4/305 Про стягнення заборгованості по орендним платежам - 23.11.2011 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2011 року у справі № 4/305 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Будівельник-95" на користь Комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у м. Києві ради 56 131,00 грн. основного боргу, 1 365,35 грн. пені, 574,97 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Будівельник-95" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2011 р. у справі № 4/305 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник відповідача в поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2011 р. у справі № 4/305 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03.04.2008 р. між Комунальним підприємством Дніпровського району міста Києва "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" (далі – позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Будівельник-95" (далі – відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна № 385 (далі – договір).

Згідно з п. 1.1 договору, орендодавець на підставі рішення № 129 від 25.06.2007р. та виданого у встановленому порядку Розпорядження № 202-Р від 03.04.2008р. Дніпровської районної у м. Києві ради передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 77,40 кв. м.

03.04.2008 р. орендар прийняв від орендодавця нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 в м. Києві, що підтверджується актом приймання-передачі нежилого приміщення.

Договір, згідно п.7.1 укладено з 03.04.2008р. до 01.04.2011 включно.

Відповідно до п.3.1 договору, орендна плата за користування об’єктом оренди визначається на підставі Методики розрахунку і використання орендної плати, затвердженої рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради № 84 від 28.12.2006р.

Пунктом 3.2 договору оренди встановлено, що орендна плата згідно цього договору сплачується згідно розрахунку викладеному в додатку № 2, який є невід’ємною частиною договору і перераховується орендарем на розрахунковий рахунок комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський", з урахуванням індексу інфляції і ПДВ.

Пунктом 3.4 договору визначено, що орендна плата з урахуванням індексу інфляції та ПДВ сплачується щомісячно орендарем, незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця.

Цим же пунктом встановлено, що платіжна вимога повинна бути виставлена орендодавцем за три банківські дні до моменту її оплати.

На виконання п. 3.4 позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки-фактури за період з квітня 2008р. по квітень 2011 включно, на загальну суму 191 271,147р.

Відповідно до п. 3.7 договору оренди, орендар зобов’язується своєчасно в повному обсязі сплачувати орендну плату. У разі порушення орендарем строку внесення орендної плати, він сплачує пеню, на розрахунковий рахунок орендодавця, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожний день прострочення платежу.

Орендарем відповідно до розрахунків позивача було сплачено орендодавцю 135 139,27 грн. за користування орендованим нежилим приміщенням по АДРЕСА_1.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджений факт передачі приміщенням в оренду загальною площею 77,40 кв. м.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 4 статті 286 ГК України також визначено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України зазначено, що одним із основних обов’язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач не виконав свого обов’язку зі спати орендних платежів належним чином у зв’язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі за період з квітня 2008 р. по квітень 2011 р. становить 56 131,90 грн.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість по орендним платежам у сумі 56 131,90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 365,35 грн. пені за період з 26.09.2010 р. по 01.04.2011 р.

Статтею 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Відповідно до п. 3.7 договору, у разі порушення орендарем строку внесення орендної плати, він виплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 365,35 грн. пені за період з 26.09.2010 р. по 01.04.2011 р.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2011р. у справі № 4/305 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32- 34, 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Будівельник-95" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2011 р. у справі № 4/305 – залишити без змін.

2. Матеріали справи № 4/305 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.