Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів:

при секретарі: Гончарук І.В.

За участю представників:

від позивача –не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

від третьої особи - не з’явився,

від ТОВ "Н2О"- Cамійленко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О"

на рішення господарського суду Київської області від 10.08.2009

у справі № 19/184-09

за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2

до Погребської сільської ради Броварського району Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

за участю товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О"

про визнання права власності

Рішенням господарського суду Київської області від 10.08.2009 задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 Визнано за ФОП ОСОБА_2 право власності на добудовані складські приміщення, що розташовані на земельній ділянці, яка використовується за договором оренди земельної ділянки від 09.11.2008, укладеним між ФОП ОСОБА_2 та Погребською сільською радою Броварського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до технічного паспорту на складське приміщення № 3а, площею 927,5 кв.м. та технічного паспорту на складське приміщення № 3 б, площею 1146, 9 кв.м., виданих КП КОР. "Броварське Міжміське бюро технічної інвентаризації". Суд дійшов висновку про наявність підстав виникнення у позивача права власності на самочинно збудоване ним нерухоме майно, виходячи з того, що будівництво, яким розширено існуючі складські приміщення за вищевказаною адресою здійснено за власні кошти позивача, з дотриманням цільового призначення земельної ділянки, яку він використовує на платній основі відповідно до договору оренди земельної ділянки від 09.11.2008 та рішень місцевої ради. Крім того, місцевий господарський суд взяв до уваги ту обставину, що на складські приміщення №№ 3а та 3б міжрайонним бюро технічної інвентаризації виготовлені технічні паспорти, спірні об’єкти не порушують прав інших осіб, а відповідач проти задоволення вимог не заперечує.

Не погоджуючись з рішення суду ТОВ "Н2О" звернулось з апеляційною скаргою в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаржник зазанчив, що його не було залучено до участі у справі, хоча рішення суду стосувалося його прав та обов’язків по відношенню до позивача . Про прийняте місцевим господарським судом рішення товариство дізналося у березні 2011 від співробітників Броварського міжміського бюро технічної інвентаризації, куди зверталося з метою підготовки документів для оформлення права власності на спірні будівлі. Товариство, зазначає про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, зокрема, у частині висновків про здійснення будівництва, на належній на праві оренди позивачу земельній ділянці, силами та коштами позивача, тоді як у дійсності будівництво об’єктів нерухомого майна на орендованій позивачем земельній ділянці здійснювалося силами залучених ТОВ "Н2О" організацій та за його кошти.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 зазначену апеляційну скаргу ТОВ "Н2О" задоволено. Скасовано рішення господарського суду Київської області від 10.08.2009 року та прийнято нове, яким відмовлено в позові ФОП ОСОБА_2 про визнання права власності на добудовані складські приміщення для зберігання напоїв у тарованій посуді. Стягнуто з позивача на користь ТОВ "Н2О" (апелянт) 12 500 грн. Витрат заподання апеляційної скарги та 24915грн. державного мита за подачу позовної заяви в дохід Державного бюджету України.

Постановою Вищого господарського суду України вказану постанову скасовано в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 державного мита та направлено справу в цій частині для нового розгляду до Київського апеляційного господарського суду. В решті постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.

Зокрема Вищим господарським судом зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за рішенням суду. Проте, дійшовши висновку про майновий характер позовних вимог, суд не навів обґрунтувань присудженого до стягнення з позивача розміру державного мита, виходячи з положення п. 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.

Отже, в даному випадку судом розглядаються вимоги поданої ТОВ "Н2О" скарги щодо стягнення судових витрат.

Пунктом 14 Листа Вищого господарського суду від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (v_675600-07) (у редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.04.2008 р. N 01-8/241 (v_241600-08) ) надано відповідь на питання як визначається розмір державного мита, що сплачується з позовних заяв про визнання права власності на майно, а саме зазначено: у постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 N 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 (z0050-93) .

Відповідно до пункту 29 вказаної Інструкції (z0050-93) у випадку, коли позивач у заяві не вказує суму позову або встановити точно його ціну неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо встановлює розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову.

Пунктом 30 визначено, що правила, викладені в пунктах 28 і 29 цієї Інструкції (z0050-93) , застосовуються також при прийнятті і розгляді апеляційних і касаційних скарг.

Враховуючи викладене та розглянувши матеріали справи апеляційний господарський суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи на час виникнення даного спору та прийняття рішення у справі не є можливим встановити дійсну вартість добудованого об’єкту. В письмових поясненнях Інспекції ДАБК у Київській області від 31.08.2011 № 7/10-430, наявних в матеріалах справи, зазначено, що документ, який посвідчує право на виконання будівельних робіт на спірні складські приміщення Інспекцією не видавався, в експлуатацію вказані споруди не вводилися, позивач за висновками про відповідність даних об’єктів будівельним нормам та правилам не звертався. Отже, оскільки об’єкт не здано в експлуатацію, вартість його не визначена, відповідно не є можливим і визначення розміру належного до сплати мита. За таких обставин, сплаті за подання позовної заяви підлягає мито в сумі 85грн., яку сплачено позивачем до суду першої інстанції при поданні позовної заяви.

Враховуючи скасування апеляційною інстанцією рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та відмову в позові повністю сплата державного мита та витрат за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Також, необхідно зазначити, що при звернення з апеляційною скаргою ТОВ "Н2О" сплатило 12500грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, тоді як необхідно було сплатити 42грн.50коп. Отже, апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути ТОВ "Н2О" зайво сплачене згідно квитанції №059280962 від 28.03.2011 державне мито за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (02090, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О" (02217, м. Київ, вул. Драйвера, 6, ідентифікаційний код 33229088) 42 (сорок дві) грн. 50коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

2. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Н2О" (02217, м. Київ, вул. Драйвера, 6, ідентифікаційний код 33229088) з державного бюджету України 12457грн.50коп. зайво сплаченого згідно квитанції №059280962 від 28.03.2011 державного мита за подачу апеляційної скарги (оригінал квитанції в матеріалах справи).