Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Заплава Л.М.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.04.11р. - Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

представник відповідача: не з'явився - Кореїзька селищна рада;

представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.11.11р. - ТОВ "Торговий дім "Океан";

представники третьої особи: не з'явилися,

прокурор: Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.08р. -старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Океан" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 31.08.2011 у справі № 5002-24/5067.1-2010

за позовом Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Масандрівський парк, 40, місто Ялта, 98600)

до Кореїзської селищної ради (Севастопольське шосе, 27, смт. Кореїз, місто Ялта, 98670)

товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Океан" (сквер Некрасова, 2/4, місто Ялта, 98600)

треті особа: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (вул. Урицького, 35, місто Київ 35, 03035)

Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (вул. Кечкеметська, 198, місто Сімферополь, 95022)

Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, місто Сімферополь, 95038)

Ялтинське міське управління земельних ресурсів (пл.Советська,1, місто Ялта, 98600)

Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Ширяєва, 5, місто Ялта,98612)

за участю Генеральної прокуратури України ( вул.Різницька,13/15,Київ, 01601)

про визнання недійсним рішення і договору

Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення звернулася до господарського суду АР Крим з позовом про визнання недійсним рішення 25-ї сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради № 1145 від 18.05.2004 року "Про надання ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10" та визнання недійсним договору від 02.04.2009 р., укладений між Кореїзською селищною радою та ТОВ "Торгівельний дім "Океан", оренди земельної ділянки за адресою: емт. Кореїз. вул. Місхорський парк, 10, площею 0,1195 га.

Заявою від 22.08.2011 р., в порядку ст. 22 ГПК України, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд визнати недійсними пункти 2, 3, 4, 5, п. п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 п. 6 рішення 25-ї сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради № 1145 від 18.05.2004 року "Про передачу ТОВ "Торгівельний дім "Океан"земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру за адресою: смт. Кореїз. вул. Місхорський парк, 10".

Також, просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.04.2009 р., укладений між Кореїзською селищною радою та ТОВ "Торгівельний дім "Океан"за адресою: смт. Кореїз. вул. Місхорський парк, 10, площею 0,1195 га на 49 років для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру.

Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям спірного рішення всупереч вимогам чинного земельного природоохоронного законодавства, що порушує права та інтереси позивача; спірна земельна ділянка знаходиться в межах Місхорського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а відтак відноситься до земель природоохоронного та історико-культурного призначення, цільове використання яких повинно відповідати частині 1 статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", в зв’язку з чим такі земельні ділянки повинні вилучатися в порядку передбаченому ст. 150 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009р. у позові відмовлено з огляду на прийняття рішення відповідачем у межах його повноважень та відповідно до чинного законодавства, відсутність належних доказів створення Місхорського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва та визначення його території.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.10р. рішення місцевого суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення та постанову у даній справі скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010р. касаційну скаргу Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2010р. та рішення Господарського суду АР Крим від 27.10.2009р. скасовано та справа направлена на новий розгляд.

Так, направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції послався на те, що судами попередніх інстанції не було з'ясований дійсний правовий статус спірної земельної ділянки, її цільове призначення відповідно до належних та допустимих доказів, а також не з'ясували, чи існує між суб'єктами даних правовідносин спір про цивільне право чи інтерес позивача в розумінні статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2011 (суддя Колосова Г.Г.) у справі № 5002-24/5067.1-2010 позов Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення задоволено повністю.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд зокрема виходив із того, що спірна земельна ділянка також відноситься до земель природно –заповідного фонду, а тому в силу ст. 150 ЗК України питання щодо вилучення із земель Місхорського парку пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення у користування ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки площею 0,01195 га за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10 в оренду на 49 років для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру повинно погоджуватися з Верховною Радою України, чого зроблено не було, а відтак є неможливим надання її в оренду за спірним рішенням.

Також, місцевий господарський суд вказав на неможливість застосування в даному випадку норми статті 120 ЗК України, оскільки нормою, яка визначає порядок вилучення особливо цінних земель до яких відносяться і землі природно-заповідного фонду, є саме ст. 150 Земельного кодексу України, яка є спеціальною.

Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку про підвідомчість даного спору господарському суду, оскільки реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у власності ради, рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі рада суб'єктом владних повноважень не виступає і владних управлінських функцій не виконує, а є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпорядження землею.

Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Океан" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що межі Місхорського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва не встановлено, а право землекористування на даний час не оформлено належним чином; спірне рішення є законним та таким, що прийнято в межах наданих відповідачу повноважень.

Також, скаржник посилається на те, що земельна ділянка площею 0,1195 га, раніше знаходилася в користуванні МПП "КВЛ" на підставі державного акту серії ІІ-КМ №001571 від 20.10.1997р., рішення про границі Місхорського парку №425 було прийнято Кореїзькою селищною радою тільки 28.01.2003р., а відтак на момент його прийняття спірна земельна ділянка знаходилася у користуванні МПП "КВЛ" та не могла входити в границі парку.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до установчого договору від 2003 р. ТОВ "Торговельний дім "Океан" затвердженого протоколом № 7 зборів учасників від 18 лютого 2003р. у якості вкладу до статутного фонду товариства мале приватне підприємство "КВЛ" внесло належну йому будівлю колишнього ресторану "Місхор", яка знаходиться за адресою: смт. Кореїз, Місхорсккий парк, 10. Таким чином, при винесенні рішення № 1145 від 18.05.2004р. і укладанні договору оренди земельної ділянки з ТОВ "ТД "Океан" розташованої за адресою: смт. Кореїз, Місхорський парк, 10, Кореїзська селищна рада виходила з того що згідно ст. 120 ЗК України і ст. 377 ЦК України з переходом права власності на земельну ділянку к ТОВ "ТД "Океан" перейшло право на отримання в оренду земельної ділянки під будівлею, власником якої є ТОВ "ТД "Океан".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2011 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Океан" прийнято до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду та призначено до розгляду.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2011 року, в зв’язку з відпусткою, суддю Заплаву Л. М. у складі колегії замінено на суддю Воронцову Н. В. Головуючим по справі призначено суддю Воронцову Н. В. Таким чином, склад колегії з розгляду апеляційної скарги у справі №5002-24/5067.1-2010: головуючий суддя Воронцова Н. В., судді Сікорська Н. І., Проценко О. І.

Позивач у відзиві на скаргу посилається на відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення, оскільки питання про вилучення із земель Місхорського парку пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення у користування ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки площею 0,01195 га за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10 в оренду на 49 років для реконструкції та улаштування культурно-розважального центру, в порушення ст. 150 ЗК України не погоджувалося з Верховною Радою України. Таким чином, спірне рішення Кореїзької селищної ради прийнято з перевищенням повноважень, а тому підлягає скасуванню.

Третя особа –Міністерство охорони навколишнього природного середовища у своєму відзиві на апеляційну скаргу також посилається на відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки Кореїзької селищною радою при прийняті оспорюваного рішення був порушений порядок вилучення особливо цінних земель природно –заповідного фонду, який передбачений нормою статті 150 ЗК України.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2011 року, в зв’язку з відпусткою, суддю Сікорьку Н. І. у складі колегії замінено на суддю Заплаву Л. М.

В судовому засіданні, 22 грудня 2011 року, прокурор та позивач заперечували проти задоволення апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення, а також позивач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Відповідач –ТОВ "Торгівельний дім "Океан" наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення, а також у виконання вимог суду, представив витребувані документи, які просив долучити до матеріалів справи.

Також, 19 грудня 2011 року, на адресу суду від Креїзької селищної ради надійшли письмові пояснення від 15.12.2011р. за вих. №02-13/2120, в яких остання стверджувала, що інформація про стан державного акту серії ІІ-КМ №001571 від 20.10.1997р. та стосовно рішення про передачу МПП "КВЛ" частини спірної земельної ділянки в Кореїзьої селищної ради відсутня.

Представники відповідача –Кореїзької селищної ради та третіх осіб, в засідання суду не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 12 грудня 2011 року, яка направлялася на їх адресу рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників, оскільки їх неявка ніяким чином цьому не перешкоджає.

Повторно переглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, прийнятий у справі судовий акт, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Кореїзською селищною радою 18.05.2004 р. було винесено рішення 25-ої сесії 24-го скликання № 1145 "Про надання ТОВ "Торгівельний дім "Океан" земельної ділянки для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру за адресою: смт.Кореїз, вул.Місхорський парк, 10". ( т. 1, а. с. 20 ).

Відповідно до п. 2 вказаного рішення було затверджено проект землеустрію по відводу земельної ділянки відповідачу №2 загальною площею 0,1195 га. для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру за адресою: смт.Кореїз, вул.Місхорський парк, 10.

Відповідно до п. 3 вказаного рішення було вирішено передати відповідачу №2 земельну ділянку загальною площею 0,1995 га., що знаходиться за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10 в оренду строком на 49 років для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру із земель громадського споживання МПП "КВЛ".

У виконання вказаного рішення між відповідачем №1 (орендодавець) та відповідачем №2 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки. ( т. 1, а. с. 66 –69 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку, що знаходиться за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10, площею 0,1195 га. для реконструкції та улаштування культурно - розважального центру.

Згідно п. 6.1 вказаного договору вищевказана земельна ділянка передається в оренду у відповідності до Земельного кодексу України (2768-14) , Законів України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , "Про оренду землі" (161-14) та на підставі рішення Кореїзської селищної ради 25-ої сесії 24-го скликання № 1145 від 18.05.2004 р.

Як вбачається із листа Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим від 12.09.2008 року за № 9204/10-24 постановою Ради міністрів УРСР від 29.01.1960 року № 105 пам’ятник садово-паркового мистецтва Місхорський парк був об’явлений об’єктом природно-заповідного фонду.

З прийняттям постанови Радою міністрів УРСР від 22.07.1983 року № 311 (311-83-п) "Про класифікацію та галузь територій і об’єктів природного-заповідного фонду Української РСР" вищевказана постанова втратила свою законну силу.

Постановою Державного комітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990 року № 18 затверджено перелік державних парків-пам’яток садово-паркового мистецтва республіканського значення. До переліку також включений Місхорський парк. Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 2278-2/02 від 20.02.2002 р. (rb2278002-02) вказано встановити межі селища Кореїз загальною площею 355 га, у тому числі 23 га –землі природоохоронного значення (Місхорський парк). ( т. 1, а. с. 22 ).

Відповідно до п. 3 постанови Верховної ради України від 16.06.1992р. "Про введення в дію Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2457-12) визначено у зв'язку з прийняттям Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) вважати раніше створені парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення -парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

За актом приймання-передачі парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, майна та матеріальних цінностей від Ялтинського об'єднання санаторно-курортних установ профспілок Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"на баланс Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 08.04.98 р., парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення площею 108,9 га, у тому числі Місхорський - 21,3 га, з 08 квітня 1998 року знаходиться в управлянні Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та прийнятий Держадміністрацією парків під відповідальну охорону і забезпечення цільового використання відповідно до вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) . ( т. 1, а. с. 40 –42 ).

Також, в матеріалах справи наявне охоронне зобов’язання №ППСПИ/з –6 -1 від 26.05.2008 р., відповідно до якого землекористувач - Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення взяла під свою охорону парк - пам’ятку садово –паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", площею 23 га, який є об’єктом природно –заповідного фонду України ( т. 1, а. с. 25 ).

Відповідно до вказаного охоронного зобов'язання на території парку забороняється будь-яка діяльність, що загрожує його збереженню та призводить до його деградації первинного стану, а саме зміна меж, відведення та виділення земельних ділянок парку для інших цілей, використання їх під будь-яке будівництво, а також для розміщення торгових точок, ларьків, кіосків, тентів та ін., в порушення вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що судом по справі була призначена судова землевпорядна експертиза та на вирішення експерта було поставлено наступне питання: чи знаходиться спірна земельна ділянка площею 0,1195 га. в межах Місхорського парку –пам’ятки садово –паркового мистецтва?

По результатам проведення експертизи було складено експертний висновок № 4059 від 20.06.2011р., відповідно до якого вбачається, що земельна ділянка, що була передана відповідачем №1 в оренду відповідачу №2 за рішенням №1145 від 18.05.2004 р. розташована в межах земель Місхорського парка –пам’ятки садового - паркового мистецтва загальнодержавного значення, в тому числі в межах земель, визначених звітом "Розробка проектів організації території, охорони та використання парків –пам’яток садово –паркового мистецтва Масандрівський, Лівадійський і Місхорський".

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно –заповідного фонду, а відтак порядок її вилучення регулюється безпосередньо статтею 150 Земельного кодексу України, якою передбачено, що вилучення земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можливе за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Проте, враховуючи, що оскільки відповідне погодження на надання в оренду спірної земельної ділянки ТОВ "Торговий Дім "Океан" відсутнє, місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість надання спірної земельної ділянки в оренду за спірним рішенням.

Згідно до ст. 44 Земельного кодексу України, землі зайняті парками - пам'ятками садово-паркового мистецтва відносяться до складу земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться зокрема землі природно-заповідного фонду. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Так, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що Місхорський парк є –пам’яткою садово –паркового мистецтва, а відтак землі парку відносяться до особливо цінних земель.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до установчого договору від 2003 р. товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Океан"затвердженого протоколом № 7 зборів учасників від 18 лютого 2003р. у якості вкладу до статутного фонду товариства мале приватне підприємство "КВЛ"внесло належну йому будівлю колишнього ресторану "Місхор", яка знаходиться за адресою: смт. Кореїз, Місхорсккий парк, 10.

Як частка статутного фонду ТОВ "ТД "Океан""будівля колишнього ресторану "Місхор"була зареєстрована за ТОВ "ТД "Океан".

Відповідно до свідоцтва про право власності від 03.07.2003р. нежитлова будівля, колишнього ресторану "Місхор" з площадкою, яка знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, парк Місхорський, буд. 10 знаходиться у колективній власності товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Океан".

Згідно статті 12 Закону України від 19.09.1991р. № 1576-XII "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до листа директора МПП "КВЛ" від 11 вересня 2003р. вих. №24, в зв’язку з об’єднанням з ТОВ "Торговельний дім "Океан" мале приватне підприємство "КВЛ" відмовилося від земельної ділянки наданій під ресторан "Місхор" розташованого за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, буд. 10.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сторонами не були виконані вимоги суду щодо надання документів про передачу спірної земельної ділянки в користування малому приватному підприємству "КВЛ", а тому колегія суддів розглядає справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Як вбачається із спірного рішення, земельна ділянка площею 0,1195 га знаходилася у користуванні малого приватного підприємства "КВЛ" на підставі державного акту серії ІІ-КМ №001517 від 20 жовтня 1997 року.

За приписами статті 30 Земельного кодексу України (в редакції 1992 р., яка діяла на момент відчуження нерухомого майна) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруда.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Редакція статті 120 ЗК України на момент укладання спірного договору оренди передбачала, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах,

встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка

зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину

земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 377 ЦК України (в тій же редакції) встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на ту частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Пунктом 2 рішення Кореїзької селищної ради від 18 травня 2004 року №1145 затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки ТОВ "ТД "Океан"загальною площею 0.1195 га для реконструкції і улаштування культурно –розважального центру за адресою: смт. Кореїз, вул. Мисхорський парк, 10.

Передано ТОВ "ТД "Океан"земельну ділянку загальною площею 0.1195 га за адресою: смт. Кореїз, вул. Мисхорський парк, 10 в оренду строком на 49 років для реконструкції і благоустрою культурно –розважального центру із земель суспільного споживання МПП "КВЛ", в тому числі по угіддям: 0,1195 га –забудовані землі, котрі використовуються в комерційних цілях (пункт 3).

Відповідно до пункту 2.2 договору оренди спірної земельної ділянки, існування на земельній ділянці будівель і споруд із зазначенням їх власників і правоустановчих документів на власність –на земельній ділянці раніше розташовувалось згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.07.2003р. №161, серії САА №747560 нежитлове приміщення колишнього ресторану "Місхор", яке належить ТОВ "ТД "Океан", яке згідно акту перевірки стану виробництва будівельних робіт від 29.04.2008р., виданого Державною архітектурно –будівельною інспекцією, був знесений березні –квітні 2008р.

Так, після укладення вказаного договору оренди земельної ділянки ТОВ "ТД "Океан"запроектувало на зазначеній земельній ділянці культурно-розважальний комплекс та почало його будівництво, для чого було знесено стару будівлю.

Під час складання проекту відводу земельної ділянки ТОВ "ТД "Океан"було укладено акт обстеження і погодження зовнішніх меж земельної ділянки за адресою: смт. Кореїз, вул. Мисхорський парк, 10, проектована до відведення ТОВ "ТД "Океан"для реконструкції та обслуговування культурно-розважального центру відповідно до якого межи земельної ділянки були погоджені з директором адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місьхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, про що свідчить печатка і особистий підпис на акті Ільченко А.Г.

Таким чином, при наданні ТОВ "ТД "Океан"в оренду зазначеної земельної ділянки не відбулася зміна і призначення земельної ділянки та її меж, внаслідок того, що раніше рішенням вона надавалась в користування попередньому власнику об'єкту МПП "КВЛ" саме для реконструкції і будівництва культурно –розважального центру.

Отже, на момент прийняття оспорюваного рішення №1145 від 18.05.2004р., яким затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки ТОВ "ТД "Океан"загальною площею 0,1195 га, ця земельна ділянка вже перебувала у користуванні у попереднього власника на законних підставах. Доказів оскарження рішення ради, яким спірну земельну ділянку було надано у користування МПП "КВЛ", суду представлено не було.

Так, за зміною власника будови відбулась зміна користувача земельної ділянки, на якій ця будова знаходилася, отже при переході до ТОВ "ТД "Океан"права власності на об'єкт - колишнього ресторану "Місхор" з площадкою, яка знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, парк Місхорський, буд. 10, у ТОВ "ТД "Океан"виникло право на отримання в користування спірну земельну ділянку.

З виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

При цьому, слід врахувати, що Рішенням Кореїзької селищної ради №425 від 28.01.2003р. "Про межі Місхорського парку", адміністрації парку дозволено складання технічного звіту по встановленню в натурі меж земельної ділянки площею 23,0 га.

Припинення права користування малому приватному підприємству "КВЛ" земельною ділянкою площею 0,1195 га та затвердження проекту землеустрою по її відведенню ТОВ "ТД "Океан"відбулося 18 травня 2004 року.

Таким чином, на момент прийняття вказаного рішення спірна земельна ділянка перебувала у користуванні МПП "КВЛ" на підставі державного акту ІІ-КМ №001571 від 20.10.1997р., а відтак не могла увійти до меж парку та входити до земель природно –заповідного фонду.

Крім того, рішенням Кореїзької селищної ради №2893 від 03.02.2006р. розмір земельної ділянки, на яку Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків –пам’яток садово –паркового мистецтва загальнодержавного призначення дозволено складання проекту відведення земельної ділянки, зменшився з 23,0 га до 13,0 га.

Отже, на момент прийняття зазначеного рішення ТОВ "ТД "Океан"вже був затверджений проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,1195 га в користування.

До того ж, як вбачається із п. 3 рішення Кореїзської селищної ради від 18.05.2004 р. № 1145 спірна земельна ділянка загальною площею 0,1995 га., що знаходиться за адресою: смт. Кореїз, вул. Місхорський парк, 10, була передана в оренду другому відповідачу із земель громадського споживання МПП "КВЛ", тобто вилучення цієї земельної ділянки безпосередньо із земель Місхорського парку, що б дало підстави для застосування норм ст. 150 Земельного кодексу України, не було.

Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно –заповідного фонду, оскільки знаходження її в межах території Місхорського парку не наділяє земельну ділянку, яка була передана у користування попередньому власнику будівлі ресторану "Місхор", статусом особливо цінної землі, порядок вилучення якої встановлений статтею 150 ЗК України.

Разом з тим, рішенням Кореїзької селищної ради №425 від 28.01.2003р. "Про межі Місхорського парку" адміністрації парків було дозволено складання технічного звіту про встановлення в натурі границь земельної ділянки парків –пам’ятників садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", який розташований на землях Кореїзької селищної ради в смт. Кореїз, вул. Алупкнське шосе, площею 23,0 га.

Рішенням Кореїзької селищної ради №2845 від 23.12.2005р. Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків –пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення дозволено проведення інвентаризації земель Місхорського парку.

Рішенням Кореїзької селищної ради №2893 від 03.02.2006р.внесені зміни в рішення №2845 від 23.12.2005р., згідно з яким пункт 1.3 рішення доповнено дозволом адміністрації на складання проекту відводу земельної ділянки площею 13,0 га.

Проте, рішенням Кореїзької селищної ради №940 від 24.06.2008р. скасовані рішення №425 від 28.01.2003р. та пункт 1.3 рішення №2893 від 03.02.2006р., як не реалізовані та такі, що не відповідають вимогам діючого законодавства, Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків –пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення рекомендовано оформити належним чином документацію відносно границь Місхорського парку у відповідності із вимогами положення про Державні адміністрації.

Суду, доказів скасування вказаного рішення у судовому порядку, сторонами надано не було.

Отже, на даний час межі земельної ділянки державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків –пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення на місцевості та межові знаки не встановлено, а відтак твердження, що саме спірна земельна ділянка відноситься до земель природного –заповідного фонду є лише припущенням, яке не підтверджується відповідними документальними доказами.

При цьому, колегія суддів також зазначає, відповідно до умов договору оренди землі встановлені обмеження використання земельної ділянки зокрема, охорона зелених насаджень - код 1.3, санітарно –охоронна зона курорту –код 1.3, охоронна зона об’єкту природно –заповідного фонду –1.3.

Таким чином, при передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "ТД "Океан"Кореїзькою селищною радою були враховані усі особливості земельної ділянки, так як вона знаходиться в межах Місхорського парку, а відтак встановленні відповідні обмеження в її користуванні.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлений вичерпаний перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, до яких віднесено право розпоряджатися землями територіальних громад.

Також, повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за № 280/97-ВР (280/97-ВР) .

Згідно зі ст. 12 ЗК України та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить окрім іншого: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність або надання у користування громадянам та юридичним особам.

Відповідно до п. 12 розділу X ЗК України (2768-14) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на яку ТОВ "Торговельний дім "Океан" було дано дозвіл на розробку проекту відводу, рішенням сесії ради № 1145 від 18.0.2004 року знаходиться в межах території Кореїзської селищної ради, яка на підставі норм чинного законодавства має право розпоряджатися ними.

З огляду на викладене, Кореїзька селищна рада приймаючи рішення №1145 від 18.05.2004р. реалізувала право ТОВ "ТД "Океан"на оренду земельної ділянки на якій знаходиться належна йому на праві власності будівля, як це передбачено ст. 120 ЗК України, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання його недійсним, як і спірного договору оренди, який був укладений на підставі цього рішення. Оскільки, договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відносно наявних в матеріалах справи протестів прокуратури та відкликання висновків про погодження проекту землеустрою ТОВ "ТД "Океан"колегія суддів зазначає, що ні положеннями Земельного кодексу України (2768-14) , ні положеннями Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.05.2004р. №677 (677-2004-п) , не передбачено можливості відкликання наданих погоджень, так як вони мають одноразову дію.

Проте, зазначені вище обставини справи не були враховані місцевим господарським судом, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв’язку з чим судова колегія оспорюване рішення суду першої інстанції скасовує, апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Океан" задовольняє, приймає у справі нове рішення яким у задоволенні позову відмовляє повністю.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 2, 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Океан" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2011 року у справі №5002-24/5067.1-2010 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення:

В задоволенні позову Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення відмовити.