2-12/7765-08 Про визнання права на оренду та на розробку проекту землеустрою - 29.01.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду АР Крим від 22.08.2008 у справі № 2-12/7765-2008 (суддя Іллічов М.М.) задоволені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гноєвих О.І. (далі –позивач) до Чорноморської селищної ради (далі –відповідач) про визнання права на отримання в оренду земельної ділянки загальною площею 1,230 га, розташованої за адресою: смт Чорноморське, вул. 60-років Жовтня, 1-3, та визнання права на розробку проекту землеустрою по відводу в оренду цієї земельної ділянки.

Рішення мотивовано тим, що позивач набув право власності на об’єкти нерухомості, які знаходиться на спірній земельній ділянці, отже, згідно правилу, встановленому нормами ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, до нього переходить право користування земельною ділянкою, яка перебувала в оренді у попереднього власника нерухомого майна; право позивач на отримання в оренду землі і на розробку проекту її відведення в оренду ґрунтується на положеннях ст. ст. 118, 123, 124, 151, 184 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 26 Закону України "Про землеустрій".

Севастопольський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв’язку зі скаргою Чорноморської селищної ради, постановою від 15.10.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Антонової І.В., суддів Лисенко В.А., Маслової З.Д.) рішення у справі скасував, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова мотивована безпідставністю і необґрунтованістю позовних вимог, оскільки відповідно до п. 34 ст. 26, ст. 33, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 12, 116, 124 Земельного кодексу України надання землі в оренду і надання дозволу на розробку проекту її відведення є виключною компетенцією Чорноморської селищної ради, а не судових органів.

Фізична особа-підприємець Гноєвих О.І. з постановою суду апеляційної інстанції не згодна, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, рішення у справі залишити в силі, посилаючись на помилкове застосування судом апеляційної інстанції норм п. 34 ст. 26, ст. 33, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки суд першої інстанції не визнав право на оренду в розумінні зазначених норм, а визнав право на отримання в оренду земельної ділянки шляхом збору, розробки та підготовки усієї необхідної документації для укладення договору оренди, яке позивач набув на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, що згідно ст. ст. 184, 185 цього Кодексу, ст. ст. 22, 25 Закону України "Про землеустрій" надає йому право на розробку проекту землеустрою.

Позивача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався, в клопотанні від 28.01.2009 просить розгляд касаційної скарги відкласти, втім зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою від 24.12.2008 про призначення розгляду касаційної скарги на 29.01.2009 суд касаційної інстанції не викликав представників сторін, натомість, попередив, що їх неявка не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду спору судами встановлено, що Євпаторійському комбінату хлібопродуктів за договором оренди, укладеним в 1991 році з виконкомом Чорноморської селищної ради, була надана в оренду земельна ділянка площею 2 га в смт Чорноморське, вул. 60-років Жовтня.

Надалі між ДАК "Хліб України" - попереднім власником нерухомого майна, яке знаходилось на частині зазначеної земельної ділянки площею 1,230 га, як орендодавцем, і Фізичною особою-підприємцем Гноєвих О.І., як орендарем, укладено договір оренди майна № 9474 від 14.07.2006, право власності на яке за рішенням господарського суду АР Крим від 17.01.2008 у справі № 2-7/17403 було визнано за орендарем –Гноєвих О.І., що підтверджується витягом з реєстру № 17594616 від 02.02.2008 права власності на нерухоме майно.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до Чорноморської селищної ради з численними заявами, в т.ч. про надання дозволу на розробку землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 1,230 га для обслуговування майна, розташованого в смт Чорноморське, по вул. 60-років Жовтня, 1-3, з наступним наданням в оренду на 49 років.

За наслідками розгляду заяв позивача спеціально створеною Чорноморською селищною радою тимчасовою комісією, рішенням від 18.08.2008 31-ї сесії 5-го скликання Чорноморської селищної ради № 2593 позивачеві відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 1,222 га для реконструкції індивідуально-визначеного майна, розташованого в смт Чорноморське, по вул. 60-років Жовтня, 1-3.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання права на отримання в оренду земельної ділянки загальною площею 1,230 га, розташованої за адресою: смт Чорноморське, вул. 60-років Жовтня, 1-3, та визнання права на розробку проекту землеустрою по відводу в оренду цієї земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність і необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач за наслідками розгляду численних заяв позивача по оформленню права користування земельною ділянкою рішенням від 18.08.2008 31-ї сесії 5-го скликання відмовив позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначене рішення є чинним, отже, вимоги про визнання права на розробку такого проекту не можуть бути задоволені в судовому поряду, як і вимоги про визнання права на отримання в оренду земельної ділянки з огляду на відсутність такого волевиявлення ради.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає доводи касаційної скарги такими, що їх не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими судом цієї інстанції обставинами і їх переоцінити, що перебуває поза процесуальними межами компетенції суду касаційної інстанції.

Так, згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (стаття 92 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Кодексу). Передача в оренду земельних ділянок із з міною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) .

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України (2768-14) .

За приписами ч. 4 ст. 118, ч. 5 ст. 123 Земельного кодексу України за наслідками розгляду заяви особи, зацікавленої в одержанні земельної ділянки, відповідна райдержадміністрація або сільська, селищна, міська рада дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Втім, зазначених законодавчих приписів, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував.

Зважаючи на те, що необхідною передумовою отримання в оренду земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, вимога до цього органу про визнання права на отримання в оренду земельної ділянки за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України (254к/96-ВР) , компетенції на здійснення права власності від імені українського народу на управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 118, ч. 9 ст. 123 Земельного кодексу України право позивача на звернення до суду обумовлене наявністю відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення заяви без розгляду, отже, до компетенції судів може бути віднесено розгляд вимог про оскарження відмови ради у наданні землі в оренду, в т.ч. наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, або спонукання ради розглянути відповідне питання на сесії ради, втім, такі вимоги позивачем не заявлялись і в межах даної справи не розглядались.

Отже, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував право ради самостійно вирішувати питання щодо надання в оренду земельної ділянки і залишив поза увагою, що до вирішення радою цього питання право позивача на отримання землі в оренду не може вважатись порушеним, відтак, відсутність права згідно ст. 1 ГПК України, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 152 Земельного кодексу України унеможливлює його судовий захист.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги і застосувавши до спірних правовідносин норми ч. 2 ст. 377 ЦК України, ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок переходу до позивача нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, що була в оренді за договором з попереднім власником майна, право користування нею переходить до позивача.

Разом з тим, задоволення позовних вимог на підставі норм ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України колегія суддів вважає помилковим.

Стаття 377 Цивільного кодексу України, як і ст. 120 Земельного кодексу України, регулюють питання переходу права (власності або користування) на земельну ділянку при придбанні за договором житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, від відчужувача майна до набувача.

Аналіз положень зазначених норм дає підстави для висновку, що вони диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником і не встановлюють автоматичного переходу права на оренду, адже, таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з об’єктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди, за письмовою згодою орендодавця.

Оскільки, у законі не йдеться про автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, адже, виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є Чорноморська селищна рада, суд першої інстанції не врахував, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, унормований статтею 123 Земельного Кодексу України, яка не містить імперативного обов’язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка придбала право власності на об’єкти нерухомості, які на цій землі розташовані, поза межами встановленої у кодексі процедури.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду АР Крим від 17.01.2008 у справі № 2-7/17403 про визнання за Гноєвих О.І. права власності на майно, розташоване на спірній земельній ділянці, скасоване постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2008.

Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність позовних вимог, а, отже, постанова цього суду не підлягає скасуванню або зміні.