Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянувши

За участю представників сторін:

позивача –Яковлєва Н.П. дов. від 05.01.2009 р.

відповідача –не з'явились,

третьої особи - не з'явились,

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.2008 р. (суддя - Білоусова Я.О.) в позові про спонукання відповідача підписати акт від 08.08.2006 р. встановлення та узгодження меж землекористування земельної ділянки –майданчика, розташованого перед центральним входом до ринку по вул. Жовтневій, 43 в м. Балаклія Харківської області відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2008 р. (судді – Токар М.В., Івакіна В.О., Фоміна В.О.) рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2008 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою апеляційної інстанції, Балаклійський ринок звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи подання порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач та третя особа не скористались наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

Відзиву від відповідача не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Балаклійської міської ради від 23.12.2005 р. позивачу було дозволено замовити у землевпорядній організації проект відведення та нормативну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування навісу для накриття майданчика перед центральним входом до Балаклійського ринку в м. Балаклія по вул. Жовтнева, 43.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі", позивач виготовив та направив відповідачу, який є суміжним землекористувачем акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки по вул. Жовтневій, 43 у м. Балаклія.

Відповідач відповіді не надав та акт не підписав.

27.04.2007 р. позивач звернувся до Балаклійської міської ради з проханням створити комісію по земельним спорам для встановлення та узгодження акту встановлення та погодження меж земельної ділянки по вул. Жовтневій, 43 у м. Балаклія.

Створеною комісією, 08.06.2007 р. складено протокол № 14 обстеження межі спірної земельної ділянки та встановлено, що для складання проекту відведення земельної ділянки необхідні підписи всіх суміжних землекористувачів земельної ділянки, що відводиться ( Балаклійського ринку, представника Балаклійської міської ради, ЗАТ "Балмолоко Плюс").

Судами встановлено, що підпис ЗАТ "Балмолоко Плюс" позивачем не було отримано.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що комісією, за клопотанням позивача встановлено можливість продовжити складання проекту відведення земельної ділянки без підпису суміжного землекористувача ЗАТ "Балмолоко Плюс", в зв'язку з тим, що його права як землекористувача не порушуються.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що звертаючись до суду з вимогою про спонукання підписати акт від 08.08.2006 р. встановлення та узгодження меж землекористування, позивач не навів правового обґрунтування вказаної вимоги, а саме статтю закону відповідно до якої встановлений такий спосіб захисту порушеного права.

Крім цього, судами на підставі ст. ст. 33, 34 ГПК України підставно враховано, що ніяких договорів між сторонами не укладалось стосовно спірної земельної ділянки.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам встановленим чинним законодавством та правомірно відмовили у задоволенні позову.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника позивача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Балаклійського ринку залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2008 року у справі № 52/116-08 залишити без змін.