23/309 Про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором субпідряду - 07.12.2011 Прийняття

за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі: 1. Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київ,

2. Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Житомир,

3. філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813", м. Київ

про стягнення 64 279,04 грн.,

У червні 2011 р. перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" про стягнення 64 279,04 грн., з яких 39 197,96 грн. сума основного боргу, 23 518,77 грн. пені, 386,61 грн. три відсотка річних та 1 175,70 грн. інфляційні втрати, мотивуючи вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору субпідряду № 242 від 01.09.2010 р. щодо оплати вартості виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 р. у справі № 23/309 позов задоволено повністю; стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" на користь дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" 39 197,96 грн. сума основного боргу, 23 518,77 грн. пеня, 386,61 грн. 3 % річних, 1 175,70 грн. інфляційні втрати; стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" в доход державного бюджету України 642,79 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відкрите акціонерне товариство "Будівельне управління № 813" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, повернути позовну заяву та додані до неї документи першому заступнику прокурора Житомирської області з посиланням на те, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що прокурор не вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто представництво прокурора у справі є незаконним а тому суд першої інстанції був зобов’язаний залишити позов без розгляду. При поданні позовної заяви прокурор не визначив ані позивача, ані відповідача, суд у рішенні помилково визначив філію "Зарічанська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", яка не володіє статусом юридичної особи, та за змістом ст. ст. 1, 21 ГПК України не може бути позивачем у суді і в її особі не може здійснюватись представництво прокурором. Крім того у п. 1.3 Додаткової угоди № 1 від 16.05.2011 р. до Договору субпідряду № 242 визначено, що станом на дату укладання цієї Додаткової угоди субпідрядник не має будь-яких претензій до відповідача з питань сплати грошових коштів за Договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 р. здійснено заміну найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" на Публічне акціонерне товариство "Будівельне управління № 813".

У відзиві на апеляційну скаргу позивач-1 просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивачів в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просить її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Прокуратура явку свого представника в судове засідання не забезпечиа, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Неявка представника прокуратури в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апелчційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" в особі філії "Мостова експлуатаційна дільниця" (Субпідрядник) та Відкритим акціонерним товариством "Будівельне управління № 813" (Генпідрядник) 01.09.2010 року укладено договір субпідряду № 242, відповідно до умов якого субпідрядник прийняв на себе виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин на Люблін на ділянці км 196,4 – км 202,0 Житомирської області міст на км 200+702.

Відповідно до ст. 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Факт виконання капітального ремонту автодороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) у грудні 2010 р. у повному обсязі з боку субпідрядника підтверджено Актом підписаним відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Отже, наявними доказами у справі підтверджено факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором субпідряду № 242 від 01.09.2010 року на суму 550 202, 00 грн.

Згідно пункту 5.1 договору субпідряду № 242 від 01.09.2010 року Генпідрядник проводить з Субпідрядником розрахунки на підставі підписаних сторонами проміжних актів виконаних робіт – "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма КБ-2в) та "Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" (форма КБ-3), але в будь-якому випадку після надходження коштів від замовника та при умові фінансування робіт, котрі доручені Субпідряднику.

Відповідач свої зобов'язання за договором субпідряду № 242 від 01.09.2010 р. належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 39 197, 96 грн.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт виконання капітального ремонту автодороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) підтверджується відповідним актом, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт відповідачем не надано, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 39 197,96 грн. підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом правильно встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за виконані роботи.

Статті 216- 218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 17.4 договору субпідряду № 242 від 01.09.2010 р. встановлено, що в разі порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, несвоєчасний перерахунок авансів) при умові отримання фінансування з Державного бюджету в повному обсязі у відповідності з планом фінансування згідно затверджених видатків, Відповідач сплачує Позивачу-3 пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції правильно встановив, що позовна вимога про стягнення 23 518,77 грн. пені є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі (за період з 01.02.2011 р. по 10.06.2011 р.).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив, що вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 175, 70 грн. та 3 % річних у розмірі 386, 61 грн. (за період з 01.02.2011 р. по 10.06.2011 р.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що прокурор не вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто представництво прокурора у справі є незаконним а тому суд першої інстанції був зобов’язаний залишити позов без розгляду колегія суддів зазначає наступне.

Твердження відповідача про неправомірність звернення прокурора з позовом грунтуються на невірному тлумаченні рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99 (v003p710-99) у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 ГПК України та Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (v_570600-02) .

Відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступнику кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям "інтереси держави" слід розуміти правовідносини в економічних, політичних, соціальних та інших сферах діяльності держави в цілому.

Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) наразі перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") утворено на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 р. №1056 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України" (1056/2001) і постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 (221-2002-п) "Про утворення Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Засновником, вищим органом і єдиним акціонером Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України.

При цьому, засновником та координатором діяльності ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державна компанія, акціонером і вищим органом управління якої є Укравтодор (центральний орган виконавчої влади, зазначення якого є обов'язковим в силу ст. 2 ГПК України) а тому невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань перед ДП "Житомирський облавтодор ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" тягне за собою як наслідок порушення державних інтересів, в тому числі і економічних.

Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра транспорту та зв'язку.

Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було утворено шляхом передачі майна державних підприємств, що входили до складу Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг. На весь розмір зареєстрованого статутного фонду Компанії випущено акції, 100 відсотків яких закріплено у державній власності.

ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" створено відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 06.04.2002 р. № 156 на власності відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Статутом ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" визначено, що підприємство засновано з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства.

Таким чином першим заступником прокурора Житомирської області обгрунтовано заявлено вказаний позов та вірно визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також колегія суддів вважає, що зазначення у якості позивача філії "Зарічанська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", яка не володіє статусом юридичної особи не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки сума основного боргу та штрафні санкції стягнуто з відповідача на користь ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги україни".

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта стосовного того, що у п. 1.3 Додаткової угоди № 1 від 16.05.2011 р. встановлено, що станом на дату укладання цієї Додаткової угоди сторони засвідчують, що Субпідрядник не має будь-яких претензій до Генпідрядника з питань сплати грошових коштів, оскільки зобов’язання відповідача могло бути припинено лише шляхом погашення боргу, або іншими способами припинення зобов’язань відповідно до ЦК України (435-15) .

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.