5002-5/2630-2011 Про розірвання договору оренди майна цілісного майнового комплексу державного підприємства військового радгоспу, та стягнення заборгованості - 21.11.2011 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 11 жовтня 2011 року у справі № 5002-5/2630-2011

за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський"

3-ті особи Міністерство оборони України

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

за участю: Заступника військового прокурора Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України

про розірвання договору оренди майна, стягнення 68023,48 грн. та спонукання до повернення майна

Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства військового радгоспу "Євпаторійський", розташованого за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова, укладеного 06.06.2005, між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський"; стягнення з відповідача до Державного бюджету України заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 12.08.2009 по 30.04.2011, станом на 01.06.2011, у сумі 64511,32 грн. та пеню з 13.08.2009 по 21.08.2009, станом на 01.06.2011, у сумі 3512,16 грн., всього у сумі 68023,48 грн.; зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" повернути за актом приймання-передачі (повернення) цілісного майнового комплексу державного підприємства військового радгоспу "Євпаторійський", розташованого за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова, Міністерству оборони України.

У ході розгляду справи позивач заявою від 15.07.2011 збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 12.08.2009 по 30.06.2011, станом на 19.07.2011, у сумі 85771,93 грн. та пеню з 13.02.2011 р. по 19.07.2011, станом на 19.07.2011, у сумі 3948,16 грн., всього у сумі 89720,09 грн.

Згідно заяві в порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України від 26.08.2011 було повідомлено про вступ у справу Заступника військового прокурора Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2011 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 11 жовтня 2011 року у справі №5002-5/2630-2011 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 12.09.2009 по 30.06.2011, станом на 19.07.2011, в сумі 85771,93 грн., та пеню з 13.02.2011 по 19.07.2011, станом на 19.07.2011, в сумі 3948,16 грн., а всього 89720,09 грн.

Також з товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" в дохід місцевого бюджету міста Сімферополя стягнуто державне мито в сумі 897,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

В частині розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу та зобов’язання повернути орендоване майно в позові відмовлено.

Господарський суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача за договором оренди підтверджується належними доказами та відповідачем не заперечується, однак, факт несплати орендних платежів не може бути розцінений як істотне порушення договору, що спричинило шкоду іншій стороні та значною мірою позбавило її того, на що вона розраховувала при укладенні договору, при цьому суд враховує задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача орендної плати, яка не була здійснена відповідачем у порушення умов договору оренди, а також пені за порушення відповідачем цих зобов’язань. На думку суду першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, право орендодавця на отримання орендної плати, на що він розраховував при укладенні договору оренди цілісного майнового комплексу від 06 червня 2005 року, є поновленим та захищеним, а інших підстав для розірвання договору позивачем не зазначено. Крім того суд зазначав, що позивачем не було дотримано порядку розірвання господарського зобов’язання, визначеного статтею 188 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, Заступник військового прокурора Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в позові, позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач до звернення з позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим надсилав відповідачеві листа від 04.02.2011 про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства військового радгоспу "Євпаторійський" від 06.06.2005. Також заявник вважає, що несплата орендарем орендних платежів протягом тривалого часу є підставою для розірвання договору оренди.

У судовому засіданні 21.11.2011 представник позивача та прокурор підтримали вимоги апеляційної скарги, представники відповідача та третіх осіб в засідання не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2005 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" (орендар) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства військового радгоспу "Євпаторійський", розташованого за адресою м. Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова (том 1 аркуші справи 7-12).

Згідно пункту 1.1. позивач на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 30 березня 2005 року №157 "Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства військового радгоспу "Євпаторійський", розташованого за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова, в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський", орендодавець передавав, а орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства військового радгоспу "Євпаторійський", склад і вартість якого становить 1845600,00 грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю –1715900,00 грн.

Вказаний у договорі цілісний майновий комплекс був переданий відповідачеві в термінове платне користування, що підтверджується актом прийому-передачі від 06 червня 2005 року (том 1 аркуш справи 13).

Згідно пункту 3.1.,3.2.,3.3. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1998 року №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди квітень 2005 –4721,00 грн.

Пунктом 3.4. договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, код платежу 22080100, код за ЄДРПОУ 22265511, банк утримувача Управління Державного Казначейства в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь, МФО 824026, р/р 31112092500015.

У відповідності з пунктом 5.4. зазначеного вище договору відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір укладено строком на 3 роки - з 06 червня 2005 року до 05 червня 2008 року включно (пункт 10.1. договору). Також встановлено, що 11 липня 2005 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору оренди цілісного майнового комплексу від 06 червня 2005 року, якою пункт 10.1 договору було викладено у наступній редакції : "Враховуючі бізнес-план обґрунтування терміну оренди державного майна, цей договір укладено строком на 20 років, а саме з 06 червня 2005 року до 05 червня 2025 року" (том 1 аркуш справи 126).

Матеріалами справи також підтверджено, що відповідачем зобов’язання за договором оренди цілісного майнового комплексу від 06 червня 2005 року належним чином не виконувались, своєчасно та у повному обсязі не перераховувалась орендна плата до державного бюджету України у зв'язку з чим за товариством з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" виникла заборгованість у розмірі 87771,93 грн., що і стало підставою для звернення з відповідними позовними вимогами до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України такою, що підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" за період з 12.08.2009 по 30.06.2011 утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 85771,93 грн.

В силу вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Обов’язок орендаря, приватного підприємства "Морський клуб", щодо своєчасного та повного внесення сум орендної плати також визначено умовами пункту 5.4. договору оренди від 06.06.2005.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції 3% річних за період: з 12.08.2009 по 30.06.2011, судова колегія визнає його вірним.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.5 договору оренди від 06.06.2005 визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується відповідно до вимог законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 13.02.2011 по 19.07.2011 судова колегія визнає його вірним, а вимогу про стягнення пені у розмірі 3948,16 грн. –такою, що підлягає задоволенню повністю.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних, а також пені на загальну суму 89720,09 грн.

Одночасно, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, господарський суд першої інстанції відмовив у позові у частині вимог про розірвання договору оренди від 06.06.2005 та зобов’язання відповідача передати цілісний майновий комплекс Міністерству оборони України, з огляду на те, що несплата орендних платежів не може бути підставою для розірвання договору оренди згідно статті 611 Цивільного кодексу України, оскільки така несплата не є істотним порушенням зобов’язання.

Проте, судова колегія з вказаним висновком господарського суду Автономної Республіки Крим погодитись не може з огляду на наступне.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Так, предметом позовних вимог зокрема була вимога про розірвання договору оренди державного майна, а підставою –невиконання орендарем обов’язку щодо повного та своєчасного внесення орендної плати. При цьому правомірність своєї вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статтю 611 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 20 Листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 29.09.2009 (v_530600-09) N01-08/530 за змістом пункту 2 частини першої статті 62 і пункту 2 частини першої статті 80 ГПК не допускається розгляд господарським судом двох чи більше справ зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет чи з тих же підстав. При цьому за змістом абзацу другого підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.97 N 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, а не законодавчі чи інші нормативно-правові акти, на які він посилається .

З урахуванням викладеного господарський суд у рамках заявлених позивачем предмету та підстав позову має застосовувати будь-які нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, та не може обмежуватись тільки тими нормами законодавства, на які посилається позивач у позові.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цей Закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону).

Таким чином, оскільки норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) є спеціальними, тобто такими, що регулюють правові відносини оренди державного та комунального майна, а спірні відносини виникли у зв’язку з порушенням договору оренди саме майна Автономної Республіки Крим, у зв’язку з чим такі норми мають вищу юридичну силу відносно норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України (435-15) ), тому саме вони мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на те, що про необхідність застосування норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) під час розгляду спорів про розірвання договорів оренди державного та комунального майна також свідчить судова практика Вищого господарського суду України (у постановах від 21.04.2010 у справі №5020-3/364, від 04.11.2008 у справі №2-30/3290-2008).

Також висловлена правова позиція визначена у Роз’ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 N02-5/237 (v_237800-00) "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та у листі Вищого арбітражного суду України від 12.04.2001 р. N 01-8/442 (v_442800-01) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами".

Згідно приписам частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України .

Нормою частини 3 статті 18 вказаного Закону визначено, що, зокрема, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Отже, з урахуванням зазначених норм судова колегія дійшла висновку про те, що невиконання орендарем свого зобов’язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за договором оренди комунального майна є підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

При цьому нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) не визначені правові підстави для відмови орендаря від договору оренди, внаслідок чого відмова Фонду майна Автономної Республіки Крим у листі від 23.03.2011 (том 1 аркуш справи 113), на яку вказував прокурор в апеляційній скарзі, з посиланням на статтю 782 Цивільного кодексу України не може тягнути за собою правових наслідків у вигляді припинення зобов’язань, що випливають з спірного договору оренди від 06.06.2005.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову про розірвання оспорюваного договору з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

А як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 (v015p710-02) у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним судом України у постанові від 01.12.2009 у справі №50/101-08, та підтверджена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.01.2010 №01-08/12 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" (v_001600-10) , а також в Інформаційних листах Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 №01-8/482 (v_482600-08) та від 21.11.2011 №01-06/1624/2011 (v1624600-11) "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Отже, з урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення позовних вимог Фонду майна Автономної Республіки Крим в частині вимог про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства військового радгоспу "Євпаторійський", розташованого за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова, укладеного 06.06.2005, між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський".

Також у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику. У разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління (частини 1 та 3 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Матеріалами справи підтверджено, що згідно статуту державного підприємства військового радгоспу "Євпаторійський" його було засновано на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю, а підприємство підпорядковується через Управління сільського господарства Міністерства оборони України (орган управління майном).

Таким чином, позовні вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" повернути за актом прийому-передачі (повернення) цілісний майновий комплекс державного підприємства військового радгоспу "Євпаторійський", розташованого за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова, Міністерству оборони України, судова колегія також вважає такими, що відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N15 (z0050-93) , підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (пункт 4.5 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N02-5/78 (v5_78800-98) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Згідно пунктам "а", "б" і "в" частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставки державного мита встановлюються в таких розмірах, в тому числі із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із заяв майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому згідно пункту 4.6 вказаного Роз’яснення якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону на момент прийняття рішення судом першої інстанції) державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Матеріалами справи підтверджено, що судом першої інстанції під час розподілу судових витрат було стягнуто в доход бюджету 897,20 грн. витрат по сплаті державного мита, у зв’язку із задоволенням вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" 89720,09 грн.

Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції було повністю задоволено позовні вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим, тому судові витрати у вигляді сум державного мита, що підлягають сплаті при зверненні з вимогами про розірвання договору та зобов’язання повернути орендоване майно, в сумі 85,00 грн. відшкодовуються за рахунок відповідача, тобто в доход бюджету також має бути стягнута сума витрат по сплаті державного мита за вимогами немайнового характеру під час звернення з позовом на суму 85,00 грн.

Крім того в силу вимог частини 5 статті 79 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону на момент прийняття рішення судом першої інстанції) суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 47-1 цього Кодексу розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N1258 (1258-2005-п) "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів", (в редакції на момент прийняття рішення судом першої інстанції) визначено розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ в сумі 236,00 грн.

Проте, як вбачається з рішення господарського суду першої, у зв’язку з частковим задоволенням позову з товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" в дохід місцевого бюджету міста Сімферополя були стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу лише у сумі 118, 00 грн.

Отже, у зв’язку з повним задоволенням позовних вимог Фонду майна Автономної Республіки Крим судом апеляційної інстанції в дохід місцевого бюджету міста Сімферополя має бути стягнута повна сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил Збройних Сил України задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2011 року у справі № 5002-5/2630-2011 скасувати у частині відмови у позові.

3. Прийняти у цій частині нове рішення.

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства військового радгоспу "Євпаторійський", розташованого за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова, укладений 06.06.2005 між Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський".

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" (95023, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Аксабай, 9, ЄДРПОУ 32945562) повернути за актом прийому-передачі (повернення) цілісний майновий комплекс державного підприємства військового радгоспу "Євпаторійський", розташованого за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова, Міністерству оборони України (03168, м. Київ, прос. Повітрянофлотський, 6).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" (95023, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Аксабай, 9, ЄДРПОУ 32945562) в дохід місцевого бюджету міста Сімферополя (р/р 31115095700002, банк одержувача Головне Управління держказначейства в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, код платежу 22090200) державне мито у сумі 85,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" (95023, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Аксабай, 9, ЄДРПОУ 32945562) в дохід місцевого бюджету міста Сімферополя (р\р 31214264700002 ГУ Державного казначейства в АРК, одержувач: 22050003, МФО 824026, ЗКПО 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118, 00 грн.