5002-2/3360-2011 Про стягнення заборгованості за генеральною угодою факторингу - 10.01.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 04 жовтня 2011 року у справі № 5002-2/3360-2011

за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29,Київ,03150)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ЄВРОКРИМ" (вул. Жигаліної, 13,Сімферополь,95011)

3-тя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Млинарський комплекс "Кримфуд" (вул. Жигаліної, 13,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

про стягнення 405134,50 грн.

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим", якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 405 134, 50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.06.2006 року між публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Млинарський комплекс "Кримфуд" була укладена генеральна угода факторингу № 3/440-23-1007. Відповідно до Генеральної угоди факторингу Клієнтом Фактору було відступлено право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим" за Договором № 01/04-07 купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 04.01.2007 року, проте відповідач свої зобов'язання перед фактором не виконав, в результаті чого за ним виникла заборгованість у сумі 405 134,50 грн. Вищенаведене і стало підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2011 року у справі № 5002-2/3360-2011 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що закінчився строк позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2011 року у справі № 5002-2/3360-2011, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи та порушив норми матеріального права.

21 листопада 2011 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, яким просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 10 січня 2012 року представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі, представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 06 червня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі керуючого Кримської республіканської філії, як Фактором, та товариством з обмеженою відповідальністю "Млинарський комплекс"Кримфуд", як Клієнтом, була укладена Генеральна угода факторингу №3/440-23-1007 предметом якої, згідно з пунктом 1.1., є здійснення Фактором факторингу дебіторської заборгованості (прав вимоги) Клієнта по відношенню до третіх осіб, перелік яких наведений в Додатку №1 до цієї угоди, за зобов'язаннями, за якими їх сума та строк вказані в реєстрах до цієї угоди.

Умовами угоди визначено, що під факторингом розуміється здійснення кредитування Клієнта під відступлення ним Фактору права вимоги (факторингове фінансування), адміністрування прав вимог, надання клієнту звітності по проведеним факторинговим операціям та іншої інформації стосовно обліку відступлених Фактору прав вимоги, на умовах, визначених цією угодою та додатками до неї (пункт 1.2 Угоди).

Відповідно до пункту 1.3. угоди до факторингу за цією Угодою приймаються права вимог оплати грошових коштів за поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) на суму розрахункового документа з терміном їх остаточної оплати, вказаними в реєстрі.

Умовами договору передбачено, що факторинг здійснюється шляхом відступлення клієнтом фактору вимоги до дебіторів, відповідно до розрахункових документів внесених до реєстрів (пункт 2.1. Угоди).

Відповідно до Додатку № 1 до Додаткової угоди №5/440/23-591 від 16.04.2007 року до Генеральної угоди факторингу у переліку дебіторів значиться ТОВ "ВКП "Єврокрим", до факторингу прийняті права вимоги оплати коштів за Договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 01/04-07, який укладено 04.01.2007 року між ТОВ МК "Кримфуд" та ТОВ ВКП "Єврокрим".

Умовами договору купівлі-продажу товарного кредиту № 01/04-07 від 04.01.2007 року ТОВ "МК "Кримфуд" зобов'язався продати та доставити ТОВ "ВКП "Єврокрим" муку в асортименті за заявою покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію (муку) в кількості та за ціною, узгодженою для кожної окремої партії, на протязі 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту (дати) підписання сторонами накладної (пункти 1.1., 1.2., 4.1. Угоди).

Факт поставки ТОВ МК "Кримфуд" товарів відповідачу підтверджується видатковою накладною №208 від 28.09.2007 р. на суму 62 500,00 грн., видатковою накладною №209 від 01.10.2007 р. на суму 62 500,00 грн., видатковою накладною №210 від 02.10.2007 р. на суму 56 250,00 грн., видатковою накладною №210/1 від 04.10.2007 р. на суму 52 500,00 грн., видатковою накладною №219 від 25.10.2007 р. на суму 75 990,00 грн., видатковою накладною №220 від 27.10.2007 р. на суму 51 000,00 грн., видатковою накладною №221 від 28.10.2007 р. на суму 51 000,00 грн., видатковою накладною №222 від 29.10.2007 р. на суму 27 710,00 грн. та видатковою накладною №223 від 30.10.2007 р. на суму 124 950,00 грн. та відповідними довіреностями.

В якості оплати за відступлені Клієнтом права вимоги АКБ "Укрсоцбанк"сплатив на поточний рахунок Клієнта кошти в розмірі 80% від відступленого грошового зобов'язання, що підтверджується: меморіальним ордером №СR047002 від 28.09.2007 р. на суму 50 000,00 грн., меморіальним ордером №СR007002 від 01.10.2007 р. на суму 50 000,00 гри., меморіальним ордером №СR012002 від 02.10.2007 р. на суму 45 000,00 грн., меморіальним ордером №СR001002 від 04.10.2007 р. на суму 42 000,00 грн., меморіальним ордером №СR005002 від 26.10.2007 р. на суму 60 792,00 грн., меморіальним ордером №CR010002 від 29.10.2007 р. на суму 81 600,00 грн., меморіальним ордером №СR015002 від 29.10.2007 р. на суму 20 782,50 грн. та меморіальним ордером №СR001002 від 30.10.2007 р. на суму 99 960,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання перед фактором - Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" не виконав, в наслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим" утворилась заборгованість у розмірі 405 134 грн. 50 коп.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, у зв’язку з наступним.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (частини 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, спір сторін виник з правовідносин за договором факторингу, тому при вирішенні справи підлягають застосуванню положення глави 73 Цивільного кодексу України (435-15) .

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Дослідивши представлені позивачем докази та проаналізувавши приписи норм права суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим" в частини заборгованості по перерахованому авансу по прийнятим рахункам-фактурам по реєстру №51 від 28.09.2007 року згідно договору факторингу у сумі 50 000,00 грн., по реєстру №52 від 01.10.2007 року згідно договору факторингу в сумі 50 000,00 грн., по реєстру №54 від 04.10.2007 року в сумі 42 000,00 грн., по реєстру №59 від 26.10.2007 року на суму 60 792,00 грн. задоволенню не підлягають на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, як того вимагають приписи статті 1082 Цивільного кодексу України, спрямував відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові №23-03/67-2854 від 28.09.2007 року по накладній №208 від 28.09.2007 року, повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові №23-03/67-2566 від 01.10.2007 року по накладній №209 від 01.10.2007 року, повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові №23-03/67-2914 від 04.10.2007 року по накладній №210/1 від 04.10.2007 року, повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові №23-03/67-3128 від 26.10.2007 року по накладній №219.

У зазначених повідомленнях фактор також зазначив про необхідність Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим" оплатити вищевказані накладні.

Судова колегія зазначає, що відповідач не оплатив заборгованості по перерахованому авансу по прийнятим рахункам-фактурам по реєстру №51 від 28.09.2007 року згідно договору факторингу у сумі 50 000,00 грн., по реєстру №52 від 01.10.2007 року згідно договору факторингу в сумі 50 000,00 грн., по реєстру №54 від 04.10.2007 року згідно договору факторингу в сумі 42 000,00 грн., по реєстру №59 від 26.10.2007 року згідно договору факторингу на суму 60 792,00 грн.

Однак, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилом частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з реєстру №51 від 28.09.2007 року остаточний термін платежу по накладній №208 від 28.09.2007 року встановлений 27.12.2007 року; з реєстру №52 від 01.10.2007 року термін платежу по накладній №209 від 01.10.2007 року встановлений 30.12.2007 року; з реєстру №54 від 04.10.2007 термін платежу по накладній №210/1 від 04.10.2007 року встановлений 02.01.2008 року, з реєстру №59 від 26.10.2007 року термін платежу по накладній №219 від 25.10.2007 року встановлений 23.01.2008 року.

Відповідно запису, який вчинено на першому листі позовної заяви представником ПАТ "Укрсоцбанк", позовну заяву здано нарочним 03.08.2011 року, і відповідно штампу господарського суду АР Крим, отримано судом 03.08.2011 року.

Однак, позивач у встановленні Цивільним кодексом України (435-15) строки позовної давності не звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права, а відтак, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по накладній №208 від 28.09.2007 року на суму 50 000,00 грн., по накладній №209 від 01.10.2007 року на суму 50 000,00 грн., по накладній №210/1 від 04.10.2007 року на суму 42 000,00 грн., по накладній №219 від 25.10.2007 року на суму 60 792, 00 грн., а всього - на суму 202 792,00 грн. задоволенню не підлягають, у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Суд першої інстанції правомірно не задовольнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим" суми заборгованості по накладним №220 від 27.10.2007 року, заборгованість по яким відповідно розрахунку заборгованості складає 40 800,00 грн., №221 від 28.10.2007 року - 40 800,00 грн., №222 від 29.10.2007 року - 20 782 грн. 50 коп. та №223 від 30.10.2007 року - 99 960,00 грн., а всього - 202 342 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Заявником апеляційної скарги не були представлені суду докази надіслання відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові за генеральною угодою факторингу №3/440-23-1007 по накладним №220 від 27.10.2007 року, №221 від 28.10.2007 року, №222 від 29.10.2007 року та №223 від 30.10.2007 року із визначенням грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також фактора, якому має бути здійснений платіж.

Приписами частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Стаття 1082 Цивільного кодексу України також встановлює, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Неохідно також відмітити, що позивачем не представлені суду реєстри прав вимог (ТТН) прийнятих до факторингу по накладним №220 від 27.10.2007 року, №221 від 28.10.2007 року, №222 від 29.10.2007 року та №223 від 30.10.2007 року, тоді як сторонами в договорі було передбачено, що до факторингу за цією угодою приймаються права вимог оплати грошових коштів за поставку товарів, вказаними в Реєстрі.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно того, що позивач не представив належних та допустимих доказів невиконання відповідачем грошових зобов'язань по накладним №220 від 27.10.2007 року, №221 від 28.10.2007 року, №222 від 29.10.2007 року та №223 від 30.10.2007 року на суму 202 342 грн. 50 коп., а отже у стягненні заборгованості в цій частині суд першої інстанції у позові також відмовив правомірно.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.