30/5005/9985/2011 Про визнання права власності на об'єкт свиновідгодівельного комплексу, зобов'язання вчинити певні дії - 22.12.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агропак" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011р. у справі № 30/5005/9985/2011

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Мисливське"(с. Циганівка Синельниківського району Дніпропетровської області)

до відповідача-1: Приватного підприємства "Агропак"(м. Дніпропетровськ)

до відповідача-2: Синельниківського бюро технічної інвентаризації (с. Синельникове Дніпропетровської області)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_3 (м. Павлоград Дніпропетровської області)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_4 (с. Михайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області)

про: визнання права власності, зобов’язання вчинити певні дії,

04.08.2011 року Селянське (фермерське) господарство "Мисливське"(далі СФГ "Мисливське") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Агропак"(далі ПП "Агропак") та Синельниківського бюро технічної інвентаризації про визнання за ним права власності на об’єкт свиновідгодівельного комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області; зобов’язання комунального підприємства Синельниківське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на об’єкт вказаного свиновідгодівельного комплексу; а також про витребування об’єкту свиновідгодівельного комплексу від ПП "Агропак" на його користь.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі № 30/5005/9985/2011 позов задоволено частково. Рішенням суду за позивачем визнано право власності на об’єкт свиновідгодівельного комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, та витребувано вказаний об’єкт від ПП "Агропак"на користь позивача. В частині вимог позивача про спонукання комунального підприємства Синельниківське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на спірний об’єкт, провадження у справі припинено, оскільки відповідач-2 є суб’єктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а спір з ним є публічно-правовим, який за визначенням ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішується у межах справи адміністративної юрисдикції.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року у справі № 30/5005/9985/2011 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог СФГ "Мисливське".

Скаржник вважає, що вказане рішення підлягає скасуванню як таке, що постановлене внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Проте, в оскаржуваному рушенні судом викладено лише доводи та докази сторони, на користь якої прийнято рішення, що є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Додатком № 2 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) (в редакції чинній станом на 2007 рік), встановлено Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна. Даний Перелік не відносить до правовстановлюючих документів ухвали суду про включення майна до ліквідаційної маси, постановлені у справах про банкрутство. Вказане, на думку скаржника, підтверджує, що СФГ "Мисливське"не є власником спірного майна –свиновідгодівельного комплексу і ніколи не мав права власності на нього.

Крім того, скаржник вважає безпідставним визнання судом поважною причину пропуску СФГ "Мисливське"строку позовної давності.

Також ПП "Агропак", придбавши свиновідгодівельний комплекс за відплатним договором, не знав і не міг знати те, що ТОВ "Лігерес"не мало право відчужувати спірний об’єкт, оскільки будь-яких заборон щодо цього на момент укладення договору купівлі-продажу не існувало. Таким чином, скаржник зауважує на тому, що він являється добросовісним набувачем, і будь-яке правове обґрунтування, яке б дало можливість витребувати у нього вказаний комплекс відсутнє.

Скаржник звертає увагу також на те, що в межах іншої справи № 2-76/10 вимоги позивача щодо визнання права власності на свиновідгодівельний комплекс вже розглядалися судом, тому провадження в даній частині позовних вимог підлягало припиненню.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 06.12.2011 року.

Представники третіх осіб-1,2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, у судове засідання не з’явилися . Треті особи-1,2 були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Беручи до уваги, що неявка третіх осіб-1,2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для її перегляду, справа переглядалася без їх участі за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ПП "Агропак"не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Віндикаційний позов є речово –правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду. Віндикаційний позов, поданий до особи, у незаконному володінні якої це майно раніше перебувало, але у якої на момент розгляду справи в суді його немає, не може бути задоволений.

Предметом позову в судовому процесі є матеріально –правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння. Матеріально –правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2007 року у справі № Б24/2/05 за заявою селянського (фермерського) господарства "Мисливське"про визнання його банкрутом, КСП "Росія" приєдналось до селянського (фермерського) господарства "Мисливське", с. Циганівка Синельниківського району, між зазначеними підприємствами складений акт прийому-передачі основних засобів, відповідно до якого реорганізаційна комісія КСП "Росія"передала, а голова селянського (фермерського) господарства "Мисливське", с. Циганівка Синельниківського району прийняв основні засоби, що належали КСП "Росія", в тому числі свиновідгодівельний комплекс.

Зазначеною ухвалою включено до ліквідаційної маси СФГ "Мисливське", с. Циганівка Синельниківського району свиновідгодівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Також зобов’язано КП "Синельниківське МБТІ"видати ліквідатору СФГ "Мисливське", с. Циганівка Синельниківського району Талану Р.Г. свідоцтво на право власності на об’єкт – свиновідгодівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та витяг з реєстру прав власності.

Матеріали справи містять копію Статуту СФГ "Мисливське", зареєстрованого Синельниківською районною державною адміністрацією 31.03.2000 року (реєстраційний номер 04052376 юр-001р035), з якого вбачається, що у зв’язку з приєднанням до СФГ "Мисливське"колективного сільськогосподарського підприємства "Росія"Синельниківського району, СФГ "Мисливське"являється правонаступником КСП "Росія"Синельниківського району (п. 2.2 Статуту).

Відповідно до ст. 37 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на час приєднання, при приєднанні юридичної особи до іншої особи її майно (права і обов’язки) переходять до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачено законом або постановою про реорганізацію.

Станом на 01.07.20000 року КСП "Росія" та СФГ "Мисливське" складено акт про приймання –передачу основних засобів, за яким КСП "Росія"передало, а СФГ "Мисливське"прийняло майно, в т.ч. свиновідгодівельний комплекс.

В силу ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право власності на свиновідгодівельний комплекс, розташований по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, перейшло на законних підставах до позивача –СФГ "Мисливське".

Згідно інвентаризаційного опису основних засобів СФГ "Мисливське", складеного станом на 01.08.2006р., до основних засобів СФГ "Мисливське" віднесено під інвентаризаційним номером 100069 свиновідгодівельний комплекс вартістю 1 320 546грн.

20.12.2006р. відбулося засідання комітету кредиторів СФГ "Мисливське" (протокол засідання №4 від наведеної дати), на якому було вирішено реалізувати об’єкти нерухомості СФГ "Мисливське", до складу яких увійшов свиновідгодівельний комплекс, за прямим договором купівлі-продажу згідно заявок, що надходять від покупців, за цінами, не нижче оціночної вартості такого об’єкту.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.07.2007р. у справі №2-1519/2007 за позовом ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства "Мисливське" усну угоду купівлі-продажу свиновідгодівельного комплексу по АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ФГ "Мисливське" визнано дійсною. За ОСОБА_3 визнано право власності на свиновідгодівельний комплекс, розташований в АДРЕСА_1 Синельниківського району Дніпропетровської області.

02.09.2008 року між ОСОБА_3, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігерес" укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначено в п. 3 цього договору, право власності на об’єкт купівлі-продажу належить ОСОБА_3 на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.07.2007 року та зареєстровано в КП "Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації" 26.07.2007 року за №113, в реєстровій книзі за №6.

18.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігерес", м. Дніпропетровськ, як продавцем, та приватним підприємством "Агропак", м. Дніпропетровськ, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.9 договору продаж об’єкту вчинюється за договірною ціною 30000,00грн.

Станом на дату укладання договору купівлі-продажу від 18.02.2009 року ТОВ "Лігерес" було зареєстрованим власником нежитлової будівлі свиновідгодівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.09.2008 року № 20133277).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.11.2008 року рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.07.2007 року у справі №2-1519/2007 за позовом ОСОБА_3 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

За результатами нового розгляду у даній справі Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області 14 жовтня 2010 року прийнято нове рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства "Мисливське" про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності, за зустрічною позовною заявою Селянського фермерського господарства "Мисливське" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного підприємства "Агропак", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігерес" про визнання договору недійсним, визнання договору дійсним та визнання права власності, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Селянського фермерського господарства "Мисливське", ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, яким

- в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до СФГ "Мисливське" про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності –відмовлено;

- позовні вимоги Селянського фермерського господарства "Мисливське" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного підприємства "Агропак", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігерес" про визнання договору недійсним, визнання договору дійсним та визнання права власності –задоволені частково.

Скасовано рішення про реєстрацію права власності на об’єкт свиновідгодівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, зареєстрованого за ОСОБА_3 В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Селянського фермерського господарства "Мисливське", ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності –задоволені частково.

Скасовано рішення про реєстрацію права власності від 26.07.2007 року №19412457 на об’єкт свиновідгодівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, зареєстрованого за ОСОБА_3

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.02.2011 року рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За приписами статті 388 Цивільного кодексу України власник може витребувати майно від добросовісного набувача у разі коли: воно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Власник також має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.

Отже, можливість витребування майна за віндикаційним позовом залежить від того, є набувач майна добросовісним чи недобросовісним та від того, чи придбане майно набувачем відплатно чи безвідплатно. Набувач майна визнається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що особа, яка відчужила йому майно, не мала на це права.

У свою чергу, набувач, який, придбаваючи майно, знав або міг знати, що особа, яка здійснила відчуження майна, не мала на це права, визнається недобросовісним набувачем, наприклад, особа придбала майно у особи, яка не мала права його відчужувати. У недобросовісного набувача майно може бути витребувано у будь –якому разі.

Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, чи набуто ним майно відплатно або безвідплатно. Майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребувано у всіх випадках. Якщо майно було придбане за відплатним договором добросовісним набувачем, можливість його витребування залежить від того, яким саме чином майно вибуло з володіння позивача: за його волею чи поза неї.

Позивач має право витребувати майно у будь - якого набувача, в тому числі добросовісного, що відплатно придбав його якщо майно: було загублене власником або іншою особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для оформлення ОСОБА_3 права власності на спірне нерухоме майно стало неправомірне рішення Синельниківського міськрайонного суду від 11.07.2007 року у справі № 2-1519/2007 в подальшому скасоване судом апеляційної інстанції

Вибуття спірного майна з володіння позивача не з його волі підтверджується рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 14.10.2010 року у справі № 2-76/10, яке в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Як зазначено у вказаному рішенні між ОСОБА_3 та СФГ "Мисливське" угода купівлі-продажу не укладалася.

Відсутність волі позивача на вибуття спірного майна з його володіння у жовтні 2006 року підтверджується також тим, що комітет кредиторів СФГ "Мисливське" лише 20.12.2006 року прийняв рішення щодо реалізації об’єктів нерухомості боржника, в тому числі свиновідгодівельного комплексу.

Колегія суддів вважає, що вимога позивача про визнання за ним права власності на свиновідгодівельний комплекс підлягала задоволенню, оскільки майно може бути витребувано від відповідача-1 згідно положень ст. 388 Цивільного кодексу України, а тому право власності на це майно залишилось за позивачем, не дивлячись на те, що відповідач є добросовісним набувачем зазначеного майна. Майно, що належить позивачу на праві власності, було визнано власністю інших осіб та зареєстровано за відповідачем-1 у підприємстві БТІ, що свідчить про оспорювання права позивача і необхідність захисту такого права згідно положень ст. 392 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про пропущення позивачем позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач довідався про порушення свого права 15.02.2011 року, з дня набрання законної сили рішення Синельниківського міськрайонного суду у справі № 2-76/10 від 14.10.2010 року, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.02.2011 року залишено без змін.

Посилання скаржника на необхідність припинення провадження у справі з огляду на рішення Синельниківського міськрайонного суду від 14.10.2010 року у справі № 2-76/10 є безпідставними, з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається з рішення № 2-76/10, предметом розгляду у цій справі були вимоги щодо визнання угод дійсними, недійсними та про визнання права власності.

Таким чином, предмет спору у даній справі та у справі № 2-76/10 різний.

Різними є і сторони у справах, оскільки відповідачем-2 у справі № 30/5005/9985/2011 є Синельниківське БТІ, яке не було стороною у справі № 2-76/10.

22.12.2011 року ПП "Агропак"звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні з причини знаходження представника в іншому судовому засіданні.

Обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з якихось обставин, а також з підстав, наведених у ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу, для реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи з метою її вирішення.

Враховуючи, що підстави скасування судового рішення викладені відповідачем в апеляційній скарзі, у судовому засіданні присутній повноважний представник відповідача-1, заявлене клопотання підлягає відхиленню.

З урахуванням викладеного судом першої інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.