.05 (т.1, а.с. 144).

Крім цього, суперечливими є доводи скаржника про те, що підрядні роботи були фактично виконані підприємцем. Датою виконання робіт в акті зазначено - 03.01.05 з матеріалів визначених у накладних виписаних позивачу №03/01, №04/01, №05/01, №06/01, проте, такі оформлені після дати "виконання робіт" - 04.01.2005 року, що є неможливим (виконання робіт раніше ніж закуплено матеріали для їх виконання по вищевказаних накладних). Також, факт здійснення робіт не може підтверджуватися поясненнями посадових осіб, без підтвердження первинними документами та відображення у бухгалтерському обліку суб"єктів господарювання, які є контрагентами за договором.

Покликання скаржника в підтвердження своєї позиції на аудиторський висновок (т.1, а.с. 63) є безпідставним, оскільки: у ньому досліджувались тільки документи подані відповідачем (спірні накладні та довіреності); вказане дослідження проводилось на замовлення відповідача; в аудиторському висновку не відображено явні порушення законодавства в оформленні, зокрема, довіреності ЯИМ №107503, наявність виправлень у спірних накладних, тощо; первинні документи оцінювались тільки за реквізитами і не перевірялися обставини щодо фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, скаржником не доведено в установленому законом порядку факт виконання підрядних робіт, по яких виникла спірна заборгованість, що свідчить про відсутність підстав для її стягнення.

Місцевим судом також правильно зазначено про відсутність процесуальних можливостей для витребування будь-яких інших доказів або проведення експертизи, оскільки невизначення переліку (виду) робіт унеможливлює встановлення факту їх виконання або невиконання та їх ідентифікації.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов"язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З наведеного місцевий суд прийшов також до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення з закритого акціонерного товариства "СТМ"заборгованості в розмірі 24965,81грн. та відповідно 9112,48 грн.; штрафних санкцій в сумі 1747,60 грн. пені; річних в сумі 3098,48 грн. та інфляційних втрат в сумі 19513,99 грн., оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для їх стягнення.

Щодо строку позовної давності, про застосування якого заявив позивач у справі, то в даному випадку передбачене ст. 267 ЦК України правило про відмову в позові з підстав пропуску строку позовної давності не застосовується, оскільки встановивши, що позов безпідставний, суд зазначає про відмову в задоволенні позову з цих підстав, а не за пропуском строку позовної давності, про що також правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд,

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2011 року в справі за номером 3/188-16/91-3/212-6/49-17/97 - залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 – без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.