Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Чернівецької області (суддя Скрипничук І.В.) від 06.06.2008 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Процик Т.С., судді - Городечна М.І., Кузь В.Л.) від 30.09.2008 року, у справі № 2/97 у первісному позові відмовлено; у зустрічному позові відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та задовольнити первісний позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 84, 105 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (банком) та відповідачем 12 вересня 2005 року був укладений Кредитний договір №196 (а.с.23-31) (надалі Кредитний договір).

На виконання п.1.1.1. зазначеного Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 40000,00 доларів США, що було оформлено додатковою угодою №1 від 15 вересня 2005 року до Кредитного договору

№196 від 12 вересня 2005 року (а.с.33) та підтверджується меморіальним валютним ордером №1 від 15 вересня 2005 року (а.с.32).

Для забезпечення виконання відповідачем в повному об'ємі зобов'язань за Кредитним договором позивач уклав з відповідачем договір застави від 15.09.2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В. за реєстровим №2387 (а.с.10-12). У заставу було передано п'ять автомобілів, що належать відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Статтею 2 Кредитного договору встановлено порядок надання і повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.2.3 Кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно, до 25 числа, починаючи з 25 жовтня 2005 року, в сумі не менше 1112,00 доларів США, а фактично розраховані проценти за поточний календарний місяць позичальник перераховує на відкритий йому рахунок щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, починаючи з 25 жовтня 2005 року (п. 2.7.4 Кредитного договору).

Згідно з п.4.4 Кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.3-3.3.18 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 1 (один) процент від суми кредиту за кожний випадок порушення.

Відповідно до п.3.2.7 Кредитного договору кредитодавець має право звернути стягнення на предмет застави у разі неповернення позичальником кредиту в обумовлений цим договором строк, несплати процентів, комісій, штрафних санкцій згідно з умовами цього договору.

Згідно п.п.3.1 договору застави від 15.09.2005 року заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави у разі порушення позичальником будь-якої з вимог Кредитного договору та/або заставодавцем цього договору застави.

20 лютого 2008 року відповідачем було сплачено: прострочена заборгованість за нарахованими процентами в сумі 878,99 доларів США (4438 грн. 90 коп); пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в сумі 3696,35 грн., прострочена заборгованість по кредиту в сумі 9823,70 доларів США (49609 грн. 69 коп.) та достроково повернуто кредитну заборгованість в сумі 8565,36 доларів США (43255 грн. 07 коп.).

21 лютого 2008 року було сплачено нараховані відсотки за період з 01.02.2008 року по 20.02.2008 року в сумі 133,26 доларів США (672 грн. 96 коп.) та достроково повернуто кредитну заборгованість в сумі 298,64 доларів США (1508 грн. 13 коп.).

У позовній заяві щодо стягнення 36360,00 грн. штрафних санкцій в якості підстав позову позивач зазначив, що грошових коштів, сплачених відповідачем, не вистачало для сплати штрафу в сумі 7200,00 доларів США (еквівалент в гри. по курсу НБУ 36360 грн. 00 коп.), який передбачений п.4.4 Кредитного договору, за дев'ять випадків порушення відповідачем строків сплати щомісячних платежів по кредиту згідно п.п.3.3.3 Кредитного договору; 9 випадків порушення відповідачем строків сплати процентів по кредиту згідно п.п.3.3.5 та 2.7.4 Кредитного договору.

Відповідно до п.4.8 Кредитного договору №196 від 12.09.2005 року штрафні санкції підлягають сплаті за письмовою вимогою кредитодавця.

Судами встановлено, що станом на 21.02.2008 року, коли позичальником (відповідачем) проведено повне погашення кредиту, сплачено проценти за користування кредитом, пеню за прострочення повернення кредиту та процентів, жодних письмових вимог від позивача (банку) до відповідача не надходило про сплату останнім штрафу за кожен випадок допущеного ним порушення, а всього 7200 доларів США за 9 випадків порушення строків сплати щомісячних платежів по кредиту та за 9 випадків порушення строків сплати відсотків за користування кредитом згідно розрахунку позивача.

Колегія суддів погоджується з тим, що на момент прийняття виконання по достроковому погашенню тіла кредиту у позичальника (відповідача) не було зобов'язання перед банком (кредитодавцем) щодо сплати штрафу у сумі 7200 доларів США, оскільки письмової вимоги про таке не було.

21.02.2008 року відповідачем (позичальником) було достроково погашено кредит у сумі 40 тис.доларів США, сплачені відсотки за Кредитним договором, сплачено пеню за прострочення погашення кредиту та проценти, однак обтяження рухомого майна відповідача (автомобілі) позивачем не було знято з посиланням на те, що за відповідачем є заборгованість в частині сплати штрафу у сумі 7200 доларів США.

Проте, як зазначалось вище, у відповідача відсутні зобов'язання по сплаті штрафу, оскільки 21.02.2008 року банком було повністю погашено кредит у сумі 40 тис.доларів США.

Також 20-21.02.2008 року була внесена в банк загальна сума платежу для погашення вимоги по кредиту у сумі 20431 доларів США, а згідно п. 2.12. ст.2 Кредитного договору №196 від 12.09.2005 року при наявності заборгованості, в першу чергу, погашаються штрафні санкції, а потім прострочена і строкова заборгованість по кредиту. Банком не було зараховано сплачених сум на погашення штрафу, але було погашено строкову заборгованість по кредиту.

Отже, станом на 21.02.2008 року відповідачем було повністю виконано визначене зобов'язання за Кредитним договором. Згідно п.7.4 ст.7 Кредитного договору №196 при повному виконанні сторонами прийнятих на себе зобов'язань договір припиняє свою дію.

Вже, після припинення дії договору позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 11.03.2008 року щодо сплати останнім штрафу у сумі 7200 доларів США за 9 випадків порушення строків сплати щомісячних платежів по кредиту та 9 випадків порушення строків сплати процентів по кредиту за період з лютого по жовтень 2007 року, яка правомірно визнана судами безпідставною, оскільки: по-перше, штраф нараховано за порушення зобов'язання щодо своєчасної сплати заборгованості по кредиту та процентів по кредиту, за що відповідачем вже була сплачена нарахована позивачем пеня; по-друге, і штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності у вигляді неустойки. Звідси висновок, що суди прийняли вірне рішення ще і тому, що ст. 61 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В частині відмови в задоволенні зустрічного позову ухвалені по справі судові акти ніким не оскаржено.

Враховуючи наведене постанова Львівського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, п.1 ч.1 ст. - 111-9, ст. - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк в особі Буковинської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року у справі № 2/97 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року у справі № 2/97 -без змін.