Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Шоу", м. Запоріжжя (далі –ТОВ "Мега-Шоу"), та

товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО", м. Київ (далі –ТОВ "ЕКО")

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.12.2008

зі справи № 10/59/09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс", м. Запоріжжя (далі –ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс")

до ТОВ "Мега-Шоу" та

ТОВ "ЕКО"

про стягнення 973 975,27 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс" –не з'яв.,

ТОВ "Мега-Шоу" –не з'яв,

ТОВ "ЕКО" –Романченко Т.В., Секелик Л.В.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України

ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Мега-Шоу" та ТОВ "ЕКО" про стягнення:

- з ТОВ "Мега-Шоу" 1 000 грн. заборгованості, передбаченої договором поруки від 01.09.2008;

- з ТОВ "ЕКО" 973 975,27 грн. заборгованості за поставлений товар згідно з договором поставки від 03.01.2008 № 4019-К/5136К.

Водночас позивач звернувся до названого суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом: накладання арешту на усі розрахункові рахунки в банківських установах, що належать ТОВ "Мега-Шоу", в межах 1 000 грн.; накладення арешту на усе майно ТОВ "Мега-Шоу" в межах 1 000 грн.; накладення арешту на кошти ТОВ "ЕКО" в межах суми позову (973 975,27 грн.), які знаходяться на всіх належних названому товариству рахунках; накладення арешту на все майно, яке належить ТОВ "ЕКО" і знаходиться в обороті та/або на його складах, у межах суми позову (973 975,27 грн.).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2008 (суддя Алейникова Т.Г.) зазначену заяву ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс" задоволено: накладено арешт на усі розрахункові рахунки в банківських установах, що належать ТОВ "Мега-Шоу", в межах 1 000 грн.; накладено арешт на усе майно ТОВ "Мега-Шоу" в межах 1 000 грн.; накладено арешт на кошти ТОВ "ЕКО" в межах суми позову (973 975,27 грн.), які знаходяться на всіх належних названому товариству рахунках; накладено арешт на все майно, яке належить ТОВ "ЕКО" і знаходиться в обороті та/або на його складах, у межах суми позову (973 975,27 грн.). Дану ухвалу мотивовано тим, що "викладені в позовні й заяві факти і обставини свідчать про те, що внаслідок протиправних дій відповідачів позивач протягом тривалого періоду часу позбавлений можливості отримання грошових коштів за поставлений товар; в результаті чого збитки позивача через неможливість використовувати дані грошові кошти в своєму господарському обігу зростають з кожним днем", а отже, невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову.

ТОВ "ЕКО" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями до неї, в яких просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, закрити виконавче провадження, відкрите на виконання зазначеної ухвали, та скасувати постанову про арешт коштів. Скаргу і доповнення до неї мотивовано, зокрема, тим, що позивачем не доведено, а судовими інстанціями не встановлено передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (далі – ГПК України (1798-12) ) обставин, що можуть свідчити про неможливість виконання рішення суду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Мега-Шоу" просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.12.2008 в частині накладення арешту на розрахункові рахунки та майно ТОВ "Мега-Шоу" в межах 1 000 грн. В обґрунтування скарги зазначено, що згідно з пунктом 3.2 договору поруки від 01.09.2008 відповідальність поручителя (ТОВ "Мега-Шоу") перед кредитором (ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс") обмежується сплатою суми боргу в сумі 1 000 грн.; відповідна сума є незначними коштами для ТОВ "Мега-Шоу" і тому не несе загрози невиконання рішення суду в майбутньому щодо стягнення цих коштів.

Відзив на касаційні скарги не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши правильність застосування названою судовою інстанцією норм процесуального права, заслухавши пояснення представників ТОВ "ЕКО", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Мега-Шоу", часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "ЕКО" та про необхідність внесення змін до оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

У підпункті 1.1 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У розгляді заяви про вжиття заходів до забезпечення позову стосовно ТОВ "Мега-Шоу" місцевий господарський суд встановив, що згідно з укладеним ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс" і ТОВ "Мега-Шоу" договором від 01.09.2008 останнє є поручителем ТОВ "ЕКО" за виконання названим товариством своїх обов’язків за укладеним ним і позивачем договором поставки від 03.01.2008 № 4019-К/5136К в межах 1000 грн. Разом з тим, господарським судом першої інстанції не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно ТОВ "Мега-Шоу" в межах 1000 грн. може унеможливити чи утруднити виконання рішення суду по суті позовних вимог, заявлених до названого товариства.

Згідно зі статтею 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У пункті 3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду Українивід 23.08.1994 № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У позові про стягнення певної суми грошових коштів слід застосовувати заходи до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти, і лише в разі відсутності в боржника грошових коштів для забезпечення такого позову можуть бути вжиті заходи у вигляді накладання арешту на майно.

У позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат; накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене (підпункт 6.1 пункту 6 зазначеного роз’яснення).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали господарського суду Запорізької області, позовні вимоги до ТОВ "ЕКО" неправомірно забезпечено шляхом накладення арешту не лише на його кошти в межах суми позову, а й на рахунки та майно.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог: пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) ).

Так, наклавши арешт на все майно, яке належить ТОВ "ЕКО" і знаходиться в обороті та/або на його складах, господарський суд першої інстанції не врахував, що такий арешт може перешкодити господарській діяльності названого відповідача.

Тобто з наведеного вбачається, що у розгляді місцевим господарським судом заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову до ТОВ "ЕКО" було можливим лише накладення арешту на кошти даного відповідача у межах суми позову. Отже, оскаржувана ухвала не повністю відповідає вимогам статей 66, 67 ГПК України і підлягає зміні відповідним чином.

Додані ж ТОВ "ЕКО" до доповнень до касаційної скарги докази (платіжні доручення) не можуть бути розглянуті Вищим господарським судом України з огляду на положення частини другої статті 111-7 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1119 –11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Шоу" та товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.12.2008 зі справи № 10/59/09 змінити, виклавши пукти 1 і 2 її резолютивної частини в такій редакції:

"1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс" про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити частково.

2. До розгляду справи № 10/59/09 по суті накласти арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" в межах суми позову – 973 975,27 грн."

3. Доповнити резолютивну частину ухвали господарського суду Запорізької області від 29.12.2008 зі справи № 10/59/09 новим пунктом 3 такого змісту:

"3. В іншій частині вимоги заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс" про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення."

4. У зв'язку з цим пункти 3, 4 і 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 29.12.2008 зі справи № 10/59/09 вважати відповідно пунктами 4, 5 і 6.

5. В іншій частині ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.12.2008 зі справи № 10/59/09 залишити без змін.