13/1767 Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди - 27.01.2009 Прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.05.2008 р. (суддя –Скиба Г.М.) провадження в частині звільнення земельної ділянки припинити за відсутністю предмету спору. В задоволенні решті вимог відмовлено.

Постановою від 23.09.2008 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду (судді –Корсакова Г.В., Мельник С.М., Рудченко С.Г.) рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2008 р. змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "В задоволені позову відмовити повністю".

Не погоджуючись з рішенням та постановою апеляційної інстанції, Перший заступник прокурора Черкаської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним подання, в якому просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиву від відповідача не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно акту перевірки Державного комітету України по земельних ресурсах Управління з контролю за використанням та охороною земель у Черкаській області Уманськім міжрайонним відділом дотримання вимог земельного законодавства від 17.09.2007 р., Дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Умань" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", встановлено порушення вимог земельного законодавства (ст. 125 ЗК України), а саме встановлено, що відповідач без набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та встановлення землевпорядними організаціями між земельної ділянки в натурі самовільно зайняв земельну ділянку площею 5,1 га із земель сільськогосподарського призначення в межах Гереженівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 006971 від 17.09.2007 р. та постанови № 79 від 17.12.2007 р. директора відповідача Ковальчука М.П. притягнуто до адміністративної відповідальності.

Державним комітетом України по земельних ресурсах Управління з контролю за використанням та охороною земель у Черкаській області Уманськім міжрайонним відділом на підставі Акту перевірки від 17.09.2007 р. дотримання вимог земельного законодавства та відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963 (963-2007-п) , здійснено розрахунок розміру шкоди, яка становить 13 166,22 грн.

Слід зазначити, що вказана методика застосовується для визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу.

Враховуючи зазначені акти та вимоги статті 1166 ЦК України, прокурор Уманського району Черкаської області в інтересах держави в особі Уманської районної державної адміністрації звернувся з позовом про відшкодування завданої шкоди самовільним зайняттям вказаної в акті земельної ділянки.

Приймаючи рішення про відмову у позові в цій частині, суди виходили з того, що в порушення вимог ст. 32 ГПК України прокурором та позивачем не надано суду, з огляду на приписи ст. 1192 ЦК України відповідних обґрунтувань та доказів завдання позивачу шкоди внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 5,1 га.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія судді відзначає, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 156 ЗК, ст. 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії, б) наявність шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, г) вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

В порушення вказаних вимог судами не було надано відповідної оцінки встановленому факту самовільного використання земельної ділянки, який також не заперечує і сам відповідач у своєму відзиві на позов (а.с. 22) та не спростовано доводів прокурора про наявність всіх складових частин цивільного правопорушення.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Поняття "самовільне зайняття земельних ділянок" визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції від 19.06.2003 р.) як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

З урахуванням наведених правових норм, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що використання відповідачем земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів обмежує законного власника у праві розпорядження нею і користування її за своїм призначенням, що завдає шкоди державним інтересам.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи в цій частині не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

В частині позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 5,1 га, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у цій частині позову, оскільки на підставі Розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 29.12.2007 р., між нею та відповідачем укладено договір оренди землі площею 6,4629 га від 19.05.2008 р., в яку входить і спірна земельна ділянка 5,1 га.

Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню в частині відмови у позові про стягнення 13 166,22 грн., а справа передачі в цій частині на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

В іншій частині постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.09.2008 р. є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників позивача та прокуратури оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України, суд

Касаційне подання Першого заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.05.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.09.2008 року у справі № 13/1767 в частині відмови у позові про стягнення 13 166,22 грн. скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області в цій частині.