Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Ухвалою від 25.08.2010р. за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_6 м. Донецьк господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство відсутнього боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м. Донецьк з врахуванням особливостей процедури банкрутства, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Постановою суду від 07.09.2010р. боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатором по справі призначений арбітражний керуючий Толчеєва О.Ю.

ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Донецької області від 07.09.2011р. у справі № 27/104б.

Апеляційна скарга ухвалою від 11.11.2011р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Оскаржуючи постанову господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. у справі № 27/104б, ПАТ "УкрСиббанк" просить її скасувати та припинити провадження по справі.

В обґрунтування своєї вимоги посилається на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права з наступних підстав. По-перше, заявник вважає, що в порушення ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) господарський суд прийняв заяву про порушення справи про банкрутство від громадянки ОСОБА_6, оскільки вона не є суб’єктом підприємницької діяльності. По-друге, підставою для звернення кредитора з заявою є відкриття 30.06.2010р. виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3682/10 від 30.06.2010р. Але заява про порушення справи про банкрутство подана до господарського суду 20.08.2010р. Тобто скаржник вважає, що кредитором порушено вимоги ч. 3 ст. 6 Закону, тому що не дотримано 3-місячний строк з моменту відкриття виконавчого провадження. По-третє, посилається на безпідставність порушення судом справи на підставі ст. 52 Закону, оскільки в матеріалах справи, на його думку, відсутні докази про виконання боржником рішення в рамках виконавчого провадження; про встановлення або розшук майна боржника, які б проводив би державний виконавець; про закінчення виконавчого провадження з підстав відсутності у боржника майна. По-четверте, в матеріалах справи немає допустимих доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням, оскільки згідно чинного законодавства не внесено відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ліквідатор надав до суду відзив на апеляційну скаргу, яким проти доводів апелянта заперечував у зв’язку з їх необґрунтованістю і таким, що спростовуються матеріалами справи та просив апеляційний суд припинити провадження у справі, оскільки скаржник не є стороною у справі про банкрутство.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила:

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Підставами для визнання боржника банкрутом згідно ст. 52 Закону як відсутнього боржника господарський суд Донецької області визначає відсутність боржника за його місцем проживання, неможливість виконати зобов’язання щодо сплати ініціюючому кредитору заборгованості на загальну суму 9 136 820грн. та кредитором надано клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Вказані обставини підтверджуються наступними документами: рішенням Ворошоловського районного суду м. Донецька від 17.05.2010р. № 2-3682/10 про стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_7 в сумі 9 135 000грн.; виконавчим листом від 06.06.2010р.; постановою ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області ВП№20005269 від 30.06.2010р. про відкриття виконавчого провадження; актом виконавчої служби від 06.07.2010р. про встановлення відсутності боржника за адресою АДРЕСА_1; листом ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області від 07.09.2010р. № 364-2218, яким повідомив, що грошові кошти з ФОП ОСОБА_7 на підставі відкритого виконавчого провадження стягнуто не було та заборгованість станом на 06.09.2010р. складає 9 136 820грн.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_6 не мала права звертатись до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України у випадках передбачених законодавчими актами України право на звернення до господарського суду мають також фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 6 Закону право на звернення до суду із такою заявою мають боржник, кредитор. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

Отже діючим законодавством прямо передбачено право фізичної особи, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, на звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Стосовно того, що виходячи зі змісту рішення Ворошиловським районним судом м.Донецька від 17.05.2010р., договір займу між кредитором та боржником був укладений 19.11.2010р. після порушення господарським судом справи про банкрутство (ухвала від 25.08.2010р.), то такі доводи скаржника суд не приймає до уваги з врахуванням наступного.

Як вказано в заяві ОСОБА_6 про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_7 договір займу між ними був укладений 19.11.2007р., також це вбачається із тексту рішення районного суду, в якому вказані дата складання розписки боржником про отримання грошей та дати розписок про часткове повернення боргу. Тому суд вважає, що при винесенні рішення від 17.05.2010р. Ворошиловський районний суд м. Донецька припустився технічної описки в даті укладення договору (замість 19.11.2007р. зазначив 19.11.2010р.), яка не змінює суть прийнятого рішення.

Вказане рішення суду про стягнення з ФОП ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 9 135 000грн. на користь ОСОБА_6 набрало законної сили, заборгованість не оплачена.

За таких обставин господарський суд Донецької області законно та обґрунтовано порушив справу про банкрутство ФОП ОСОБА_7

Доводи щодо недотримання ініціюючим кредитором встановленого трьохмісячного строку від дня непогашення грошового зобов’язання до моменту порушення судом справи про банкрутство є такими, що протирічать нормам Закону (2343-12) .

Частина 3 статті 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у випадку відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора. При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, притаманні процедурі, яка передбачена ст.52 Закону, зокрема: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку згідно ч.3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення.

Посилання про відсутність у матеріалах справи допустимих доказів щодо встановлення місцезнаходження боржника є не обґрунтованими.

Так, у виконавчому листі від 06.06.2010р. вказана адреса боржника АДРЕСА_1. Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження саме за цією адресою боржника. За результатами здійснення заходів, необхідних при проведенні виконавчих дії, ним складено акт від 08.07.2011р. та встановлено, що за цією адресою боржник відсутній, майно, що належить боржнику, за цією адресою не виявлено, ОСОБА_7 в будинку не проживає.

Складання державним виконавцем такого акту передбачено Інструкцією про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5 (z0865-99) .

Тому судом першої інстанції правомірно встановлений та доведений кредитором факт відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Статтею 104 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 (v0015700-09) передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Пунктом 4.7 Рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 (v1193600-04) передбачено, що у вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону, судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою статті 52 Закону, є достатньою для порушення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для визнання відсутнього боржника банкрутом, та вважає, що заявником надані належні докази наявності безспірних вимог ініціюючого кредитора та відсутності боржника за місцезнаходженням.

Стосовно посилання ліквідатора у відзиві на апеляційну скаргу про безпідставне прийняття апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк", оскільки він не є учасником справи про банкрутство, тому апеляційне провадження підлягає припиненню на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, то апеляційною інстанцією не приймаються до уваги з врахуванням наступного.

Відповідно до п. 8.8. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 (v1193600-04) кредитори, що подали до господарського суду заяви з вимогами до боржника, набувають процесуальних прав учасників провадження у справі про банкрутство .

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Донецької області листом від 26.08.2011р. № 27/104б на підставі ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" скерував ліквідатору Руденок Ю.О. заяву ПАТ "УкрСиббанк"про визнання його кредитором у справі № 27/104б для розгляду у відповідності до вимог цього закону.

Також у своєму відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор зазначає, що така заява банку ним розглядалась, було направлено лист б/н б/д банку 27.09.2011р., в якому він просив надати уточнення до заяви з урахуванням його заперечень та необхідні додаткові документи, з метою вирішення питання щодо визнання скаржника кредитором та включення його вимог до реєстру кредиторів. Копія вказаного листа ліквідатора, адресованого банку, є в матеріалах справи.

Таким чином, з моменту подання ПАТ "УкрСиббанк"до господарського суду Донецької області заяви про визнання його кредитором він користується правами учасників провадження у справі про банкрутство.

За викладених обставин, Донецький апеляційний господарський суд вважає постанову господарського суду Запорізької області такою, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" м.Харків на постанову господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. у справі № 27/104б –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. у справі №27/104б про банкрутство залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Надруковано: 7 прим.:

1.боржнику,

1.кредитору,

1.ліквідатору,

1.скаржнику,

1.апеляційному суду,

1.до справи,

1.ГСДО