КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипка І.М.
суддів: Іваненко Я.Л.
Остапенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 08.06.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2- довіреність б/н від 01.09.2010 р.
розглянувши апеляційну скаргу
ПрАТ з іноземними інвестиціями страхова
компанія "К’Ю БІ І Україна"
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 24.12.2009
у справі № 22/42 (Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Сільгосп-продукт" (позивач)
до ПрАТ з іноземними інвестиціями страхова
компанія "К’Ю БІ І Україна" (відповідач)
про стягнення 214 899,41 грн.
В судовому засіданні 20.12.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2006р у справі №22\42 скасовано рішення Господарського суду м.Києва від 17.05.2006 р., а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м.Києва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2009 року у справі № 22/42 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "К’ЮБІІ –УГПБ Іншуеренс" на користь Закритого акціонерного товариства "Сільгосппродукт" 417 780, 00 грн. основного боргу, 17 940, 45 грн. пені, 2 883, 25 грн. трьох процентів річних, 4 385, 87 грн. витрат по сплаті держмита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2009 р. у справі № 22/42, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні судом вимог Статті 6 "Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом" та процесуального права, а саме ст.ст. 22, 32, 33, 34, 36, 42, 79, 84, 85, 87 ГПК України, оскільки рішення суперечить вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.76 "Про судове рішення" (v0011700-76)
, не відповідає вимогам п. 3 та п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 30.05.97 року "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97)
.
Відповідач посилається на те, що біржові угоди №100908 від 10.06.2004р., №114055 від 30.09.2004р. та №110956 від 02.10.2004р. підписано невстановленими особами, що дало змогу ЗАТ "Сільгосппродукт" незаконно набути право власності на автомобіль "Mersedes Benc CL 500", 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 та в подальшому укласти договір страхування із відповідачем.
Апелянт вважає, що оскільки спірний автомобіль "Mersedes Benc CL 500", номер кузова НОМЕР_1 перебуває в міжнародному розшуку каналами Інтерполу з 17.06.2004 року, як викрадений в Німеччині, митне оформлення в органах державної митної служби не проходив, був виготовлений 31.01.2001 року, отже, є майном, яке підлягає конфіскації в разі його знаходження, а також подальшій передачі його викраденого майна належному власнику, яким в цей час є німецька страхова компанія.
На думку апелянта, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи полягає у тому, що для перевірки постановки на облік спірного автомобіля у відповідності до чинного законодавства необхідне рішення Окружного адміністративного суду м.Києва у справі №2а-5056/09/2670.
Апелянт вважає, що позивач приховав та не повідомив суду інформацію про те, що спірний автомобіль на час його викрадення знаходився під арештом, а технічний паспорт на автомобіль виявився підробленим, у зв"язку з чим місцевий господарський суд зробив висновки, що суперечать матеріалам справи.
Апелянт наголошує на тому, що дії позивача підпадають під дію "Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом" (995_029)
та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (249-15)
, а рішення прийнято з порушенням вимог п.п. 5,6 ст. 26 Закону України "Про страхування" та п.п. 5,6 ст. 991 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2010 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 р. у справі №22/42 провадження у справі зупинено до набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-5056/09/2670 за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями страхова компанія "К’ЮБІІ Україна" до Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві, треті особи Міністерство внутрішніх справ України, Товарна біржа "Еверест" про визнання недійсною та скасування державної реєстрації автомобіля "Mersedes-Benc CL 500", номер кузова НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р. поновлено провадження у справі № 22/42 та призначено до розгляду на 06.09.2011 р.
До початку судового засідання на адресу Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про зупинення провадження по справі № 22/42 до вирішення питання Святошинським районним судом м.Києва за нововиявленими обставинами по справі №2-465/08, а також Вищим адміністративним судом України по адміністративній справі №2а-5056/09/2670 про визнання недійсною та скасування державної реєстрації автомобіля "Mersedes-Benc CL 500", номер кузова НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 за позовом ЗАТ СК "КЮБІІ Україна"до УДАІ ГУМВС України в м.Києві, яке колегією суддів залишено без задоволення як необгрунтоване.
Строк розгляду апеляційної скарги продовжувався за клопотання представника відповідача.
У відповідності до ст. 25 ГПК України ухвалою від 20.09.2011р. здійснено заміну Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями страхова компанія "К’Ю БІ І Україна" на Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями страхова компанія "К’Ю БІ І Україна", а ухвалою від 04.10.2011р. здійснено заміну Закритого акціонерного товариства Сільгосппродукт" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-продукт".
Колегією суддів неодноразово відкладався розгляд справи у зв"язку з неявкою представників сторін, ненадходженням документів від Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві на вимогу Київського апеляційного господарського суду.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.12.2011р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.12.2011р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2004 року та 27.08.2004 року реєстрацію автомобіля "Mersedes-Benc CL 500", 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 було проведено на підставі рішення Солом"янського районного суду м.Києва від 05 липня 2004 року у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту належності на праві власності автомобіля.
Ухвалою Солом"янського районного суду м.Києва від 19 квітня 2005 року зазначене рішення скасоване, а ухвалою цього ж суду від 15 липня 2005 року справу за заявою ОСОБА_3 було залишено без розгляду.
Питання про поворот виконання рішення Солом"янського районного суду м.Києва від 05 липня 2004 року та скасування державної реєстрації автомобіля "Mersedes-Benc CL 500", 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, судом не вирішувалось.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі №2а-5056/09/2670 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями страхова компанія "К’Ю БІ І Україна" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.05.2010 року - без змін.
Зазначеною постановою було відмовлено ЗАТ СК "К’Ю БІІ Україна" у задоволенні позову до УДАІ ГУМВС України в м.Києві за участю третіх осіб ЗАТ "Сільгосппродукт", Товарної біржи "Еверест" та МВС України про визнання протиправними дій та зобов"язання скасувати державну реєстрацію спірного транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2004р. між Закритим акціонерним товариством "Сільгосппродукт" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-продукт") та Закритим акціонерним товариством "К’ЮБІІ–УГПБ Іншуеренс" (правонаступником якого є ПрАТ з іноземними інвестиціями страхова компанія "К’Ю БІ І Україна") був укладений договір страхування автотранспорту, сертифікат № С 15394 (далі - Договір) (а.с. 9-14, т. 1).
Рішенням господарського суду м.Києва від 24.06.2011р. у справі №13/413-22/277 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями страхова компанія "К’Ю БІ І Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппродукт", треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Об"єднані страхові послуги", Святошинське РУ ГУМВС України в м.Києві про визнання Договору страхування №Р04694 від 14.10.2004 року недійсним та застосування наслідків - відмовлено.
Отже, укладений Договір страхування недійсним в установленому законом порядку не визнаний.
Відповідно до умов вказаного договору ЗАТ "Сільгосппродукт" є страхувальником, а ЗАТ "К’ЮБІІ –УГПБ Іншуеренс" є страховиком.
Згідно з п. 4 Договору, об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном та відшкодуванням страховиком заподіяної страхувальником шкоди третій особі або її майну.
Згідно з п. 15 вказаного договору застрахованим автомобілем є "Мерседес Бенц", д.н. НОМЕР_2.
22.11.2004 р. між сторонами був укладений додатковий договір страхування автотранспорту (додаток № 1) (а.с. 15-16, т. 1), яким були внесені зміни до пункту 15 договору (сертифікату № С 15394 ), а саме змінена декларована вартість.
Згідно з п. 9 Додатку № 1 до договору, декларована вартість на автомобіль "Mercedes CL 500", д.н. НОМЕР_2 встановлено у сумі 464 200, 00 грн.
24.08.2005р. застрахований автомобіль "Mercedes CL 500", д.н. НОМЕР_2 був викрадений, у зв"язку з чим 14.09.2005р. прокуратурою Святошинського району м. Києва порушено кримінальну справу № 58-991 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
25.08.2005р. позивач факсом надіслав відповідачу повідомлення про викрадення зазначеного автомобіля (про факт повідомлення відповідача факсом свідчить підтвердження трансакції на номер факсу).
Відповідно до п. 14.5 договору страхування (сертифікат № С 15394) від 14.10.2004р., у випадку крадіжки застрахованого автомобіля страховик зобов’язаний сплатити 50% належного страхового відшкодування після надання страхувальником довідки про порушення відповідної кримінальної справи за фактом такої крадіжки.
Позивач у позовній заяві зазначає, що 20.09.2005р. відповідачу були направлені всі необхідні документи для складання страхового акту та виплати страхового відшкодування, а саме: копія листа прокуратури Святошинського району м. Києва та копія постанови про порушення кримінальної справи за фактом викрадення автомобіля.
Листом від 05.10.2005р. № 0833 відповідачем повідомлено позивача, що ним проводиться збір інформації, необхідної для встановлення всіх обставин обумовленої події та прийняття відповідного рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 20 зазначеного Закону, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику і здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Пунктом 10.4 Договору страхування зазначено, що страховик протягом семи днів після одержання всіх необхідних та належним чином оформлених документів повинен вжити заходи, щодо оформлення страхового акту (акту - релізу) та не пізніше семи днів після підписання страхового акту здійснити виплату страхового відшкодування.
Пунктом 7 Договору страхування (сертифікат № С 15394) від 14.10.2004р. передбачена частина збитків, що не відшкодовується страховиком (франшиза) у розмірі 10% від декларованої вартості.
Частиною 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити позивачу виплату першої частини страхового відшкодування в розмірі 208 890,00 грн. (464 200,00 грн. - декларована вартість ) – 10% (франшиза) : 2 (50% належної виплати, згідно з п. 14.5 договору страхування (сертифікат № С15394) від 14.10.2004 р.).
Натомість, відповідач свої зобов’язання, передбачені договором страхування (сертифікат № С 15394) від 14.10.2004р., щодо виплати позивачу першої частини страхового відшкодування в розмірі 208 890, 00 грн., на день подання останнім позову до суду, не здійснив.
Крім суми страхового відшкодування в розмірі 208 890,00 грн. позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 5105, 61 грн. та 3% річних в сумі 903,80 грн., а всього 214 899,41 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача також другу частину страхового відшкодування у розмірі 50% належного страхового відшкодування, яка складає 208 890, 00 грн., оскільки відповідно до п. 14.5 договору страхування (сертифікат № С 15394) від 14.10.2004р., залишок страхового відшкодування у розмірі 50% страховик сплачує після надання страхувальником довідки про зупинення досудового слідства або закриття відповідної кримінальної справи, але не пізніше 6 (шести) місяців після подання довідки про порушення відповідної кримінальної справи за фактом такої крадіжки.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з п.10.3 Договору страхування автотранспорту №Р04694, оформленого сертифікатом від 14.10.2004р. №15394, у випадку крадіжки застрахованого автомобіля страхувальник (позивач) зобов"язаний не пізніше семи календарних днів з моменту виявлення крадіжки передати страховику всі два оригінали ключів від такого автомобіля та реєстраційних документів, що є необхідною умовою для здійснення виплати страхового відшкодування.
У разі необхідності страховик має право обґрунтовано вимагати додаткових документів, необхідних для з"ясування розміру і обставин страхового випадку. Страховик має право робити запити про отримання відомостей, пов"язаних зі страховим випадком до підприємств, установ, організацій відповідно до чинного законодавства.
Як вбачається з довідки, виданої ОСОБА_4, два комплекти ключів, два комплекти брелоків з сигналізацією вилучені до матеріалів кримінальної справи у Святошинському РУ ГУМВС України в м.Києві (т.1, а.с.45), а технічний паспорт на спірний автомобіль також вилучений співробітниками міліції та долучений до матеріалів кримінальної справи.
Отже, визначені в п.10.3 Договору страхування ключі та реєстраційні документи на спірний автомобіль були вилучені працівниками міліції, а тому з об"єктивних причин не могли і не можуть бути подані страховій компанії.
Як вбачається з відповіді Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві від 2006р. (т.1, а.с.91) та належним чином завіреної копії висновку експерта №85 від 20.02.2006р.(т.3, а.с.23) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серійний номер КІС №НОМЕР_3 на автомобіль "Mercedes Benc CL 500", д.н. НОМЕР_2, власник ЗАТ "Сільгосппродукт", серія та номер виконані за допомогою копіювально-множинної техніки, що свідчить про виготовлення даного документа з порушенням правил фабричної технології.
Як вбачається з відповіді Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві від 21.11.2011 №51/вх 12622, досудове слідство у справі №58-991 по факту незаконного заволодіння транспортним засобом "Мерседес Бенц-СL 500", д.н. НОМЕР_2, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України, зупинено 28.09.2010 року на підставі п.3 ст. 206 КК України, а досудове слідство у справі №58-991 по факту підробки документа, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, яка була виділена з кримінальної справи №58-1105, зупинено 16.11.2010 року на підставі п.3 ст. 206 КК України.
Отже, особи, які скоїли незаконне заволодіння спірним транспортним засобом та здійснили підробку технічного паспорта на спірний автомобіль - не встановлені.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний автомобіль з 30.11.2004 року знаходиться під арештом ГУБКОЗ СБУ як автомобіль, який в свій час був поставлений на постійний облік без офіційного оформлення в органах митниці.
Однак матеріали справи не містять доказів того, що позивачу було відомо про цей факт на момент настання страхового випадку, як не містять доказів і того, що позивачу було відомо, що спірний автомобіль "Mersedes Benc CL 500", номер кузова НОМЕР_1 перебуває в міжнародному розшуку каналами Інтерполу з 17.06.2004 року, як викрадений в Німеччині, митне оформлення в органах державної митної служби не проходив, був виготовлений 31.01.2001 року.
Наведені апелянтом дані про такі обставини, як спосіб ввезення автомобіля на територію України, обставини укладення угод попередніми власниками, обставина нібито викрадення автомобіля за кордоном - не мають істотного значення для договору страхування, укладеного між сторонами.
Істотне значення для договору страхування мають інші обставини, які впливають на страхові ризики (технічний стан автомобіля, кваліфікація осіб, які експлуатують автомобіль, очікувані способи використання автомобіля, місце його зберігання, наявність протиугінних пристроїв, тощо).
Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Сільгосппродукт" придбало спірний автомобіль у приватного підприємця ОСОБА_5, розрахувалось за його дійсною вартістю, є добросовісним набувачем права власності на спірний автомобіль, і незаконність такого набуття судом не встановлена.
Наведені відповідачем (апелянтом) дані експертиз підписів попередніх власників спірного автомобіля не мають ніякого відношення до договору страхування, укладеного між сторонами.
Посилання апелянта на те, що спірний автомобіль підлягає конфіскації не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Відповідно до ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюється законом.
Підставою для конфіскації майна відповідач вказує таку, що, за його твердженням, мало місце викрадення автомобіля в Німеччині.
Дані припущення відповідача ґрунтуються на листуванні відповідача з третіми особами про перебування даних про спірний автомобіль в тій чи іншій базі, а не встановленим фактом.
Належних доказів того, що спірний автомобіль є власністю компанії ЗюдЛізинг, матеріали справи не містять.
Матеріали справи не містять даних і про те, що можливий належний власник звертався до позивача з вимогами про повернення автомобіля, що не є конфіскацією.
Отже, безпідставними є посилання відповідача на те, що дії позивача підпадають під дію "Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом" (995_029)
та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (249-15)
.
Посилання відповідача (апелянта) на положення п.п. 5,6 ст. 26 Закону України "Про страхування" та п.п. 5,6 ст. 991 ЦК України як на підставу відмови страховика від виплати страхового відшкодування не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки відповідачем не доведено несвоєчасне повідомлення його страхувальником без поважних причин про настання страхового випадку, створення перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, а також наявність інших підстав, встановлених законом.
Таким чином станом на 27.04.2006р. заборгованість відповідача перед позивачем по виплаті страхового відшкодування складає 417 780, 00 грн., яка підлягає стягненню.
Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 17940, 45 грн. та 3% річних в сумі 2883, 25 грн., а всього 438 603, 70 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 12.1 договору страхування (сертифікат № С 15394) від 14.10.2004р., страховик несе майнову відповідальність перед страхувальником за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний банківський день затримки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 17 940,45 грн., 3% річних в сумі 2 883,25 грн., а всього 438 603,70 грн.
Згідно зі ст.ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями страхова компанія "К’Ю БІІ Україна", з викладених у ній підставах, задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2009р. у справі №22/42, прийнято із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, із повним встановленням обставин, що мають значення для справи, є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями страхова компанія "К’Ю БІ І Україна" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2009р. у справі № 22/42 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 22/42 повернути до Господарського суду м. Києва.
4. постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 26.12.2011р.
|
Головуючий суддя
Судді
|
Скрипка І.М.
Іваненко Я.Л.
Остапенко О.М.
|