Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кошіля В.В.

суддів:

при секретарі Браславській А.В.,

за участю представників:

від позивача не з’явились,

від відповідача Смарчевська Я.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 (суддя Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо–металургійна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК"

про стягнення 203 142,24 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо–металургійна компанія" (далі позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" (далі відповідач) 203 142,24 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.08.2011 у справі № 10/297 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 203 142,24 грн., судові витрати в сумі 2 267,42 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 21.11.2011 з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) , повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а. с. 133) та розписка від 06.12.2011 про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього представника, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі видаткових накладних в період з травня 2005 року по березень 2006 року передавав, а відповідач приймав від постачальника товар на загальну суму 306 188,22 грн., про що свідчать видаткові накладні № № УГ-0004554 від 26.05.2005, УГ-0005018 від 06.06.2005, УГ-0005630 від 17.06.2005, УГ-0007690 від 02.08.2005, УГ-0009062 від 05.09.2005, УГ-0009061 від 05.09.2005, УГ-0010520 від 04.10.2005, УГ-0001954 від 16.03.2006 та УГ-0001955 від 16.03.2006 (а. с. 8-16), отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача на вказаних видаткових накладних та довіреностями на отримання від позивача цінностей (а. с. 38-44). Крім того, в апеляційній скарзі відповідач підтверджує отримання від позивача товару на суму 306 188,22 грн.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № № УГ-0006716 від 26.05.2005, УГ-0008212 від 17.06.2005, УГ-0013033 від 05.09.2005, УГ-0011048 від 01.08.2005р., УГ-0003324 від 16.03.2006, УГ-0003325 від 16.03.2006, УГ-0014826 від 30.09.2005 та УГ-0012945 від 01.09.2005 (а. с. 30-37) на загальну суму 306 188,22 грн.

Натомість відповідачем за отриманий від позивача товар перераховано лише грошові кошти в розмірі 103 045,98 грн., про що свідчать виписки банку по особовому рахунку позивача (а. с. 17-29), внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 203 142,24 грн. (306 188,22 грн. – 103 045,98 грн.). Крім того, в апеляційній скарзі відповідач підтверджує перерахування грошових коштів за отриманий від позивача товар лише в розмірі 103 045,98 грн.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1).

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (435-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

15.04.2011 позивач надіслав на адресу відповідача лист № 2498 (а. с. 45), в якому просив керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України протягом семиденного строку з моменту отримання цього листа сплатити позивачу грошові кошти в розмірі 203 142,24 грн.

Відповідь відповідача на вказаний лист в матеріалах справи відсутня.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано свого обов’язку щодо оплати постановленого позивачем товару.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов’язку щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість, доказів про її погашення відповідач не надав, то апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 203 142,24 грн. обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

Щодо тверджень відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем пропущено строк позовної давності апеляційний господарський суд зазначає, що, як встановлено вище, сторонами договір укладено у спрощеній формі, отже, строк (термін) виконання зобов’язання не визначений, тому позивач на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України має право вимагати виконання відповідачем його обов’язку у будь-який час, а відповідач повинен виконати таку вимогу позивача у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2011 у справі № 10/297 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2011 у справі № 10/297 - без змін.

2. Матеріали справи № 10/297 повернути до Господарського суду м. Києва.