Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів:

за участю секретаря: Філоненко М.В.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, дов. від 10.01.11,

від відповідача ОСОБА_2, дов. від 05.12.11,

розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М" – Товариство з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.11 (підписане 10.10.11)

у справі №31/272 (суддя Качан Н.І.)

за позовом Приватного підприємства "Укрспецзв’язокмонтаж"

до Фірми "Т.М.М" – Товариство з обмеженою відповідальністю

про стягнення недоплаченої вартості робіт в сумі 510183,43 грн.

Приватне підприємство "Укрспецзв’язокмонтаж" (далі – позивач, ПП "Укрспецзв’язокмонтаж") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фірми "Т.М.М." – Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – відповідач, Фірма "Т.М.М." - ТОВ) про стягнення 510183,43 грн. боргу, з яких: 352090,40 грн. – сума основного боргу, 29488,78 грн. – 3% річних, 128604,25 грн. – інфляційні витрати.

У суді першої інстанції відповідач подав заяву від 21.09.11 №21/09-11 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій просить вважати зобов'язання сторін в сумі 142385,20 грн. припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.11 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 352090,40 грн. боргу, 128513,00 грн. інфляційних втрат, 28736,36 грн. 3% річних, 5093,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.11, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає рішення таким, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 142385,20 грн., тому позивач невірно визначив суму боргу та неправильно здійснив розрахунок штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.11 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.11.11.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду віл 28.11.11 розгляд апеляційної скарги Фірми "Т.М.М" – ТОВ відкладено на 19.12.11 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

14.12.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло письмове пояснення з документами на підтвердження заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 142385,20 грн. Відповідач у поясненні стверджує, що сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 142385,20 грн.

19.12.11 до судового засідання представник позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу.

19.12.11 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.11 – скасувати.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, пояснив, що позивач не визнає зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 142385,20 грн.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.05.08 між позивачем та відповідачем укладено угоду № 20/05-3в на виконання робіт по радіофікації будівництва житлового будинку з об'єктами соціальної інфраструктури та відновлення пошкоджених кабелів зв'язку по вул. Звіринецькій, 59 (далі - угода), відповідно до якої виконавець (позивач) бере на себе обов'язки виконати роботи по радіофікації будівництва житлового будинку з об'єктами соціальної інфраструктури та відновлення пошкоджених кабелів зв'язку по вул. Звіринецькій, 59, а замовник (відповідач) зобов'язався їх прийняти та оплатити (п.1.1 угоди).

Відповідно до п. 2.5 угоди замовник протягом 5 (п'яти) днів з дня підписання угоди здійснює авансовий платіж у розмірі 30% від договірної ціни. Остаточні розрахунки за фактично виконані роботи виконуються на підставі підписаних сторонами актів (КБ-2в, КБ-3) протягом 10 (десяти) днів з дня підписання актів сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення умов угоди, не перераховано авансовий платіж у розмірі 30% від договірної ціни.

Проте, позивач приступив до виконання робіт та вчасно виконав свої зобов'язання згідно п.п. 1.1 та 4.2. угоди, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт від 31.07.08 №1 та №2 за липень 2008 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 року від 31.07.08, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Загальна вартість виконаних підрядних робіт згідно актів від 31.07.08 №1 та №2 (типова форма №КБ-2в), та довідки про вартість виконаних робіт (типова форма №КБ-3) від 31.07.08, складає - 452090,40 грн.

Відповідач свій обов'язок, щодо оплати виконаних підрядних робіт, покладений на нього п.п. 1.1. та 2.5. угоди не виконав, протягом 10 з дня підписання актів сторонами кошти не сплатив.

В матеріалах справи наявна банківська виписка з рахунку ПП "Укрспезв’язокмонтаж", яка свідчить, що відповідач 29.08.08 перерахував 100000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 352090,40 грн.

Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідач в порушення норм ЦК України (435-15) та умов угоди, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 352090,40 грн. основного боргу.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував 128604,25 грн. інфляційних втрат та 29488,78 грн. 3% річних на суму боргу 352090,40 грн. за період з 11.08.08 по 30.04.11.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає їх правильними, оскільки вони вирахувані із зазначенням періоду нарахування та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.

Стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 142385,20 грн., то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про безпідставність зарахування з огляду на наступне.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (тобто цій події мають передувати інші операції, в результаті яких у осіб, що проводять залік, виникали б одна перед одною однорідні вимоги); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей).

В заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.09.11 №21/09-11 відповідач посилається на те, що станом на 19.09.11 існує заборгованість ПП "Укрспецзв’язокмонтаж" перед Фірмою "Т.М.М." – ТОВ в сумі 142385,20 грн. (складається з 23691,71 грн. за транспортні послуги та 118693,49 грн. за отримання позивачем каменя керамічного М-150, бетону В30М400, воронки металевої, дверей металевих), що підтверджується актом звірки за період з 01.01.08 по 19.09.11.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський обік" первинний документ – документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (z0168-95) ).

Надання транспортних послуг з перевезення вантажу має підтверджуватися товарно-транспортною накладною. Заміна товарно-транспортної накладної будь-яким іншим документом довільної форми не допускається (лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 08.08.06 №6197).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи ( наказ Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (z0128-98) ).

Надані відповідачем копії рахунків та актів прийому-передачі виконаних робіт за серпень – грудень 2009 року та травень 2010 року не є належними первинними документами, які підтверджують надання відповідачем транспортних послуг, таким документом є товарно-транспортні накладні та дорожні листи.

Стосовно отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей необхідно зазначити, що надані відповідачем копії довіреностей та накладних не є беззаперечними доказами отримання товарів позивачем та наявності боргу. Довіреності видані ОСОБА_3, а з накладних не вбачається, що він отримував товар.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 142385,20 грн. Однак, відповідач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М" – Товариство з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.11 у справі №31/272 - без змін.

2. Матеріали справи №31/272 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

22.12.11 (відправлено)