Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У травні 2008р. Приватне підприємство "Укралюкс" (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою, у якій просило визнати укладеним між ним та Київською міською радою (далі –Рада) договір оренди земельної ділянки площею 1,9513га, розташованої по вул.Бутлерова, 8, у Деснянському районі м.Києва (кадастровий код 62:069:026) у редакції, викладеній у позовній заяві, та зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі –Управління) зареєструвати вказаний договір у встановленому порядку (позовні вимоги наведені з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 108).

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що воно є власником об'єкта незавершеного будівництва, котрий знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Бутлерова, 8, у зв'язку з чим має право одержати у користування земельну ділянку, навколо якої розташований цей об'єкт, проте Рада, не зважаючи на неодноразові звернення, відповідного питання не вирішує, чим порушує його права та законодавство України.

Рішенням господарського суду м.Києва від 16.07.2008р. (суддя ЛітвіноваМ.Є.) позовні вимоги Підприємства задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2008р. (колегія суддів: КорсакВ.А., АвдеєвП.В., КоршунН.М.) рішення господарського суду м.Києва від 16.07.2008р. змінено та викладено п.4.2 договору оренди земельної ділянки в п. 2 резолютивної частини вказаного рішення в іншій редакції.

Вказані рішення та постанова прийняті з посиланням на норми Земельного кодексу України (2768-14) , Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) , Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) та мотивовані обґрунтованістю позовних вимог Підприємства.

Управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2008р. і рішення господарського суду м.Києва від 16.07.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Підприємству у задоволенні позовних вимог. Викладені у касаційній скарзі вимоги Управління обґрунтовує тим, господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили норми матеріального і процесуального права. При цьому Управління посилається на ст.ст.93, 116, 124, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , ст.ст. 13, 14, 20 Закону України "Про оренду землі", ст. 290 Господарського кодексу України, ст.ст. 626, 627, 638, 641 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Підприємство та Рада не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Управління до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

–Підприємство на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2005р. придбало об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м.Київ, вул.Бутлерова, 8;

–п.7 договору купівлі-продажу від 31.01.2005р. передбачав, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м.Київ, вул.Бутлерова, 8, виникає у Підприємства з моменту нотаріального посвідчення договору;

–договір купівлі-продажу від 31.01.2005р. було нотаріально посвідчено 31.01.2005р.;

–об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м.Київ, вул.Бутлерова, 8, Підприємство придбало з відкритих торгів по продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Хімволокно", проведених 30.12.2004р.;

–за умовами п.10 договору купівлі-продажу від 31.01.2005р. Відкрите акціонерне товариство "Хімволокно" відмовляється від користування земельною ділянкою навколо об'єкта вказаного договору на користь Підприємства шляхом подачі до Ради заяви про переоформлення земельної ділянки на користь Підприємства.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічні за змістом норми містяться у ст. 120 Земельного кодексу України.

Таким чином, до Підприємства 31.01.2005р. перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м.Київ, вул.Бутлерова, 8, а також право користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування вказаного об'єкта.

Однак частиною другою ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

П.34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно ж до частини першої ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 31.01.2005р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Аналогічна за змістом норма була чинною і на момент прийняття господарським судом м.Києва рішення у даній справі.

З наведеного випливає, що право Підприємства на користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м.Київ, вул.Бутлерова, 8, а також право Підприємства на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування вказаного об'єкта, підлягає оформленню (набувається) у порядку, передбаченому нормами ст.ст. 124 та 125 Земельного кодексу України шляхом укладення відповідного договору оренди на підставі рішення Ради.

Господарські суди першої та другої інстанції, визнаючи укладеним між Підприємством та Радою відповідний договір оренди земельної ділянки, зазначеного у попередньому абзаці не врахували, у зв'язку з чим не з'ясували, чи зверталось Підприємство до Ради з заявою про надання йому у користування земельної ділянки та чи приймала Рада рішення про укладення з Підприємством договору оренди земельної ділянки, а виходили лише з того, що Рада не підписала примірників такого договору, наданого їй Підприємством.

Вказане свідчить, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що господарські суди попередніх інстанцій при вирішені спору помилково посилались на норми Господарського кодексу України (436-15) , оскільки відповідно до частини першої ст. 4 Господарського кодексу України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу, а згідно з частиною другою ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини –це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Крім того, вирішуючи спір та зобов'язуючи Управління зареєструвати договір оренди земельної ділянки площею 1,9513га, розташованої по вул.Бутлерова, 8, у Деснянському районі м.Києва, місцевий та апеляційний господарські суди не врахували того, що на момент звернення Підприємства з позовною заявою зазначений договір ще не був укладеним, у зв'язку з чим між Підприємством та Управлінням не виникали спірні правовідносини з приводу відмови Управління у реєстрації цього договору, що свідчить про відсутність відповідного предмету спору.

У роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Частиною першою ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2008р. та рішення господарського суду м.Києва від 16.07.2008р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2008р. та рішення господарського суду м.Києва від 16.07.2008р. у справі № 35/295 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва.