2-13/5936-2008 Про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій, - 28.01.2009 Прийняття

Підприємство "Приваттур" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ялтинської міської ради про визнання незаконною бездіяльність Ялтинської міської ради та зобов’язання Ялтинської міської ради розглянути на черговій сесії заяву Підприємства "Приватур", про передачу в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,0200га для берегоукріпних споруд, розташованого за адресою: м. Ялта, в районі Приморського пляжу.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2008р. (суддя А.І.Жукова), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. (судді: Г.К.Прокопанич, О.Г.Градова, І.В.Антонова), позовні вимоги задоволено, визнано незаконною бездіяльність Ялтинської міської ради щодо не розгляду на черговій сесії заяву Підприємства "Приватур", про передачу в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,0200га для берегоукріпних споруд, розташованого за адресою: м. Ялта, в районі Приморського пляжу, зобов’язано Ялтинську міську раду розглянути на черговій сесії заяву Підприємства "Приватур", про передачу в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,0200га для берегоукріпних споруд, розташованого за адресою: м. Ялта, в районі Приморського пляжу, стягнуто з Ялтинської міської ради на користь підприємства "Приватур" 85,00 грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Ялтинська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Свою вимогу Ялтинська міська рада мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Ялтинської міської ради підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

05.05.2003р. між позивачем та Державним підприємством "Кримське протизсувне управління", правонаступником якого є третя особа –Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" було укладено договір користування берегоукріпними, протизсувними і пляжними спорудами № 91, за яким Державне підприємство "Кримське протизсувне управління" передала позивачу в користування майно –протизсувні споруди м. Ялти від морпорту до санаторію "Росія", 1-й комплекс, ділянка набережної в районі входу на пляж "Приморський", протяжністю 20м.

Як вже було зазначено, позивач, посилаючись на наявність між ним та третьою особою –Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" вищезгаданого договору просить зобов’язати відповідача надати йому в користування земельну ділянку на якій розташовані зазначені споруди. Отже, між позивачем та відповідачем виник спір із земельних правовідносин.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Проте, вирішуючи даний спір щодо наданні в оренду позивачу земельної ділянки господарський суд попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не дослідив обставин щодо того чи є земельна ділянка, яку просить надати в оренду позивач, вільною та перебуває в запасі чи дану земельну ділянку надано в користування іншій особі та вона є обтяженою користуванням. Не досліджено також і обставин до якої категорії земель належить дана ділянка та за яким призначенням буде використовуватися земельна ділянка позивачем.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Проте, як вже було зазначено, господарським судом попередніх інстанцій не досліджувалися і обставини щодо обтяження земельної ділянки та вилучення її з користування у встановленому законом порядку.

Згідно преамбулі Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України (254к/96-ВР) права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що суб’єктом звернення за даним правовим актом є громадянин.

Як випливає з обставин встановлених господарським судом попередніх інстанцій, позивач є юридичною особою. За таких обставин, на позивача, щодо звернення, не поширюються норми Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . Застосувавши норми даного Закону, місцевий господарський суд порушив приписи даного правового акту.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Ялтинської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. у справі № 2-13/5936-2008 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.