49/152-08 Про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу - 28.01.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17листопада 2008року у справі №49/152-08 Господарського суду Харківської області запозовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій", м. Харків, про стягнення 160 712,13грн.,

за участі представників сторін:

позивача –Лебедюк Ю.А. (дов. №194/10 від 26.12.2008)

відповідача –Версан А.В. (дов. №101 від 5.01.2009)

У липні 2008 року позивач –Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій", про стягнення 160 712, 13грн.

Вказував, що 1.10.2007 між ним та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури територій" укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/07-1573 ТЕ-32, відповідно до умов якого ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) зобов'язується передати у власність ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури територій" (покупець) в 2007 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленого газу, –позивач просив стягнути з ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури територій" на його користь 120 813, 77 грн. основного боргу, 13 086, 06 грн. пені, 24 267, 62 грн. інфляційних втрат та 2 544, 68 грн. 3 % річних, а всього: 160 712, 13 коп.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 вересня 2008 року (суддя Кононова О.В.), яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2008 року (колегія суддів у складі: Шутенко А.І.–головуючий, Бабакова Л.М., Гончар Т.В.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 13 086, 06 грн. пені, 24 267, 62 грн. інфляційних втрат та 2 544, 68 грн. 3 % річних.

В частині стягнення основної суми боргу 120 813, 77 грн. припинено провадження у справі.

Судові рішення в частині задоволення позову мотивовані посиланнями на п.7.2. договору, ст.ст. 526, 625 ЦК України та неналежне виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого газу, що є підставою покладення на нього обов'язку по сплаті пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

В частині припинення провадження у справі судові рішення мотивовані посиланнями на сплату відповідачем основної суми боргу протягом слухання справи.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: ст. 218 ГК України та ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", просив рішення та постанову скасувати в частині стягнення з нього пені у розмірі 13 086, 06 грн.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова зазначеним вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 1.10.2007 між сторонами у справі укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/07-1573 ТЕ-32, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (покупець) в 2007 році природний газ, надалі газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протнранспортованого газу.

Згідно акту передачі –приймання газу для вироблення теплової енергії для потреб населення від 31.10.2007, який належним чином засвідчений сторонами, позивач поставив відповідачу газ у розмірі 249 000 м. куб на суму 170 813, 77 грн.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та відповідачем не заперечується, що ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури територій" оплатив поставлений газ частково, а саме у сумі 50 000 грн. внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 120 813, 77 грн.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач згідно виписки по рахунку від 29.08.2008 та платіжного доручення №917 від 01.07.2008 сплатив позивачу 120 800 грн. та 13, 77 грн., відповідно сума основного боргу відповідача (120 813, 77 грн.) була сплачена ним у повному обсязі і на підставі п.п.11 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягало припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Вказані висновки відповідають обставинам справи, вимогам законності та обґрунтованості.

В частині задоволення позову про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних господарські суди посилались на п.7.2 договору, ст. 625 ЦК України та виходили з того, що сплата відповідачем основної суми заборгованості не звільняє останнього від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання та неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські суди перевіривши обгрунтованість поданого позивачем розрахунку, дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних у заявленому до відшкодування розмірі.

Крім того, згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору передбачена відповідальність покупця (відповідача) в разі несплати або несвоєчасної оплати поставленого газу у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.7.5 неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом.

На суму заборгованості згідно вказаних положень договору відповідачу була нарахована пеня, сума якої за весь час прострочення з 17.01.2008 по 17.07.2008 складає 13 086, 06 грн.

Господарські суди перевіривши обгрунтованість поданого позивачем розрахунку пені та його відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшли висновку про задоволення позовних вимог та стягнення пені у заявленому розмірі.

Вказані висновки господарських судів відповідають обставинам справи, яким надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права.

Посилання відповідача на відсутність вини ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури територій" у простроченні оплати поставленого газу та порушенні умов договору правильно залишені судами поза увагою, з таких підстав.

Відповідно до ст. 218 ГК України, на яку посилається відповідач, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктами 8.1, 8.2 договору встановлено, що під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, які виникли після підписання договору внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру, включаючи пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, вибухи на газопроводах, війну або військові дії, заборонні заходи законодавчих та вищих органів влади.

Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є обставиною непереборної сили і не може бути підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальність.

Пунктом 37 ст. 1 Бюджетного кодексу України встановлено, що субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

В даному випадку Постановою КМУ від 25.04.2008 №440 (440-2008-п) відповідно до ст. 54 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органам місцевого самоврядування.

Тому, надання або ненадання субвенції з державного бюджету не може бути умовою виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, договір №21/440 від 4.07.2008 про організацію взаєморозрахунків, на який посилається відповідач, укладений шістьма сторонами відповідно до вказаної Постанови КМУ і є підставою проведення передбачених нею розрахунків між вказаними в договорі сторонами.

Згідно вказаного договору відповідачу були перераховані кошти у розмірі 120 800 грн. для погашення заборгованості перед позивачем за договором №06/07-1573 від 01.10.2007, відповідач перерахував вказані кошти позивачу, який в подальшому згідно умов цього договору перерахував їх НАК "НафтогазУкраїни", а останній в свою чергу перерахував дані кошти до спеціального фонду державного бюджету як погашення податкової заборгованості з податку на прибуток.

Таким чином, господарські суди правильно виходили з того, що вказаний договір є багатостороннім правочином у сфері бюджетних правовідносин, який передбачає спосіб погашення існуючої заборгованості за спожиті енергоносії і не впливає на чинність умов укладеного сторонами договору, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань та прострочення виконання грошового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищевикладеними обставинами.

Постанова суду апеляційної інстанції винесена з дотриманням норм процесуального законодавства щодо повного та всебічного дослідження обставин справи та належної оцінки доказів, є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.