5013/1689/11 Про витребування з чужого незаконного володіння частину нерухомого комплексу будівель - 16.01.2012 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Елегант", м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2011 року у справі № 5013/1689/11

за позовом комунального підприємства "Елегант", м. Кіровоград

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс", м. Новоукраїнка Кіровоградської області

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Кіровоградська міська рада, м. Кіровоград

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

У вересні 2011 року комунальне підприємство "Елегант" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про витребування із незаконного володіння ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" 13/200 частин цілого нерухомого комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з приміщення їдальні загальною площею 597,7 кв.м. (літ. ЕЕ1), приміщення гаражу загальною площею 302,1 кв.м. (літ. Г), приміщення гаражу загальною площею 202,6 кв.м.(літ. Д) та ? частини огорожі (літ. NN1) та зобов’язання відповідача повернути спірне майно позивачу.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2011року у справі №5013/1689/11 (суддя Кабакова В.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів факт перебування спірного майна в повному господарському віданні КП "Елегант", відповідно, не довів наявності порушеного права, з метою захисту якого він звернувся до господарського суду.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та повернути позивачу спірне майно. При цьому скаржник посилається на те, що спірне майно перебуває в його повному господарському віданні і дана обставина посвідчується пунктами 5.1, 5.2 Статуту підприємства.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа проти вимог апеляційної скарги також заперечує та просить залишити в силі рішення місцевого суду.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, однак, відповідач та третя особа наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористалися.

Враховуючи те, що наявні в справі документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаних представників.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що Кіровоградське державне торговельне підприємство "Елегант" створене згідно з Указом Президента України від 31.02.1992 "Про комерціалізацію державної торгівлі і громадського харчування" (70/92) , являється правонаступником Кіровоградського обласного оптово-роздрібного підприємства фірми "Одяг" та 10.12.1999 перереєстровано в комунальне підприємство, засновником якого є територіальна громада міста, що посвідчується наданими позивачем до суду копіями свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до підпунктів 5.1, 5.2 Статуту КП "Елегант" майно підприємства складають закріплені за ним фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у його самостійному балансі і належить йому на праві повного господарського відання; здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо його будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

З посиланням на вказані приписи Статуту підприємства скаржник стверджує, що спірне майно ( у тому числі їдальня літ. "Е", гаражі літ. "Г", "Д" та ? частини огорожі (літ. NN1), розташовані в АДРЕСА_1), відчужене ОСОБА_1. на підставі договору купівлі-продажу №24 від 09.03.2004р., перебувало в повному господарському віданні КП "Елегант" і підлягає поверненню з чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України ), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 вказаного Кодексу).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України ).

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Наявність цієї спеціальної норми дає право власнику або іншій особі, яка отримала право володіння річчю, на законній підставі захищати правомочність володіння пред’явленням позову у випадку, коли майно відповідачеві передавала інша особа.

У разі коли майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати за відплатним договором, про що відповідач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно відповідно до частини першої ст. 388 ЦК України лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник також має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.

Згідно ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Отже, можливість витребування майна за віндикаційним позовом залежить від того, чи є позивач власником спірного майна або особою, за якою майно закріплене на праві повного господарського відання, є набувач майна добросовісним чи недобросовісним та від того, чи придбане майно набувачем відплатно чи безвідплатно.

Факт перебування спірного майна у повному господарському віданні позивача матеріалами справи не доведений.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 21.12.2001р. №736, виданого на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 12.12.2001р. № 1668, цілий комплекс будівель, який розташований в АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради на праві комунальної власності (т.1 а. с. 89).

В силу ст. 136 ГК України для виникнення у суб’єкта підприємницької діяльності права господарського відання майно повинно бути закріплене за ним власником цього майна або уповноваженим ним органом, тобто, право господарського відання майном, яке належить до комунальної власності, виникає у суб’єкта господарювання на підставі акта відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідний акт органу місцевого самоврядування, яким спірне майно було б закріплене за позивачем на праві господарського відання, в матеріалах справи відсутній. Натомість, з матеріалів справи убачається, що розпорядженням від 11.12.1997р. № 406-р Кіровоградської обласної державної адміністрації надано дозвіл на взяття будівель, що знаходяться за адресою вул. Мурманська, 3, на баланс двом підприємствам: позивачу та комунальному торговельному підприємству фірми "Взуття".

Баланс підприємства (організації), як підставно зазначив місцевий суд, є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату; баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства; рівно як не доводить факту закріплення майна за підприємством на праві господарського відання.

За вказаних обставин висновок суду про те, що позивач не довів суду наявності порушеного права, з метою захисту якого позивач звернувся до суду з даним позовом, є правомірним.

Окрім того, колегія суддів враховує наявність інших обставин, які є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог, а саме:

Факт вибуття майна з володіння позивача поза його волею, як про те стверджує скаржник, спростовується матеріалами справи, а саме, виданим на запит позивача рішенням Кіровоградської міської ради від 23.12.2003р. про надання дозволу на продаж спірного майна (т.1 а. с. 90), листом КП "Елегант" про видачу виписки з реєстру для продажу спірного майна (т.1 а. с. 30), договором купівлі-продажу спірного майна за №24 від 09.03.2004р., скріпленим підписом керівника та печаткою підприємства-позивача про відчуження спірного майна ОСОБА_1. (т.2 а.с. 38).

Таким чином, відчуження спірного майна здійснено безпосередньо позивачем за погодженням з податковим органом та з дозволу власника цього майна. Кошти від реалізації цього майна були направлені на погашення податкового боргу КП "Елегант".

В подальшому ОСОБА_1 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частки комплексу будівель від 27.09.2006 продав зазначене вище майно товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" (а.с. 38-40).

Набувач спірного майна (ТОВ "Кіровоградінтерсервіс") є добросовісним набувачем, оскільки не знав і не міг знати про те, що воно (майно) придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, оскільки відповідачем спірне майно було придбано задовго до винесення апеляційним судом Кіровоградської області рішення від 16.03.2011 у справі № 22-ц-516 про скасування рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.04.2004р., яким ОСОБА_1. відмовлено у визнанні дійсним договору купівлі-продажу №24 від 09.03.2004р. та визнанні за ним права власності на спірне майно.

Окрім того, спірна частка нерухомого майна придбана відповідачем за відплатною угодою.

За вказаних обставин правових підстав для задоволення позовних вимог про повернення з чужого незаконного володіння спірного майна не убачається.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, суд

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2011 року у справі № 5013/1689/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства "Елегант" –без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.