Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача – Кіцана А.Л.,

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 3 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСП Корпорація Ватра" до Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 42 091,39 грн.,

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 42091,39 грн. за отриманий відповідачем товар.

Рішенням господарського суду м.Києва від 3 липня 2008 року (суддя Морозов С.М.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 49091,39 грн. боргу, судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2008 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було поставлено світлотехнічну продукцію на загальну суму 42091,39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, довіреністю на отримання продукції та актом приймання-передачі від 18.07.2006 року, підписаним представниками сторін.

Як правильно встановлено судами, сторонами у справі була визначена кількість та назву товару, що постачається, ціна за одиницю товару та загальна суми поставки.

Тому, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про те, що між сторонами у даній справі фактично був вчинений правочин по поставці світильників на суму 42091,39 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На підставі ч.ч. 1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судами, позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія №326 від 12.03.2008 року про сплату ним вартості поставленого позивачем товару на суму 42091,39 грн., яка скаржником була залишена без реагування.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач зобов’язаний був оплатити 42091,39 грн. заборгованості за поставлений товар.

Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості.

Поряд з цим, враховуючи, що відповідно до резолютивної частини рішення з відповідача стягнуто 49091,39 грн., що не відповідає матеріалам справи, з чим погодилась апеляційна інстанція, суд вважає необхідним змінити резолютивну частину рішення, зменшивши розмір стягнення заборгованості з відповідача до 42091,39 грн.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду міста Києва від 3 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2008 року змінити, зменшивши розмір стягнення з Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з 49091,39 грн. до 42091,39 грн., а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" – без задоволення.