5002-2/3583.1-2011 Про визнання недійсним рішення селещної ради в частині оформлення права власності на об'єкти замощення - 26.12.2011 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бизон" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І. ) від 18 жовтня 2011 року у справі № 5002-2/3583.1-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бизон" (вул. Гоголя, 14,Ялта,98600)

до Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради (вул.Н.Тамарли, 6/24, смт.Гаспра, м. Ялта,98660)

треті особи: Гаспринська селищна рада (вул.Н.Тамарли, 6/24, смт.Гаспра, м. Ялта,98660)

Комунальне підприємство Гаспринської селищної ради "Гаспра" (вул. Севастопольське шосе, 26-28,Гаспра, м. Ялта,98660)

Комунальне підприємство "БТІ" у місті Ялта (місто Ялта, вул. Дзержинського, 4, 98600)

про визнання недійсним рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бизон" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Гаспринської селищної Ради за участю третіх осіб - Гаспринської селищної Ради та Комунального підприємства "Гаспра", в якому просить визнати недійсними пункти 1, 2 та 3 Рішення Виконавчого комітету Гаспринської селищної Ради №152 від 21 травня 2008р. в частині оформлення за Гаспринською селищною радою права власності на споруди: сходи, майданчики, замощення плиткою, підпірні стіни з балюстрадою, пішохідний міст на доріжці, що веде до замка "Ластівчине гніздо"(від Алупкинское шосе, 4 (кафе ТОВ "Яхта") до Алупкінське шосе, №9 (кафе ТОВ "Аврорина скеля"), які знаходяться на балансі позивача на підставі договору про спільну діяльність від 26 червня 1998р., з доповненнями, змінами та уточненнями, внесеними в договір додатковою угодою від 04 жовтня 2004 р.

18.03.2009 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог у порядку ст. 22 ГПК України, в якій позивач просить визнати недійсними пункти 1, 2 та 3 рішення виконавчого комітету Гаспринської сільради № 152 від 21 травня 2008 року в частині оформлення за Гаспринською сільрадою права власності на споруди: сходи до ресторану "Ластівчине гніздо" сходи № 5, замощення № 6 ( площею 146, 2 кв.м.), сходи № 7, 8, майданчик № VI замощення площею 50, 6 кв.м., сходи № 9, 10, міст № VII, сходи № 14. підпірна стіна № 15, 16, огорожна стіна № 20, загальною площею під забудову 836,9 кв.м., які розташовані за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 7а.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням виконавчого комітету Гаспринської селищної ради №152 від 21 травня 2008 року за Гаспринською селищною радою було оформлене право власності на споруди, які розташовані за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 7а. Цим же рішенням споруди були поставленні на баланс КП "Гаспра".

Позивач з посиленням на положення ст.. 328,331 Цивільного кодексу України (435-15) , частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовує свої вимоги тим, що оскаржуваним рішенням порушується його право власності на об’єкти, оскільки вони знаходяться на земельній ділянці, яка була зарезервована для відводу ТОВ "Бизон" для передачі в оренду, крім того позивач стверджує, що дані об’єкти нерухомості створені ним за рахунок власних коштів на підставі договору про сумісну діяльність з Гаспринською селищною радою від 26 червня 1998 року з урахуванням додаткової угоди від 04.10.2004 року .

Рішенням від 23.04.2009 господарського суду Автономної Республіки Крим позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними пункти 1,2 та 3 рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради № 152 від 21 травня 2008 року "Про оформлення права власності" в частині оформлення за Гаспринською селищною радою права власності на споруди: сходи до ресторану "Ластівчине гніздо" сходи № 5, замощення № 6 (площею 146,2 кв. м), сходи № 9,10 міст № V11, сходи № 14, підпірна стіна № 15,16, огорожувальна стіна № 20, загальною площею під забудову 836,9 кв.м, які розташовані за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 7/а.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2009 року рішення від 23.04.2009 господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.

20.07.2011 року постановою Вищого господарського суду України зазначені вище судові рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та Севастопольського апеляційного господарського суду скасовані, справа направлена на новий розгляд.

При новому розгляді рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 року по справі № 5002-2/3583.1-2011 в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Бизон" до Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради, треті особи - Гаспринська селищна рада, Комунальне підприємство Гаспринської селищної ради "Гаспра", Комунальне підприємство "БТІ" у місті Ялта, відмовлено.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведена обґрунтованість та правомірність обраного способу захисту, а саме: визнання недійсними пункти 1, 2 та 3 рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради № 152 від 21 травня 2008 року та відсутність у позивача порушеного права, яке підлягає обраним способом захисту.

Не погодившись з судовим рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бизон" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення, прийняти нове рішення, яким визнати недійсними пункти 1, 2, 3, рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради № 152 від 21.05.2008 року "Про оформлення права власності" в частині оформлення за Гаспринською селищною радою права власності на споруди: сходи до ресторану "Ластівчине гніздо" сходи №5, мощення №6 (площею 146,2 кв.м), сходи №7, 8, майданчик № IV, мощення площею 50,6 кв.м, сходи № 9,10, міст №VII, сходи №14, підпірна стіна №15, 16, огорожна стіна №20, загальною площею під забудову 836,9 кв.м, розташованих за адресою: смт. Гаспра, вул.. Алупкінське шосе, 7а.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилався на те, що рішення господарського суду першої інстанції було прийнято з неповним з’ясуванням обставин справи.

Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, судом не враховано те, що внеском Гаспринської селищної ради у сумісну діяльність була "доріжка"від замку "Ластівчине гніздо"до меж ТОВ "Яхта", а не нерухоме майно –бетоновані майданчики з елементами інфраструктури, сходи з балюстрадою і т.і.

Крім того зазначено, що відповідно до п.1.1. Договору про сумісну діяльність від 26.06.1998р., його метою є: ремонт, будівництво, реконструкція, обладнання та ефективна (на платній основі) експлуатація доріжки від пам’ятника архітектури "Ластівчине гніздо"до меж землекористування ТОВ "Яхта", і на виконання умов зазначеного договору позивачем було укладено декілька угод на виконання будівельно –ремонтних робіт. До того ж зауважено, що термін будівництво (зазначений в п.1.1. Договору про сумісну діяльність від 26.06.1998 р.) –означає створення нових об’єктів.

Також позивачем звернуто увагу на те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради було прийнято з перевищенням повноважень та з порушенням ст..ст. 328, 331 Цивільного кодексу України та не містить підстав для його ухвалення та посилань на правовстановлюючі документи, і судом не враховане, що додані позивачем до матеріалів справи документи бухгалтерського обліку, договори підряду та акти виконаних робіт свідчать про те, що спірні об’єкти створені безпосередньо позивачем на законних підставах, на виконання умов договору про сумісну діяльність від 26.06.1998 р.

Ще одним із доводів апеляційної скарги є те, що відповідачем шляхом оформлення права власності на майно, яке було створено на підставі Договору про сумісну діяльність від 26.06.1998р., порушено право позивача на його експлуатацію.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бизон" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 року у справі № 5002-2/3583.1-2011 прийнята до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Сікорська Н.І., Остапова К.А., судді Ткаченко М.І., розгляд справи призначений на 14.12.2011.

05.12.2011 р. до суду надійшло клопотання Комунального підприємства "БТІ" у місті Ялта про розгляд справи за відсутністю представника.

14.12.2011 р., представником відповідача, суду надано пояснення на апеляційну скаргу, у яких він заперечує проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

14.12.2011р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи був відкладений на 26.12.2011р.

26.12.2011р. у судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, а представник відповідача та третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення законним.

В ході розгляду апеляційної скарги представники позивача заявили клопотання про витребування у відповідача документів, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення виконавчим комітетом, а також документи, які підтверджують приналежність нерухомого майна, на яке оскаржуваним рішенням № 152 було оформлено право власності за Гаспринською селищною радою.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи наявні належним чином посвідчені документи, які стали приводом для прийняття оскаржуваного рішення, а також належним чином посвідчена копія оскаржуваного рішення, у зв’язку з чим задоволенню не підлягає.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні був заявлений відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Сікорської Н.І., суддів Остапової К.А. та Ткаченко М.І., з мотивів наявності сумнівів в їх неупередженості, у зв’язку з відмовою у задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів, знаття питання, яке було поставлене представнику відповідача та третіх осіб, а також у зв’язку з висловленням думки щодо відсутності права у позивача на майно, право власності на яке оформлено виконавчим комітетом Гаспринської селищної ради за Гаспринською селищною радою.

Ухвалою суду від 26.12.2011 року у задоволенні заявленого відводу відмовлено через його безпідставність.

Після перерви, яка була об'явлена в судовому засіданні 26.12.2011 року, представники позивача в судове засідання не з'явились, представник ОСОБА_1 залишила клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з погіршенням її самопочуття, причини неявки другого представника позивача суду не відомо.

Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання, прийшла до висновку щодо необхідності відмови у задоволенні заявленого клопотання.

Оскільки явка у судове засідання згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, явка –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору, крім того в судовому засіданні до оголошення перерви представники сторін надали свої пояснення та висловили свою думку та ставлення щодо апеляційної скарги.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутністю представників позивача та третіх осіб.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

26.06.1998 р. між Гаспринською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бизон" був укладений договір про спільну діяльність. (том 1 а.с. 13-14)

Відповідно до пункту 1.1 умов договору про спільну діяльність учасники цього договору зобов'язуються спільно діяти для досягнення загальних господарських цілей:

ремонт, реконструкція, обладнання та ефективна експлуатація земельної ділянки ("доріжка" від пам'ятника архітектури -замка "Ласточкино гніздо" до межі землекористування ТОВ "Яхта"), задоволення суспільних потреб населення в якісних екскурсійно-туристичних та інших послугах, вивчення споживчого ринку, а також отримання в результаті спільної діяльності прибутку.

В пункті 3.1. договору визначені вклади учасників договору, які здійснюють наступні внесення: Учасник 1, для ведення спільної діяльності, вносить вклад правом власності на ділянку землі ("доріжку"від пам'ятника архітектури - замка "Ласточкино гніздо" до межі землекористування ТОВ "Яхта") в с.Гаспра.

Учасник 2 для ведення спільної діяльності вносить вклад трудовою участю: здійснення реконструкції та поточний ремонт доріжки; забезпечує належний санітарний стан об'єкту; забезпечує ефективну організацію та проведення заходів для досягнення загальної господарської цілі.

Головою Гаспринської селищної ради 04.10.2004 було підписано Додаткову угоду до Договору від 26.06.1998 р., якою були доповнені, внесені зміни та викладені в новій редакції пункти 1.1, 2.2, 2А.1., 2А.2., 2А.3.-виключено, 3.1., 3.2., 6.1., 6.2., 6.3., 9.1. (том 1. а.с.15).

Рішенням виконавчого комітету Гаспринської селищної ради № 152 від 21 травня 2008 року "Про оформлення права власності"оформлено за Гаспринською селищною радою право власності на споруди: сходи до ресторану "Ластівчине гніздо" сходи № 5, замощення № 6 ( площею 146. 2 кв.м.). сходи № 7, 8, майданчик № VI замощення площею 50, 6 кв.м., сходи № 9, 10, міст № VII, сходи № 14, підпірна стіна № 15, 16, огорожна стіна № 20, загальною площею під забудову 836,9 кв.м., розташовані за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе. 7а.

Прийняття рішення виконавчим комітетом Гаспринської селищної ради № 152 від 21 травня 2008 року "Про оформлення права власності"і стало підставою для звернення з позовом до господарською суду.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Предметом спору по вказаної справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання оскаржуваного рішення недійсним та його скасування.

Відповідно до статті 393 Цивільного Кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Отже, умовою для подання такого позову є невідповідність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності.

Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акту.

Виходячи з правового аналізу наведеної норми, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене виданням перелічених органами актів, і таке право має вже існувати, тобто безперечно передувати зверненню до суду, адже відсутність права виключає його судовий захист.

Згідно з роз’ясненнями Президії Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів"№2-5/35 від 26 січня 2000 року (v5_35800-00) , підставами визнання актів недійсним є невідповідальність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акту недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування"облік та реєстрація відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності відноситься до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до статті 144 Конституції України части 6 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування"виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у містах (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року (z0157-02) , і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №157/6445 від 18 лютого 2002 року (z0157-02) , оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Пунктом 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (z0157-02) , встановлено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно.

Таким чином, споруди, на які оформлено право власності, підлягає обов’язковій державній реєстрації з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Як зазначалось раніше 26.06.1998 р. між Гаспринською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бизон" був укладений договір про спільну діяльність. Вказаний договір є договором простого товариства.

Відповідно до приписів статті 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Оскільки метою договору про спільну діяльність не було створення нових об'єктів, а саме, об'єктів, на які виконавчий комітет Гаспринської селищної ради спірним рішенням оформив право власності за Гаспринською селищною радою, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відсутність у позивача порушеного права, яке підлягає захисту способом, яким обраний позивачем: - визнання недійсним рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради від 21.5.2008 року №152 "Про оформлення права власності".

Також не можуть бути прийняти до уваги твердження позивача про те, що ним було здійснено будівництво спірних об’єктів на виконання договору 26.06.1998 р . оскільки даним договором у пункті 1.1, на який звертав увагу суду позивач в апеляційній скарзі, не йдеться про будівництво взагалі, а йдеться мова про ремонт, реконструкцію, обладнання та ефективну експлуатацію земельної ділянки ("доріжка" від пам'ятника архітектури -замка "Ласточкино гніздо" до межі землекористування ТОВ "Яхта"), задоволення суспільних потреб населення в якісних екскурсійно-туристичних та інших послугах, вивчення споживчого ринку, а також отримання в результаті спільної діяльності прибутку. Тобто даним пунктом передбачений ремонт та реконструкція вже існуючого об'єкта.

Отже, виникнення правовідносин з договору про сумісну діяльність не породжує виникнення права власності на майно.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, стосовно правовій оцінки угоди про внесення доповнень, змін та уточнень в договір про спільну діяльність, якою передбачено, зокрема, будівництво.

Як вбачається з матеріалів справи, головою Гаспринської селищної ради 04.10.2004 було підписано Додаткову угоду до Договору. Дана Додаткова угода всупереч підпунктам 31, 43 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" не була затверджена на сесії Гаспринської селищної ради, а тому відповідно до положень частини 2 статті 640 Цивільного кодексу України не набула чинності.

Дана позиція викладена в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.4.2011 року у справі №2-7/17262-2007, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду від 07.9.2011 року у справі №2-7/17262-2007.

З урахуванням вищевикладеного судом першої інстанції правильно зазначено, що угода про внесення змін, доповнень та уточнень до договору про спільну діяльність від 26.06.1998 р. не може бути допустимим доказом позовних вимог.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом не враховано те, що внеском Гаспринської селищної ради у сумісну діяльність була "доріжка"від замку "Ластівчине гніздо"до меж ТОВ "Яхта", а не нерухоме майно –бетоновані майданчики з елементами інфраструктури, сходи з балюстрадою і т.і. слід зазначити наступне.

Так, згідно з договором внеском Гаспринської селищної ради у сумісну діяльність була "доріжка"від замку "Ластівчине гніздо"до меж ТОВ "Яхта", але відповідно до пункту 3.1. Учасник 2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Бизон") для ведення сумісної діяльності вносить вклад трудовою участю:

здійснює реконструкцію і поточний ремонт доріжки.

Таким чином, позивачеві було надано право лише підтримувати передану доріжку у належному стані, а не створювати нове майно, на яке, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бизон" право власності на спірний об’єкт у визначеному законом порядку не зареєстроване, але позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що ним створено нову річ за кошти спільного товариства, хоча обов’язок по реконструкції і поточному ремонту доріжки було покладено на нього безпосередньо за рахунок його коштів.

Втім, якщо реконструкція об’єкта, здійснювалась в порушення умов Договору та була здійснена за рахунок спільного товариства (що не заперечується заявником апеляційної скарги), та право власності на земельну ділянку у позивача відсутнє, то судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення позову та скасування рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради № 152 від 21 травня 2008 року "Про оформлення права власності".

Доводи позивача, що оскаржуване рішення Гаспринською селищною радою було прийнято без наявності технічної інвентаризації, суд вважає необґрунтованими оскільки в матеріалах цивільної справи наявна належним чином посвідчена копія інвентарної справи, з якої убачається, що інвентаризація спірного об’єкту була проведена 06.05.2008 року за заявою начальника КП "Гаспра" Рекайкина І.В., на підставі якої й було прийняте оскаржуване рішення. ( а.с.120-133 том 2).

Доводи позивача щодо відсутності взагалі спірних споруд до укладення договору про сумісну діяльність, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути взяти до уваги, оскільки суперечать матеріалам справи, з яких убачається, що при погодженні Гаспринською селищною радою договору про сумісну діяльність, БТІ м. Ялта була здійснена загальна зйомка пам’ятника архітектури "Ластівчине гніздо" та прилеглих до неї споруд до меж санаторію "Перлина", та була встановлена необхідність реставрації та приведення в належний для експлуатації стан сходів до пам’ятника історії та архітектури "Ластівчине гніздо". (а.с. 104-106 том 3).

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради № 152 від 21 травня 2008 року "Про оформлення права власності", прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, визначеній законом компетенції цього органу, оскільки вказане рішення постановлене на виконання функції з реєстрації об’єкту нерухомого майна та видачі свідоцтва про право власності, яке здійснюється органом місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачено, зокрема, принцип законності. Цей принцип відповідає статтям 1, 8 Конституції України від 28 червня 1996 року за №254к/96-ВР, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. При прийнятті даного рішення Виконавчим комітетом Гаспринської селищної ради даний принцип не був порушений.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради № 152 від 21 травня 2008 року "Про оформлення права власності", яким вирішено оформити документи про право власності за Гаспринською селищною радою на споруди, які розташовані за адресою: смт Гаспра, Алупкінське шосе, 7а; КП "Гаспра" поставити на баланс вказані споруди, а КП "Бюро технічної інвентаризації" м. Ялта провести правову реєстрацію права власності за Гаспринською селищною радою та видати свідоцтво про право власності, виконавчим комітетом Гаспринської селищної ради прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, в межах його повноважень та не порушує прав позивача.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивачем –ТОВ "Бизон" суду не було надано доказів, які б підтверджували виникнення між ТОВ "Бизон" та Гаспринською селищною радою правовідносин, на підставі яких у ТОВ "Бизон" виникло право власності на споруди, які розташовані за адресою: смт Гаспра, Алупкінське шосе, 7а.

Таким чином, твердження позивача про порушення рішенням Гаспринської селищної ради № 152 від 21 травня 2008 року "Про оформлення права власності"його прав спірне майно, є безпідставними, оскільки позивач не довів факт наявності такого права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право позивача не порушено.

Таким чином, доводи скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення не знайшли свого обґрунтування.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.