16/166-08 Про стягнення коштів - 27.01.2009 Прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.07.2008 р. (суддя – Моїсеєнко В.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фермерсько-селянського господарства "Некрасівське" на користь Інституту луб'яних культур Української аграрної академії науки 32 865 грн. богу, 328 грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат н інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 14.10.2008 р. Харківського апеляційного господарського суду (судді – Такмаков Ю.В., Бухан А.І., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Сумської області від 03.07.2008 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою апеляційної інстанції, Некрасівське фермерсько-селянське господарство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Згідно ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 84 ГПК України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу); найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу майна); найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безспірному порядку (у спорі про визнання цього документа як такого, що не підлягає виконанню), а також сума, що не підлягає списанню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано позов до Фермерсько-селянського господарства "Некрасівське".

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", у бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зазначаються: найменування юридичної особи; ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України; місце знаходження юридичної особи; місце проведення державної реєстрації; дата проведення державної реєстрації та номер запису в Єдиному державному реєстрі; прізвище та ініціали державного реєстратора; підстава, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про заміну свідоцтва про державну реєстрацію (у разі проведення заміни свідоцтва).

Як вбачається з копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 662304 достовірне найменування відповідача - Некрасівське фермерсько - селянське господарство, вказану назву містить і печатка відповідача (а.с. 42, 66).

Разом з цим, в порушення вимог ст. 84 ГПК України, суд помилково стягнув відповідну суму боргу з Фермерсько - селянського господарства "Некрасівське", оскільки відповідачем по даній справі фактично є Некрасівське фермерсько - селянське господарство.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Сумської області від 07.03.2008 р. було зобов'язано відповідача подати довідку до включення його до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Вказані вимоги суду відповідач не виконав.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В порушення вказаних вимог, місцевий господарський суд не з'ясував достовірні данні про юридичну особу –відповідача, що призвело до помилкового прийняття рішення щодо іншої юридичної особи.

На вказане порушення норм процесуального права, апеляційний господарський суд не звернув уваги.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно застосували норми процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника відповідача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Некрасівського фермерсько –селянського господарства задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 03.07.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 року у справі № 16/166-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.