9/59 Про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки - 28.01.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2008 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2008р., у справі № 9/59, задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки, площею 0, 3402, розташованої поАДРЕСА_1 в редакції позивача.

Не погоджуючись із зазначеними постановою та рішенням, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Розпорядженням в.о. Голови судової палати з розгляду спорів, пов'язаних з державним регулюванням економічних відносин від 27.01.2009р. № 02.03-10/30 суддю Полянського А.Г. замінено на суддю Божок В.С.

Скаржник та позивач не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням XXXIII сесії Івано-Франківської міської ради IV скликання "Про дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 14.02.2006 року надано приватному підприємцю ОСОБА_1. дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на-АДРЕСА_1 для влаштування паркінгу автомобілів поруч готельно-відпочинкового комплексу.

Позивачем виконано всі роботи із попереднього погодження проекту, протягом 2006-2007 років виготовлено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та отримано позитивний висновок Державної експертизи землевпорядної документації при Івано-Франківському обласному управлінні земельних ресурсів, а 24.05.2007 року через дозвільний центр було подано заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Однак, Івано-Франківською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою (проекту відведення) та наданні в оренду підприємцю ОСОБА_1. зазначеної земельної ділянки чи про відмову в її наданні не приймалось.

Тобто, задовольняючи позов, господарський суд попередніх інстанцій виходили з того, що проект відведення позивачу спірної земельної ділянки та оформлені в зв'язку з цим документи відповідають вимогам чинного законодавства, а тому законні підстави для відмови у наданні вказаної земельної ділянки в оренду позивачу відсутні, а залишення відповідачем у даній справі клопотання позивача без належного розгляду в установлені строки є безпідставним та суперечить вимогам чинного законодавства.

Не заперечуючи встановлені судами 1-ї та 2-ї інстанції в ході розгляду даної справи обставини щодо виконання позивачем всіх передбачених чинним законодавством дій з погодження, збору, виготовлення необхідної документації про відведення земельної ділянки та бездіяльність відповідача у вирішенні цього питання, колегія звертає увагу на таке.

Приписи ст.ст. 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст.ст. 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) . У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 12 ЗК України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу надати в користування земельну ділянку на підставі договору оренди за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Недотримання відповідачем вимог земельного законодавства та неприйняття рішення не може бути підставою для порушення судами земельного законодавства.

Що ж до порушених прав позивача, то вони підлягають захисту способами передбаченими ст. 152 ЗК України відповідно до якої захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Тобто задовольняючи позов, суди не врахували право ради самостійно визначити висновки по розгляду питання щодо надання в користування земельної ділянки, а також компетенцію суду відповідно до чинного законодавства лише щодо спонукання ради розглянути подане клопотання без визначення судом певного змісту висновку рішення сесії.

Зважаючи на викладене, колегія дійшла висновку про неправомірність задоволення позову, тому рішення і постанова підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, - 111-9 - - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2008р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2008 р. у справі № 9/59 скасувати.