Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Державне підприємство "Бахчисарайське лісове господарство" звернулось до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на мисливський будиночок в урочищі Фінарос, розташований на території Верхоріченської сільської ради, Верхоріченське лісництво, посилаючись на статті 37, 48, 50 Закону України "Про власність", статті 391 та 392 Цивільного кодексу України.

Позивач посилається на знаходження даного будиночку на своєму обліку згідно інвентарної картки як основного засобу лісогосподарського виробництва та перебування будиночку в повному господарському віданні позивача.

Відповідач та третя особа погодилися з позовними вимогами.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2008 року (суддя Гаврилюк М.П.) позов задоволено; визнано право власності на мисливський будиночок в урочищі Фінарос, розташований на території Верхоріченської сільської ради, Верхоріченське лісництво.

Судове рішення вмотивовано тим, що основні фонди та оборотні засоби, що відображені у балансі підприємства, є майном підприємства, відносяться до державної власності та закріплюються за підприємством на праві повного господарського відання; спірне майно побудоване за рахунок державних коштів державного лісогосподарського підприємства Бахчисараю, обліковується як основний засіб сільськогосподарського виробництва за позивачем, тобто, наявні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне майно, передбачені статтями 329 та 328 Цивільного кодексу України.

Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням місцевого суду, до касаційної інстанції в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України звернулась особа, яка вважає порушеними її права щодо спірного майна, оскільки її не було залучено до участі у справі, а прийняте судове рішення стосується її прав; просить скасувати рішення місцевого господарського суду та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

При цьому скаржник покликається на знаходження спірного майна у державній власності, передачу його на баланс скаржника та закріплення за скаржником на праві повного господарського відання на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 07.04.1993р. № 49 "Про безоплатну передачу основних фондів та матеріальних цінностей".

Сторони не надали відзиви на касаційну скаргу не надав; не скористалися правом на участь представників сторін у судовому засіданні.

Позивач надіслав телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи на 1 місяць з огляду на необхідність, на його думку, присутності в судовому засіданні представників сторін.

Вказане клопотання судовою колегією відхилено, як таке, що не містить підстав, передбачених статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання права власності за державним підприємством на державне майно, що обліковується у нього за даними інвентарної картки.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до пункту 1 Статуту Державного підприємства "Бахчисарайське лісове господарство", позивач створений на основі державної власності, заснований у відповідності з Наказом Державного комітету Лісового господарства України та входить до сфери управління Державного комітету Лісового господарства України та до складу Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з лісового та мисливського господарства.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Статуту майно підприємства становлять основні фонди та оборотні засоби, кошти та інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання; підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству.

Позивачу в постійне користування передані ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку.

Згідно інвентарної карти спірне майно було побудовано за рахунок державних коштів державного лісогосподарського підприємства Бахчисараю у 1974р та є основним засобом лісогосподарського виробництва для ведення лісового господарства –розвитку рекреаційної діяльності.

Дані обставини місцевий господарський суд визнав достатніми для задоволення позову про визнання права власності державного підприємства, яке може мати майно на праві повного господарського відання, на державне майно.

Однак судова колегія вважає висновок місцевого суду необґрунтованим з наступних підстав.

За статтею 392 Цивільного кодексу України з позовом про визнання права власності може звертатися власник майна, чиї прав не визнаються, порушуються чи оспорюються; право власності набувається на підставах, передбачених законом.

Судове рішення не наводить жодних підстав, з яких би вбачалося, що позивач набув саме право власності на спірне майно, не досліджує жодних правовстановлюючих документів з цього приводу (договір, наказ про передачу у власність, акт прийому в експлуатацію тощо); судове рішення не містить жодних норм законодавства, які б передбачали знаходження державного майна у державного підприємства на інших правових підставах, ніж передбачені статутом (за правом повного господарського відання).

Судом також не досліджено установчі документи Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з лісового та мисливського господарства та не з'ясовано, чи надано йому будь-які повноваження по управлінню державною власністю, а відтак чи є він належним відповідачем у справі, що стосується визнання права власності на державне майно, а відтак, чи залучено до участі у справі орган, уповноважений представляти функції держави та управляти державним майном. Конституція України (254к/96-ВР) (стаття 55), Господарський кодекс України (436-15) (стаття 5), Цивільний кодекс України (435-15) (стаття 15) гарантують кожній особі забезпечення права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За статтями 73 та 74 Господарського кодексу України за державними підприємствами майно закріплюється на праві господарського відання чи оперативного управління; за статтями 136 та 137 Господарського кодексу України ці майнові права захищаються відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Матеріали справи (а.с.28, 29, 59 тощо) містять відомості про передачу спірного майна на баланс Державного підприємства "Мисливське господарство "Бахчисарайське"; натомість суд, розглядаючи справу, не встановив, чи існують у інших осіб майнові права щодо спірного майна, зокрема, які саме майнові права щодо цього майна існують у скаржника.

Таким чином, судове рішення про визнання права власності на майно, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Мисливське господарство "Бахчисарайське", безпосередньо стосується його цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до частини 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв постанову, яка стосується прав і обов’язків сторін, які не були залучені до участі у справі.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті по справі рішення не може вважатись законним та обґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на це, рішення господарського суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Державного підприємства "Мисливське господарство "Бахчисарайське" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2008р. у справі № 2-5/497-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.