Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В лютому 2006 р. Підприємство звернулось до суду з позовом про виселення Підприємця із раніше орендованого приміщення загальною площею 195,2 мІ, яке розташовано за адресою: м. Тернопіль, вул. І. Франка, 8.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.03.2006 р. (суддя Кропивна Л.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. (судді: Новосад Д., Михалюк О., Мельник Г.), позов задоволено з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2006 р. рішення господарського суду Тернопільської області від 11.03.2006 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. залишені без змін.

У серпні 2007 р. СПД ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Тернопільської області в порядку розділу ХІІІ ГПК України (1798-12) із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 11.03.2006 р., в якій просила його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.06.2008 р. (суддя Кропивна Л.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.), задоволено заяву Підприємця про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 11.03.2006 р. за нововиявленими обставинами; вказане рішення господарського суду скасовано; в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Управління культури та туризму Тернопільської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а в задоволені заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 11.03.2006 р. відмовити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

До початку судового засідання представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи № 9/20-317, мотивоване хворобою адвоката, який представляє інтереси відповідача.

Враховуючи те, що про час і місце розгляду касаційної скарги відповідач був повідомлений належним чином, а представництво інтересів сторони не обмежено будь-яким колом осіб, судова колегія дійшла висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення представника третьої особи-2, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

При цьому, результат перегляду безпосередньо пов'язаний із встановленням господарським судом наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначенням їх істотності для правильного вирішення спору.

Тому, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за наявності нововиявлених обставин та за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Виходячи із змісту ст. 112 ГПК України необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

На підставі згаданої статті судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України (1798-12) .

Як вказано у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за №1 (v0001700-81) не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 1.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. за №04-5/563 (v_563600-02) "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" відповідно до якого виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Відповідно до пункту 1.3 цього ж Роз'яснення не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами Розділу XIІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.03.2006 р. обґрунтовується тим, що Підприємець підлягає виселенню в зв'язку з закінченням строку дії договору, на який його було укладено.

Заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 11.03.2006 р. мотивована тим, що Підприємець дізналася про те, що 12.01.2000 р. Тернопільською міською радою було прийнято рішення яким було визначено, що орендодавцем комунального майна є виключно виконавчий комітет Тернопільської міської ради, а отже до компетенції Підприємства не відносяться функції з питань припинення договорів оренди.

Задовольняючи заяву підприємця суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що на момент розгляду справи а ні суд, а ні сторони не знали про наявність рішення Тернопільської міської ради 12.01.2000 р., яким виконавчий комітет міської ради визначено, як орендодавцем комунального майна, а тому Підприємство не мало права припинення договору оренди. З огляду на зазначене суди дійшли висновків про обґрунтованість заяви.

Проте зазначені висновки є передчасними та необґрунтованими.

Судами при розгляді заяви належним чином не досліджено питання про те, чи є обставини на які посилається Підприємець нововиявленими, оскільки розрахунок орендної плати за Договором оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності від 20.09.2002 р. здійснювався відповідно до рішення Тернопільської міської ради 12.01.2000 р. "Про методику розрахунку орендної плата та порядок використання майна територіальної громади міста Тернополя" (про що зазначено в Договорі), на яке Підприємець посилається, як на нововиявлену обставину.

Крім того, суди не прийняли до уваги те, що відповідно до правил Розділу XIІІ ГПК України (1798-12) не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК (1798-12) господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Також, суди належним чином не обґрунтували істотність обставин, що є підставою для перегляду рішення нововиявленими обставинами.

Задовольняючи заяву місцевий господарський суд, з посиланням на рішення Тернопільської міської ради 12.01.2000 р., дійшов висновку про те, що Підприємство не мало права на припинення договору оренди та суб'єктивного інтересу при задоволенні позову про виселення. Проте, предметом розгляду даної справи є не припинення договору оренди та виселення, а виселення в зв'язку з закінченням строку дії договору, на який його було укладено.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами на зазначені обставини уваги не звернули.

За таких обставин, прийняті за результатами неправомірного перегляду рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії прийняття заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-12 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Управління культури та туризму Тернопільської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2008 р. у справі № 9/20-317 та рішення господарського суду Тернопільської області від 27.06.2008 р. скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.