ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2009 р.
№ 06/15-91
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
суддів:
Добролюбової Т.В. Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Приватного підприємця ОСОБА_2
на рішення
Господарського суду Волинської області від 24.06.08
у справі
№06/15-91
за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_1
до
1. Приватного підприємця ОСОБА_32. Луцької міської ради
про
розірвання договору інвестування та виділ частки у спільній
власності
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Приватним підприємцем ОСОБА_1у червні 2008 року заявлений позов, з урахуванням змін від 24.06.08, до Приватного підприємця ОСОБА_3, Луцької міської ради про визнання права власності на приміщення, позначені №1 та №14 на технічному паспорті "Книжкового пасажу" на вул. Лесі Українки 35-а, які відповідають 2/15 його частки у праві власності. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що між ним та відповідачем-1 09.01.04 та 22.02.04 було
доповідач: Добролюбова Т.В.
укладено договори інвестування будівництва "Книжкового пасажу". За умовами пункту 1.2 цих договорів з моменту прийняття книжкового пасажу в експлуатацію інвестор -ПП ОСОБА_1. набуває право спільної часткової власності на будівлю в розмірі 1/15 її дійсної вартості за кожним договором. Позивач наголошував, що зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, актом державної приймальної комісії, затвердженим рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради "Книжковий пасаж" прийнятий в експлуатацію. Позивач зазначав, що відповідач -1 в березні 2008 року звертався до Луцької міської ради із заявою про оформлення права власності на торгові павільйони цього пасажу, проте, останнім листом від 12.03.08 було відмовлено, з рекомендацією вирішувати це питання в судовому порядку.
Рішенням господарського суду Волинської області від 24.06.08, ухваленим суддею Дем'як В.М., позовні вимоги про визнання права власності задоволені. Суд вмотивовуючи рішення виходив з того, що право власності інвестора -ПП ОСОБА_1. на приміщення №1 та №14 книжкового пасажу документально підтверджено, договір інвестування будівництва відповідає вимогам законодавства, зобов'язання за договорами виконано. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 328, 334 Цивільного кодексу України. Провадження у справі в частині розірвання договору інвестування "Книжкового пасажу" від 09.01.04 та 22.02.04 припинено через відмову позивача від цих вимог.
Приватний підприємець ОСОБА_2звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати, а матеріали справи просить передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник наголошує на тому, що 02.08.02 між ним та відповідачем -1 було укладено договір інвестування будівництва "Книжного пасажу", за умовами якого з моменту прийняття цього майна в експлуатацію інвестор набуває право спільної часткової власності на цю будівлю в розмірі 2/15 її дійсної вартості. Скаржник вказував, що зобов'язання за цим договором виконав в повному обсязі, однак, відповідач -1 самовільно розпорядився спільним майном. Заявник наголошує на тому, що судом першої інстанції помилково не було досліджено обставин про наявність в господарському суді спору між ним та ОСОБА_3щодо спірного об'єкту інвестування. На думку скаржника, судом залишено поза увагою і рішення у справах №02/96-75, №02/95-75, №02/97-75, № 1/52/20-75. Скаржник вважає, що прийняте у справі рішення стосуються його прав і обов'язків, оскільки він є співвласником майна, на частину якого за Приватним підприємцем ОСОБА_1визнано право власності, проте, до участі у справі його залучено не було.
Від Приватного підприємця ОСОБА_1, Приватного підприємця ОСОБА_3, Луцької міської ради відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Приватний підприємець ОСОБА_2звернувся з касаційною скаргою в порядку приписів статті 107 Господарського процесуального кодексу України. Цією статтею унормовано, що касаційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а і особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, котре стосується їх прав і обов'язків. Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Тому, касаційна інстанція розглядає касаційну скаргу в межах доводів порушення судовим рішенням прав і обов'язків Приватного підприємця ОСОБА_2. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1до Приватного підприємця ОСОБА_3, Луцької міської ради про визнання права власності на приміщення, позначені №1 та №14 на технічному паспорті "Книжкового пасажу" на вул. Лесі Українки 35-а, які відповідають 2/15 його частки у праві власності. Як на підставу позовних вимог, позивач посилався на договори від 09.01.04 та від 22.02.04 інвестування будівництва "Книжкового пасажу", за умовами яких, після завершення будівництва ПП ОСОБА_1. набуває право спільної часткової власності на спірну будівлю у розмірі 2/15 її дійсної вартості. Скаржник обґрунтовуючи необхідність залучення його до участі у справі, вказує на те, що оспорюваним рішенням порушено його право власності, оскільки згідно договору від 02.08.02 інвестування будівництва "Книжкового пасажу", укладеного між ним та відповідачем-1, він також мав набути право спільної часткової власності на цю будівлю у розмірі, визначеному цим договором.
Відповідно до приписів статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Зі змісту наведеної вище норми вбачається, що належна співвласникові частка у спільній власності не міститься у конкретній частині спільного майна, а поширюється на все майно в цілому. Тому при вирішенні питання про надання у володіння і користування співвласнику частини майна в порядку статті 364 Цивільного кодексу України слід враховувати інтереси інших співвласників майна. Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що визнання за позивачем права власності на частину будівлі "Книжкового пасажу", стосується безпосередньо прав і обов'язків скаржника, як інвестора, адже, він не був залучений до участі у справі, викладені доводи про належність йому на праві спільної часткової власності спірного об'єкту не були предметом судового дослідження під час розгляду цього спору, не витребувані та не оцінені відповідні докази.
За приписами статті - 111-10 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права, зокрема у разі прийняття рішення та постанови, що стосується прав і обов'язків особи, яку не було залучено до участі у справі, є в будь-якому випадку підставою для скасування судових актів. Разом з цим, колегія суддів визнає, що під час нового розгляду, суду першої інстанції необхідно також з'ясувати коло інших осіб, які є інвесторами у відповідності до укладених з Приватним підприємцем ОСОБА_3договорів інвестування будівництва "Книжкового пасажу" та виходячи з встановленого повно і всебічно з'ясувати всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне, обґрунтоване рішення.
З огляду на викладене, рішення у справі підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи для нового розгляду до суду першої інстанції.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-8, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Волинської області від 24.06.08 у справі № 06/15-91 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Волинської області
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Головуючий суддя Т. Добролюбова С у д д і Т.Гоголь В.Швець