Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 02.03-10/37 від 28 січня 2009 року для розгляду справи № 2-8/11769-2007 сформовано колегію суддів у складі: Кравчука Г.А. (головуючого), Шаргала В.І., Швеця В.О.

У серпні 2007 року Виконавчий комітет Партенітської селищної ради звернувся до Господарського суду м. Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., і просив, з урахуванням уточнень позовних вимог, зобов'язати відповідача провести за власні кошти відповідну перебудову торгового павільйону з літнім майданчиком, що розташований в смт. Партеніт, Фрунзенське шоссе, біля будинку № 8, а саме: знести незаконно побудований другий поверх над торговим павільйоном та привести торговий павільйон у відповідність до архітектурно-будівельних норм. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ФОП ОСОБА_1. вимог Закону України "Про планування та забудову територій" (1699-14) і статті 376 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2008 року (суддя Чумаченко С.А.) позовні вимоги задоволено. Рішення вмотивоване посиланнями на статтю 376 Цивільного кодексу України, статті 23, 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій", на підставі яких суд дійшов висновку, що будівництво відповідачем другого поверху торгівельного павільйону здійснювалось без дозволу на виконання будівельних робіт, а відтак є самочинним будівництвом.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2008 року (колегією суддів у складі: Сотула В.В. -головуючий, Гонтаря В.І., Борисової Ю.В.) перевірене рішення місцевого суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у даній справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 376 Цивільного кодексу України, вказуючи на те, що відсутність у відповідача дозвільних документів на будівництво не є істотним порушенням будівельних норм і правил, а відтак не є підставою для знесення спірної будівлі.

Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 19 грудня 2000 року рішенням виконавчого комітету Партенітської селищної ради вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки під розміщення торгового павільйону з літньою площадкою по вул. Фрунзенське шоссе, 8 та дозволено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. здійснювати будівництво з літнім майданчиком за вказаною адресою за умови узгодження з комунальними службами. 06 вересня 2004 року ФОП ОСОБА_1. виданий паспорт тимчасового об'єкта торгівлі (обслуговування) на розміщення торгового павільйону, площею 0,0041 га з літньою площадкою в смт. Партеніт, вул. Фрунзенське шоссе біля будинку № 8. Рішенням виконавчого комітету Партенітської селищної ради від 17.11.05 № 153 ФОП ОСОБА_1. дозволено здійснення проектно-дослідницьких робіт протягом одного року по реконструкції вищезазначеного торгівельного павільйону без збільшення площі та поверхності. Вказаним рішенням відповідача зобов'язано розробити та узгодити проекту документацію і отримати відповідний дозвіл виконкому на реконструкцію спірного об'єкту.

За результатами проведеного виконкомом Партенітської селищної ради обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: смт. Партеніт, вул. Фрунзенське шосе, біля будинку, 8 було складено акт від 11 квітня 2006 року, яким встановлено незаконне здійснення ФОП ОСОБА_1. будівельних робіт, а саме зведення другого поверху над торгівельним павільйоном без необхідних дозвільних документів. Вказаним актом відповідача зобов'язано зупинити будівництво до отримання відповідних документів. Відповідно до складеного виконкомом селищної ради акту від 12.06.06 повторно зафіксовано порушення відповідачем вимог чинного законодавства, а саме здійснення будівництва другого поверху торгівельного павільйону з-за відсутності необхідних документів, зокрема, дозволу на виконання будівельних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що будівництво відповідачем другого поверху торгівельного павільйону є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України з підстав істотного порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будівельних норм і правил, що передбачають наявність відповідних дозвільних документів на здійснення будівництва об"єкту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками судів обох інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 376 Цивільного кодексу України унормовано, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів. Положеннями Законів України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , "Про основи містобудування" (2780-12) визначено певний порядок набуття права на будівництво, реконструкцію, тощо об'єктів містобудування та набуття права на початок виконання будівельних робіт. Згідно зі статтями 24, 29 вказаного Закону для зведення об'єктів будівництва, крім набуття речових прав на земельну ділянку, забудовник (підрядник) має отримати дозвіл міської ради на будівництво та дозвіл державної Інспекції архітектурно-будівельного контролю (інспекція ДАБК) на виконання будівельних робіт. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції ДАБК.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій, що відсутність дозвільних документів на здійснення будівництва об"єкту нерухомості є підставою для проведення відповідної його перебудови. Відповідно до частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника щодо відсутності істотного порушення будівельних норм спростовуються матеріалами справи, а переоцінка відповідних висновків виходить за межі касаційного перегляду справи за приписами статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Севастопольського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2008 року у справі № 2-8/11769-2007 -без змін.