51/162 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - 21.12.2011 Прийняття

( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs18720253) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs22214555) )

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

від позивача – не з’явився.

від відповідача – не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат"

на рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2011 року.

у справі № 51/162 (Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Спичак О.М. Любченко М.О.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Пенто Пак"

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат"

про стягнення 175 758, 32 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.09.2011 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Пенто Пак" задоволено.

Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат" (02002, м. Київ, вул. Сагайдака, 114, код ЄДРПОУ 24732110), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства "Пенто Пак" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Броварська, 5, код ЄДРПОУ 20620489) заборгованість 329466,07 (триста двадцять дев’ять тисяч чотириста шістдесят шість грн. 07 коп.) грн., 3294,66 (три тисячі двісті дев’яносто чотири грн. 66 коп.) грн. –державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 213876,05 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи № 51/162 призначено на 07.12.2011 року.

В судове засідання 07.12.2011 року представник позивача та відповідача не з’явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, у зв’язку з чим та необхідністю у витребувані додаткових документів розгляд справи було відкладено на 21.12.2011 року.

В судове засідання 21.12.2011 року представники позивача та відповідача не з’явилися про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 30.10.2006 року між Закритим акціонерним товариством "Пенто Пак" та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат" укладено договір купівлі-продажу № 166, за умовами якого позивач зобов’язався продати, а відповідач – купити термоусадкові пакети з полімерних матеріалів виробництва Закритого акціонерного товариства "Пенто Пак" в асортименті, кількості та за цінами, які вказані у відповідних документах – доповненнях до договору.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.3. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковому порядку шляхом 100% передоплати згідно рахунку позивача.

Договір, відповідно до п. 14.1., набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2007 року.

У відповідності до п. 14.2. договору у випадку якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за місяць до його закінчення, він вважається пролонгованим на наступний рік.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 8 від 30.10.2008 року, укладеної між сторонами, внесено зміни до п. 6.3. договору та встановлено, що договір № 166 від 30.10.2006 року передбачає відстрочку платежу на 60 календарних днів з моменту відвантаження товару.

У матеріалах справи не міститься відомостей щодо направлення однією із сторін заперечень проти пролонгації договору купівлі-продажу № 166 від 30.10.2006 р., а відтак –суд дійшов висновку, що вищевказаний договір є чинним на день прийняття рішення у даній справі та, відповідно, обов’язковий для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 166 від 30.10.2006 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 042 176, 80 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем вартості поставленого за договором № 166 від 30.10.2006 р. товару на суму 712 710, 73 грн.

Проаналізувавши положення договору № 166 від 30.10.2006 року слід зазначити за своєю правовою природою зазначений договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (436-15) . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 року порушено провадження у справі № 49/126-б про банкрутство ПзІІ ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат".

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

03 квітня 2009 року в офіційному друкованому органі газеті "Голос України" було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПзІІ ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат" та введення процедури санації.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами. які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцята днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Як вбачається з накладних, строк виконання виконання зобов’язання настав після 18.03.2009 року, тобто після порушення провадження у справі № 49/126-6 про банкрутство ПзІІ ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат".

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 166 від 30.10.2006 року, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 166 від 30.10.2006 року у розмірі 329 466, 07 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів, приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2011 року у справі № 51/162 відповідає вимогам чинного законодавства.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.