25/224 Про стягнення заборгованості за поставлену продукцію - 27.01.2009 Прийняття

ТОВ "Метран Енерго Сервіс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості у сумі 517 380,11 грн. за поставлену продукцію за договором № 38-05 від 05.03.2005р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2008р. у справі № 25/224 (суддя Морозов С.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 517 380,11 грн. основного боргу, 5 173,80 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 року у справі № 25/224 (судді: Ропій Л.М., Буравльов С.І., Попікова О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2008р. по справі № 25/224 скасовано, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою господарського суду апеляційної інстанції, ТОВ "Метран Енерго Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 року скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2008р. у справі № 25/224 залишити без змін, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.03.2005р. між позивачем - TOB "Метран Енерго Сервіс" та відповідачем ДП"Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" укладено договір № 38-05, відповідно до п. 1.1, якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити покупцю (відповідач) продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах, викладених у договорі.

Суди встановили, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт поставки в період з 25.05.2005р. по 11.04.2006р. позивачем відповідачеві продукції загалом на суму 561 618,13 грн. Натомість відповідно до банківської виписки від 01.06.2006р. відповідач, оплатив згаданий товар частково на суму 44238,02 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору від 5.03.2005р. № 38-05 товар становить 517380,11 грн., що не заперечуються з боку відповідача та підтверджується, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків за період з 5.03.2005р. по 23.07.2007р.

Суд попередньої інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволенню позовних вимог TOB "Метран Енерго Сервіс" про стягнення з Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" згаданої заборгованості у розмірі 517 380,11 грн. з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

При цьому, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що відсутність права на позов у матеріальному розумінні, тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Судова колегія погоджується з твердженням суду попередньої інстанції, що обов'язковою умовою для звернення до суду з позовом є наявність порушеного або оспорюваного права.

Апеляційний суд підставно зазначив, що відповідно до умов договору від 05.03.2005р. № 38-05, сторони погодили наступний порядок розрахунків: розрахунки за продукцію здійснюються покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (п.3.2) Умови оплати продукції: попередня оплата або оплата після поставки продукції, зазначаються в кожній специфікації ( п.3.2 договору) до матеріалів справи позивачем залучено Специфікації № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 (додатки № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 до договору № 38-05), де сторони погодили найменування, кількість та асортимент продукції, в яких зазначено: умови оплати: оплата по факту поставки.

Згідно п. 3.3 договору від 5.03.2005р. № 38-05 попередня оплата продукції (100% або часткова) здійснюється покупцем за кожну узгоджену до поставки партію продукції протягом 3-х банківських днів після надходження грошових коштів від споживачів продукції - ДК "Укргазвидобування", ДК "Укртрансгаз", які перераховуються постачальнику на підставі рахунку. При цьому, п. 3.5 згаданого договору сторони погодили, що остаточні розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем після поставки продукції та підписання акту прийому-передачі протягом 3-х банківських днів з дня надходження коштів від споживача продукції - ДК "Укргазвидобування", ДК "Укртрансгаз".

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Апеляційний суд вірно дійшов висновку, що сторони визначили строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції - 3 банківські дні, і термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язано виникнення вказаного зобов'язання щодо оплати продукції - день надходження коштів від споживача продукції - ДК "Укргазвидобування", ДК "Укртрансгаз" (третіх осіб у справі). В матеріалах справи наявний договір від 27.12.2004р. № 2819М1-04X601-04, укладений ДП "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з ДК"Укргазвидобування", згідно умов якого відповідач (постачальник) зобов'язується поставити ДК "Укргазвидобування" (покупцю) матеріально-технічну продукцію, а останній зобов'язується її прийняти та оплатити.

Крім цього, відповідачем залучено видаткові накладні від 25.05.2005р. № 994 на суму 54284,47 грн., від 29.05.2005р. № 1740 на суму 319621,36 грн., від 27.12.2005р. № 3082 на суму 24915,96 грн., від 27.12.2005р. № 3082U на суму 19543,25 грн., від 11.04.2006р. № 973 на суму 146885,09 грн., якими підтверджується факт поставки відповідачем товару (метран) загалом на суму 565250,13 грн. ДК "Укргазвидобування". Також відповідачем залучений розрахунок боргу ДК "Укргазвидобування" за договором від 27.12.2004р. № 2819X11-04X601-04, з якого вбачається, що станом на 6.06.2008р. заборгованість останнього перед відповідачем становить 520790,92 грн. (враховуючи оплату 31.05.2006р. на суму 44459,21 грн.) (довідка підписана головним бухгалтером ДП "Укрнафтогазкомплект" та скріплена печаткою).

Суд апеляційної інстанції вказав, що ним було встановлено факт поставки відповідачем товару (метран) загалом на суму 565250,13 грн. ДК "Укргазвидобування" та при цьому, зазначені обставини не заперечувались ні з боку відповідача ні з боку ДК "Укргазвидобування", при цьому останній підтвердив факт наявної заборгованості перед відповідачем за поставлений товар, наголошував на скрутному фінансовому стані підприємства та повідомляв про намагання в подальшому сплатити наявну перед відповідачем заборгованість.

На підставі викладеного, попередня інстанція підставно не погодилась з висновком щодо настання строку остаточного розрахунку відповідача із позивачем за поставлений останнім товар згідно договору від 5.03.2005р. № 38-05, за умови погодження сторонами умов розрахунків в залежності від надходження коштів від споживача - ДК "Укргазвидобування", та встановлення факту наявної заборгованості та ненадходження цих коштів відповідачу.

Згідно статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, апеляційний суд вірно дійшов висновку про те, що оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за договором від 5.03.2005р. № 38-05, та зважаючи на те, що п. 3.5. договору, яким розрахунок відповідача з позивачем поставлений в залежність від надходження коштів від споживачів продукції (в даному випадку третьої особи (ДК "Укргазвидобування"), а вимог про визнання п. 3.5 договору недійсним окремо не заявлялось, тому суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що строк виконання зобов'язання з оплати відповідачем вартості поставленої продукції настав, а, отже, відсутнє порушення прав позивача.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою скасоване рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -