18/159 Про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків за користування кредитом та пені - 03.03.2009 Прийняття

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 (судді: Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) рішення скасовано на підставі п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України (неповідомлення відповідача про час та місце судового засідання), прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" на користь АКБ "Інтерконтинентбанк" 10000000 грн. заборгованості по кредиту, 8498315,74 грн. заборгованості по відсоткам, 1826436,11 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 1320446,45 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Постанова мотивована обставинами погашення позивачем, як майновим поручителем, заборгованості позичальника за кредитним договором та переходом до нового кредитора права вимоги до боржника.

ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ч.2 ст. 258, ч.1 ст. 261, ч.3 ст. 267 ЦК України та ст.ст. 32, 101 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що АКБ "Інтерконтинентбанк"надав неправильний розрахунок заборгованості ЗАТ ТД "Інтерсервіс"по сплаті відсотків за кредитним договором №1/К-04 від 27 липня 2004 року, безпідставно врахувавши суму відсотків (2088304,49 грн.), яка згідно картки субконто (Контрагенти: КРУ TOB "Укрпромбанк" ЗAT Торговий дім "Інтерсервіс") вже була сплачена в період з 27 липня 2004р. по 27 липня 2005р. Окрім того, незважаючи на заяву апелянта про застосування позовної давності, апеляційним судом не застосовано скорочену позовну давність (1 рік) до вимог про стягнення пені, нарахованої позивачем на суму неповернутого боргу та відсотків за користування кредитом.

Колегія суддів, перевіривши в межах доводів касаційної скарги (в частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та пені) фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача і третьої особи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову суто з процесуальних підстав та приймаючи нове рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Спір між сторонами виник в зв'язку з невиконанням відповідачем - ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" (позичальником) умов кредитного договору №1/К-04 від 27.07.2004 щодо вчасного та своєчасного повернення банку - ТОВ "Український промисловий банк" отриманого кредиту та нарахованих відсотків за його користування, та виконанням зобов'язань відповідача позивачем - АКБ "Інтерконтинентбанк" як майновим поручителем.

В ході розгляду спору господарським судом було встановлено, що 27.07.2004 р. між АКБ "Інтерконтинентбанк" (позивачем) та TOB "Український промисловий банк" (третя особа) було укладено кредитний договір №07/23-02 (а.с.126), за умовами якого позивачем було прокредитовано TOB "Український промисловий банк" в сумі 10000000 грн. (додаткова угода №1 від 04.08.2004) зі строком користування кредитом до 26.07.2005 р. зі сплатою 19% річних.

27.07.2004р. між TOB "Український промисловий банк" (третя особа) та ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" (відповідач) було укладено кредитний договір №1/К-04 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (додаткова угода №1 від 04.08.2004 р. - а.с.81), за умовами якого TOB "Український промисловий банк" надав відповідачу в межах невідновлювальної кредитної лінії кредитні кошти в сумі 10000000 грн. на строк з 27.07.2004р. до 25.07.2005р. для інвестування у будівництво торгово-житлового комплексу за адресою: м.Київ, пр.Перемоги, 90/1, під 21% річних (а.с.77).

У відповідності до укладеного між сторонами кредитного договору №1/К-04 від 27.07.2004 та додаткової угоди до нього №1 від 04.08.2004 (щодо коригування суми кредиту), меморіальним орденом №50 від 27.07.2004 TOB "Український промисловий банк" було перераховано відповідачу - ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" грошові кошти в сумі 10500 000 грн., про що в графі "призначення платежу" зазначено: "надання кредиту згідно кредитного договору №1/К-04 від 27.07.2004 та розпорядження відд. КЮО від 27.07.2004р." ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" платіжним дорученням №5 від 04.08.2004 перераховано на користь ТОВ "Український промисловий банк" грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. з призначеним платежу "часткове погашення кредиту згідно кредитного договору №1/К-04 від 27.07.2004 р. без ПДВ".

Згідно пояснень, наданих представниками сторін в судовому засіданні, та наявних у справі документів, судом було з'ясовано, що враховуючи наявність тривалої співпраці позивача - АКБ "Інтерконтинентбанк" з відповідачем - ЗАТ "ТД "Інтерсервіс", сторонами була досягнута домовленість щодо залучення позивача (АКБ "Інтерконтинентбанк") в якості поручителя до кредитних відносин ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" та TOB "Український промисловий банк".

Виконання ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" (позичальником) зобов'язань за кредитним договором з TOB "Український промисловий банк" (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором) було забезпечено заставою майнових прав по кредитному договору №07/23-02 від 27.07.2004 З метою належного врегулювання механізму звернення стягнення на предмет застави 27.07.2004р. позивачем (АКБ "Інтерконтинентбанк") було укладено з третьою особою (TOB "Український промисловий банк") договір застави майнових прав №l/Zкмп-04, а також договір №1/УПВ МП-04 про уступку права вимоги.

Пунктом 3.1 кредитного договору №1/К-04 від 27.07.2004 встановлено, що виконання позичальником (ЗАТ "ТД "Інтерсервіс") перед кредитором (TOB "Український промисловий банк") забезпечується заставою майнових прав на отримання кредитних коштів по кредитному договору №07/23-02 від 27.07.2004.

Згідно п.3.3 цього кредитного договору виконання ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" зобов'язань також забезпечується всім належним позичальнику (відповідачу) майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до укладеного 27.07.2004р. між TOB "Український промисловий банк" (третьою особою) та АКБ "Інтерконтинентбанк" (позивачем) договору застави майнових прав №1/Zкмп-04 (а.с.121) з метою забезпечення кредитних відносин третьої особи з відповідачем, заставою було забезпечено вимоги заставодержателя (TOB "Український промисловий банк") за кредитним договором №1/К-04 від 27.07.2004, укладеним із ЗАТ "ТД "Інтерсервіс".

Згідно п.1.2 договору застави №l/Zкмп-04 від 27.07.2004 предметом застави є майнові права по кредитному договору №07/23-02 від 27.07.2004, укладеному між заставодержателем (TOB "Український промисловий банк") та заставодавцем (АКБ "Інтерконтинентбанк"), що полягає у праві заставодавця вимагати від TOB "Український промисловий банк" повернення кредиту в сумі 10000000 грн. (враховуючи укладену між сторонами додаткову угоду №1 від 04.08.2004 до договору застави (а.с.123).

У відповідності до положень п.3.1 договору застави TOB "Український промисловий банк", як заставодержатель, набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави, зокрема, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З метою забезпечення виконання відповідачем кредитних відносин з третьою особою 27.07.2004р. між АКБ "Інтерконтинентбанк" (позивачем) та TOB "Український промисловий банк" (третьою особою) також укладено договір №1/УПВ МП-04 про уступку права вимоги (а.с.124), додаткова угода №1 від 04.08.2004 до договору (а.с.125). Згідно предмету вказаного договору позивач - АКБ "Інтерконтинентбанк" уступив третій особі - TOB "Український промисловий банк" право вимоги від TOB "Укрпромбанк" повернення кредиту в сумі 10000000 грн. за кредитним договором №07/23-02 від 27.04.2004.

Договір про уступку права вимоги було укладено з відкладальною умовою (ст. 212 ЦК України). Зокрема, сторонами було погоджено, що право вимоги переходить до ТОВ "Український промисловий банк" лише в наступних випадках:

1) з моменту виникнення у TOB "Український промисловий банк" права звернення стягнення на заставлені майнові права за договором застави майнових прав №l/ZKMn-04 від 27.07.2004, укладеним між сторонами;

2) у випадку порушення АКБ "Інтерконтинентбанк" зобов'язань за договором застави майнових прав №l/Zкмп-04 від 27.07.2004.

Пунктом 4.1 договору про уступку права вимоги передбачено, що в разі настання будь-якої з вище визначених подій в договорі, позивач (АКБ "Інтерконтинентбанк") втрачає в повному обсязі право вимагати від TOB "Український промисловий банк" повернення кредиту за кредитним договором №07/23-02 від 27.07.2004, а зобов'язання TOB "Український промисловий банк" по поверненню кредиту припиняються у відповідності до ст. 606 ЦК України (поєднання боржника і кредитора в одній особі).

Як було встановлено господарським судом, відповідачем (ЗАТ "ТД "Інтерсервіс") в обумовлені кредитним договором №1/К-04 від 27.07.2004 строки (до 25.07.2005р.) зобов'язання за договором в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування виконані не були.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчасного та повного повернення відповідачем кредитору - TOB "Український промисловий банк" кредитних коштів. В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи підтвердили, що відповідачем, як позичальником, кредит та відсотки за користування ним кредитору за договором №1/К-04 від 27.07.2004 повернуті не були.

26.07.2005р. в зв'язку з неможливістю відповідачем ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" у встановлені строки повернути TOB "Український промисловий банк" кредит, погашення кредиту відбулося за рахунок звернення стягнення на предмет застави шляхом реалізації положень договору про уступку права вимоги №1/УПВ МП-04.

TOB "Український промисловий банк" листом №4482 від 26.07.2005 повідомило позивача (АКБ "Інтерконтинентбанк") про те, що станом на 26.07.2005р. ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" (позичальник) не виконало свої зобов'язання за кредитним договором №1/К-04 від 27.07.2004 і заборгованість становить 10178630,14 грн., що згідно п.3.1 договору застави №1/7кмп -04 від 27.07.2004 надало TOB "Український промисловий банк" право звернення стягнення на предмет застави, враховуючи те, що поручителем в кредитних відносинах з відповідачем виступив позивач - АКБ "Інтерконтинентбанк".

Оскільки АКБ "Інтерконтинентбанк", яке виступило в кредитних відносинах з TOB "Український промисловий банк" майновим поручителем відповідача - ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" у відповідності до умов укладених договорів - кредитного договору №07/23-02 від 27.07.2004, договору застави майнових прав №l/Zкмп-04 від 27.07.2004, договору про уступку права вимоги №1/УПВ МП-04 від 27.07.2004, належним чином виконано зобов'язання відповідача перед TOB "Український промисловий банк" за кредитним договором №1/К-04 від 27.07.2004, апеляційна інстанція дійшла до висновку про те, що до позивача (АКБ "Інтерконтинентбанк") перейшло право вимоги TOB "Український промисловий банк" (первісного кредитора) до ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" за кредитним договором №1/К-04 від 27.07.2004.

Розділом 4 кредитного договору №1/К-04 від 27.07.2004 встановлено умови повернення кредиту та сплати процентів за його користування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 10000000 грн. та заборгованості по сплаті відсотків за його користування в сумі 8498315,74 грн. є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню у відповідності до умов, укладених між сторонами договорів та положень ст. 556 ЦК України.

З приводу заявлених позивачем інших вимог щодо стягнення з відповідача нарахованої неустойки в зв'язку із простроченням повернення кредиту та відсотків за користування ним, апеляційна інстанція зазначила наступне.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами в п.8.1 кредитного договору №1/К-04 від 27.07.2004 була передбачена відповідальність позичальника шляхом встановлення неустойки на випадок прострочення виконання договірних зобов'язань, а саме у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або нарахованих процентів за користування ним, позичальник зобов'язувався сплатити кредитору пеню у розмірі 0,1% від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. Розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Згідно розрахунку позивача, сума нарахованої пені за несвоєчасне повернення відповідачем кредиту становить 1826436,11 грн., сума пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1320446,45 грн.

Відповідачем до суду не надано контррозрахунку нарахованої позивачем неустойки, як і не спростовано заявлених до стягнення сум. Належних доказів у відповідності до вимог ст.ст. 33- 34 ГПК України на підтвердження своєчасного виконання договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та відсотків, суду не надано.

Оскільки в ході розгляду спору було встановлено, що відповідачем, як позичальником, були допущені порушення договірних зобов'язань, зокрема, щодо строків повернення кредиту та відсотків, апеляційний суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої неустойки в формі пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасне повернення відсотків є правомірними та підлягають задоволенню.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом та пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасне повернення відсотків з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов кредитного договору №07/23-02 від 27.07.2004, договору застави майнових прав №l/Zкмп-04 від 27.07.2004, договору про уступку права вимоги №1/УПВ МП-04 від 27.07.2004, листа TOB "Український промисловий банк" №4482 від 26.07.2005 та інших доказів по справі в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем (позичальником) не спростовано факти невиконання останнім договірних зобов'язань в частині повернення кредиту і відсотків за користування ним, та виконання зобов'язань відповідача по погашенню кредиту первісному кредитору (TOB "Український промисловий банк") позивачем (АКБ "Інтерконтинентбанк"), як майновим поручителем, за рахунок звернення стягнення на предмет застави шляхом реалізації положень договору про уступку права вимоги №1/УПВ МП-04, внаслідок чого до позивача (АКБ "Інтерконтинентбанк") перейшло право вимоги за кредитним договором №1/К-04 від 27.07.2004, а у ЗАТ "ТД "Інтерсервіс" (позичальника) виникла заборгованість перед АКБ "Інтерконтинентбанк" у сумі неповернутого кредиту (10000000 грн.) та у сумі несплачених відсотків за користування ним (8498315,74 грн.), на які позивачем за період з 23.06.2007р. по 22.06.2008р. була нарахована пеня у розмірі 1826436,11 грн. та 1320446,45 грн. відповідно.

Наявні ж заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судом доказів та до намагань надати перевагу одним доказам (засвідчена відповідачем картка субконто: Контрагенти: КРУ TOB "Укрпромбанк" ЗAT Торговий дім "Інтерсервіс"- а.с.41-42 том 2) перед оціненими судом доказами розрахунок заборгованості (а.с.133 том 1), однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу Укра їни касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Окрім того, на підтвердження своїх доводів щодо часткового погашення відсотків в період з 27.07.2004р. по 27.07.2005р. відповідачем не надано первинних платіжних документів (платіжні доручення, банківські виписки тощо), натомість в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача визнав, що позичальником кредит та відсотки за користування ним кредитору за договором №1/К-04 від 27.07.2004 повернуті не були.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, прийнятих з порушенням вимог ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (постанови ВСУ від 11.09.2007 у справі №1/151-3079 та від 11.09.2007 у справі №18/439).

Що стосується тверджень скаржника про порушення апеляційним судом ч.3 ст. 267 ЦК України шляхом незастосування скороченої позовної давності (1 рік) до вимог про стягнення пені, нарахованої позивачем на суму неповернутого боргу та відсотків за користування кредитом, то такі помилкові доводи спростовуються встановленими судом обставинами нарахування позивачем пені в межах річного строку позовної давності (до пред'явлення позову), оскільки позивачем нараховано пеню з 23.06.2007р., а позовна заява до ЗАТ "ТД "Інтерсервіс", як до належного відповідача (у формі заяви №442 про зміну підстави позову та заміну первісного відповідача належним) подана АКБ "Інтерконтинентбанк" до господарського суду м.Києва 23.06.2008 року (а.с.111-114 том 1).

Водночас слід зазначити, що правомірність задоволення позовних вимог про стягнення 10000000 грн. основного боргу за кредитним договором взагалі не є предметом даного касаційного оскарження та не заперечується скаржником, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість постанови в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.