Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Латиніна О.А.,

Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, Державне підприємство "Лівадія";

відповідача, не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримбудцентр XXI";

прокурор, Шульга Антон Миколайович, посвідчення №574 від 18.11.08, Старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

третьої особи, не з'явився, Міністерство аграрної політики та продовольства України;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 26 грудня 2007 року у справі № 2-7/17310-2007

за позовом державного підприємства "Лівадія" (вул. Виноградна, 2, Лівадія, м. Ялта, 98655)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримбудцентр XXI" (вул. Мира, 17, Масандра, Ялта, 98650) (вул. Свердлова, 48-А, корпус 3, кв. 9, Ялта, 98603)

за участю заступника прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95015)

третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, Київ 1, 01001)

про визнання недійсним договору,

Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у позові про визнання недійним договору про дольову участь у будівництві котеджного селища тому, що зміст цього договору не суперечить статті 149 Земельного кодексу України, яка регулює питання вилучення земельних ділянок для суспільних потреб (а.с. 40-44).

Прокурор в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати судове рішення та позов задовольнити через те, що воно прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи (а.с. 53-55).

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги. Сторони та третя особа не скористалися правом на участь в судовому засіданні їх представників, про час та місце засідання сповіщені ухвалою суду, копії якої 14 грудня 2011 року направлені на їх адреси рекомендованою кореспонденцією (а.с. 106-107). Заяв про відкладення розгляду справи не надано. У справі достатньо доказів для розгляду спору. Явка сторін та третіх осіб не визнана судом обов’язковою. Тому судова колегія розглядає справу за відсутністю осіб, що не з’явилися.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство аграрної політики та продовольства України (а.с. 49-51, 69-71, 74-75), витребував додаткові докази (а.с. 66-71, 79-102) та встановив наступне.

23 липня 2007 року між державним підприємством "Лівадія" (а.с. 12-21, 24-26) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримбудцентр XXI" (резидент України - а.с. 66-68, 84-89) у простій письмовій формі підписаний договір будівництва котеджного селища (а.с. 8-11, 93-96).

За умовами цього договору товариство зобов’язалося за власні кошти фінансувати проектні та будівельні роботи приміщень котеджного типу на земельній ділянці державного підприємства "Лівадія" площею 10 га в смт. Кореїз поблизу мікрорайону "Четил-Кая". За результатами сумісної діяльності державне підприємство "Лівадія" отримує 10 % загальної площі будівельного об’єкту, товариство - 90 %.

Доказів виконання сторонами умов цього договору не надано.

З державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ №002303 слідує, що державне підприємство "Лівадія" (яке є правонаступником радгоспу-заводу "Лівадія") має право постійного користування 91,18 га землі Кореїзської селищної ради, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 33-37).

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові (частина 1); спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (частина 2).

Стаття 1131 вказаного Кодексу передбачає, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі (частина 1); умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (частина 2).

Згідно з статтею 235 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (частина 1); якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 759 та частини 1 статті 792 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно (яким може бути земельна ділянка з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них) у користування за плату на певний строк.

Стаття 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України N1211-IV від 02 жовтня 2003 року (1211-15) , з змінами на час підписання спірного договору) передбачала, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

З спірного договору слідує, що позивач зобов’язався передати відповідачу в строкове, платне володіння та користування для здійснення підприємницької діяльності частину земельної ділянки, яку позивач має в постійному користуванні за державним актом. При цьому, плата за таке користування визначена у вигляді отримання у власність частини нерухомості, яку планувалося побудувати на вказаній земельній ділянці. Спірний договір не містить усіх необхідних для договору про сумісну діяльність умов, а саме, про координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, покриття витрат та збитків учасників. Але цей договір містить істотні умови для такого виду договору, як оренда землі - розмір та розташування земельної ділянки, строк договору та плата за користування землею.

З наданої до апеляційного господарського суду заяви (з додатком) відповідача слідує, що останній планував збудувати на вказаній земельній ділянці комплекс об’єктів нерухомості, про що надав малюнок (а.с. 90-92), але будь-яких проектних документів чи дозволів на будівництво, які б свідчили про виконання договору сторони на вимогу апеляційного господарського суду не надали.

Відповідно статті 4 вказаного Закону України "Про оренду землі" (161-14) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (частина 2); орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом (частина 4).

До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, що встановлено пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) (з змінами станом на 23 липня 2007 року - дата спірного договору).

Стаття 8 Закону України "Про оренду землі" (на час підписання спірного договору) встановлювала, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (частина 1); передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється (частина 7).

Крім того, з метою підтримки та розвитку унікальної виноградно-виноробної зони Південного берега Криму, збереження вітчизняних класичних технологій виробництва високоякісних марочних і колекційних вин, пропаганди українського виноробства, яке дістало міжнародне визнання, та з урахуванням значної ролі виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" у вирішенні цих завдань Указом Президента України "Про надання виробничо-аграрному об'єднанню "Масандра" статусу національного" N1287/99 від 06 жовтня 1999 року (1287/99) виробничо-аграрному об'єднанню "Масандра" наданий статус національного (стаття 1); Кабінету Міністрів України доручено не допускати вилучення і передачі майна, що перебуває у державній власності та закріплене за підприємствами, які входять до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання України "Масандра" (стаття 3); рекомендовано Верховній Раді Автономної Республіки Крим і місцевим радам не вилучати земельні ділянки для державних і громадських потреб із земель, наданих у користування Національному виробничо-аграрному об'єднанню "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу (стаття 4).

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (станом на 23 липня 2007 року) передбачала, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог є підставою недійсності правочину, що встановлено частиною 1 статті 215 вказаного Кодексу.

Апеляційний господарський суд вважає, що сторонами фактично укладений договір суборенди частини земельної ділянки, зміст такого договору суперечить вказаним вище актам цивільного законодавства, які не дозволяють передачу в суборенду земельної ділянки без згоди власника (уповноваженої особи) та забороняють передачу в суборенду земельної ділянки підприємства, заснованого на майні держави. На підставі чого такий договір є недійсним.

Апеляційний господарський суд вважає, що обґрунтування позовних вимог статтею 149 Земельного кодексу України (порядок вилучення земельних ділянок) є помилковим, але не є підставою для відмови у позові тому, що з позовної заяви слідує, що підставою для визнання недійсним договору позивач вказує ту обставину, що позивач не мав права на розпорядження земельною ділянкою тому, що його майно є державним, позивач підпорядкувався Міністерству аграрної політики України.

Апеляційний господарський суд вважає, що не впливає на розгляд спору та обставина, що єдиним засновником відповідача є громадянин Російської Федерації, з якою 15 грудня 1999 року ратифікована Угода про заохочення та взаємний захист інвестицій. Ця обставина не впливає на розгляд спору тому, що за спірним договором стороною є не громадянин Російської Федерації, а резидент України - юридична особа (відповідач), у цій справі не вирішується питання про вилучення у іноземного інвестора будь-якого майна, сторони не надали будь-яких доказів виконання спірного договору, в тому числі відповідачем, який приймав на себе зобов’язання з будівництва селища котеджного типу.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, місцевим господарським судом рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню, позов - задоволенню.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2007 року у справі № 2-7/17310-2007 скасувати.

Прийняти нове рішення:

"Визнати недійсним договір про пайову участь у будівництві котеджного селища від 23 липня 2007 року, укладеного державним підприємством "Лівадія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримбудцентр XXI"."

Розсилка:

1. державне підприємство "Лівадія" (вул. Виноградна, 2, Лівадія, м. Ялта, 98655)

2. товариство з обмеженою відповідальністю "Кримбудцентр XXI" (вул. Мира, 17, Масандра, Ялта, 98650)

3. товариство з обмеженою відповідальністю "Кримбудцентр XXI" (вул. Свердлова, 48-А, корпус 3, кв. 9, Ялта, 98603)

4. заступник прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95015)

5. Міністерство аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, Київ 1, 01001)

6. прокурор міста Севастополя