48/257 Про скасування наказу ФДМУ про включення до переліку об'єктів державної власності групи майна, що підлягає приватизації - 15.11.2011 Прийняття

Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.2011 року у справі № 48/257 та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та з неповним з’ясуванням всіх обставин справи, оскільки позивач вважає, що дії Фонду державного майна України в частині приватизації спірних ГЕС як цілісних майнових комплексів та про відсутність цілісних майнових комплексів зазначених ГЕС, які включені до переліку об'єктів, які підлягають приватизації спірним наказом, є протиправними. Крім цього, апелянт наголошує про відсутність погодження приватизації спірних ГЕС з органом, уповноваженим управляти державним майном та що, у відповідності до п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової, що здійснено не було.

На думку апелянта, ФДМУ при постановленні Наказу № 0745 порушені приписи ст. 191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 55, 58, 62 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 5, 15 Закону України "Про Державну програму приватизації", ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", постанови КМУ від 10.09.2003р. № 1440 (1440-2003-п) , самостійну юридичну особу не утворено, оскільки неможливо виділити у самостійні юридичні особи структурні підрозділи державного підприємства якого насправді не існує, що в свою чергу свідчить про те, що згаданих цілісних майнових комплексів державних підприємств або їх структурних підрозділів не існує, а ФДМУ зазначив неправдиву інформацію про об’єкти приватизації, що не відповідає класифікації об’єктів приватизації Групи-А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено до розгляду на 25.10.2011р.

До відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити в судове засідання уповноваженого представника, а від третьої особи-3 клопотання про розгляд справи у відсутність їх представника.

До відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи-5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 25.10.2011р. представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів залучено до матеріалів справи.

В судове засідання 25.10.2011р. представники третьої особи-1, третьої особи-4 не з’явились, причини неявки суду не повідомили, у зв’язку з чим колегією суддів відкладено розгляд справи на 15.11.2011р.

В судове засідання 15.11.2011р. представники третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-4 не з’явились, причини неявки суду не повідомили, хоча повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.11.2011р. представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.11.2011р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.11.2011р. представник третьої особи-5 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-5, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 164/04-Н, № 165/04-Н, № 166/04-Н, № 167/04-Н, які 04.06.2005р. були переукладені та нотаріально посвідчені, договорів рухомого майна, що належить Хорольському управлінню осушних систем № 80/04-Н, № 81/04-Н та договорів оренди обладнання, що належить до державної власності № 1/04-Н, № 2/04-Н, укладених 25.11.2004р. строком на 10 років між РВ ФДМУ по Полтавській області; Хорольським управлінням осушних систем; Новосанжарським управлінням зрошувальних систем та ТОВ Фірма "Енергостар", відповідно, позивач є орендарем будівель, водозабірних споруд, електромеханічного та технологічного обладнання Кунцівської, Опішнянської, Сухорабівської та Остапєвської ГЕС.

Наказом Фонду від 23.11.2010 р. №1745 (v1745224-10) "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації" включено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, цілісні майнові комплекси в т.ч. Кунцівської, Опішнянської, Сухорабівської та Остапєвської гі дроелектростанцій.

Наказом Фонду від 23.11.2010 р. № 1745 (v1745224-10) "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації" включено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, цілісні майнові комплекси в т.ч. Кунцівської, Опішнянської, Сухорабівської та Остапєвської гідроелектростанцій.

Наказами Фонду від 29.11.2010 р. № 1779, № 1780, № 1781, № 1783 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу за конкурсом цілісних майнових комплексів Кунцівської, Опішнянськоі. Сухорабівської та Остапєвської гідроелектростанцій.

Спір у справі виник у зв'язку із оспоренням позивачем законності наказу Фонду державного майна України № 1745 від 23.11.2010р. (v1745224-10) (надалі - наказ) в частині включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом цілісно-майнових комплексів Кунцівської, Опішнянської, Сухорабівської та Остапєвської ГЕС.

Позивач вказує, що наказ є незаконним та підлягає скасуванню судом з огляду на наступне:

- прийнято рішення про приватизацію майна, якого не існує, що суперечить в т.ч. ч.2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна";

- порушення передбаченого ст. 777 Цивільного кодексу України переважного права наймача на придбання майна, а також неправильно обраний спосіб приватизації, що суперечить п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 рік, затвердженої Законом України від 18.05.2000 р. № 1723-111 (1723-14) (надалі - Державна програма приватизації);

- прийняття рішення щодо об'єкту до складу якого входить майно, що не підлягає приватизації, що суперечить ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна";

- відсутність погодження органу, уповноваженого управляти державним майном, що суперечить п. 13 Державної програми приватизації;

- встановлення дискримінаційних умов проведення конкурсу, що суперечить Конвенції про захист людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) ;

- порушення ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 15 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо достовірності інформації про об'єкт приватизації;

- порушення передбаченого ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного майна" порядку утворення конкурсної комісії;

- відсутність умови про необхідність одержання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію.

Прийняття рішення про приватизацію майна, якого не існує, що на думку позивача суперечить ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна", обґрунтовується тим, що наказом включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, цілісні майнові комплекси ГЕС, в той час, як позивач зазначає про відсутність такого майна в природі.

Зокрема, позивач з посиланням на відомості балансоутримувачів та аудиторські висновки вказує, що відсутні цілісні майнові комплекси ГЕС, адже немає їх працівників, керівників, як і немає окремої юридичної особи ГЕС, яка займається господарською діяльністю.

Твердження позивача щодо протиправності дій Фонду в частині приватизації спірних ГЕС як цілісних майнових комплексів та про відсутність цілісних майнових комплексів зазначених ГЕС, які включені до переліку об'єктів, які підлягають приватизації спірним наказом, є безпідставним та спростовується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Необхідно зауважити, що посилання позивача на те, що ч. 1 ст. 4 Закону чітко визначає, що ЦМК може бути тільки підприємство або його структурний підрозділ є хибним, оскільки законодавець зазначеною статтею Закону (2269-12) не лише визначає "поняття цілісного майнового комплексу", а й визначає об'єкти оренди, якими, зокрема, є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) тощо.

Отже, законодавець пов'язує існування цілісного майнового комплексу з наявністю визначених в наведеній нормі умов, а не з наявністю статусу юридичної особи чи трудового колективу, як помилково вказує позивач.

Статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що мала гідроелектростанція - електрична станція, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої не перевищує 10 МВт.

Відповідно до ГОСТ 19185-73 Гідроелектростанція - це комплекс гідротехнічних споруд та обладнання для перетворення потенційної енергії водотоку в електроенергію.

Аналогічне визначення гідроелектростанції міститься як в СНиП 2.06.01-86 "Гидротехнические сооружения. Основные положения проектирования", що застосовувалося на території України до 31.12.2010 p., так і в ДБН В.2.4-3-2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 р. №1 (v0001661-10) , який є чинним та застосовується на території України з 01.01.2011р.

Спірні ГЕС, що підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом, складаються з будівель, споруд та обладнання, які складають завершений цикл по виробництву електроенергії та розташовані на земельних ділянках.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Фонд наголошує, що до складу цілісних майнових комплексів Опішнянської, Кунцівської, Сухорабської та Остапєвської ГЕС, крім будівель гідроелектростанцій також входять земляні греблі, земляні та водозливні дамби, підвідні та відвідні канали без яких не можливе виробництво електроенергії. Тобто, зазначені вище ГЕС відповідають передбаченому ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" критерію цілісного майнового комплексу - "з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений". Наведена норма не ставить в залежність відповідність об'єкту "цілісному майновому комплексу" в залежності від оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України.

Додатковим підтвердженням про Опішнянську, Кунцівську, Сухорабську та Остапєвську ГЕС як ЦМК є положення СНиП 2.06.01-86 "Гидротехнические сооружения. Основные положення проектирования", які застосовувалися на території України до 1 січня 2011 р. і втратили чинність на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 № 1 "Про затвердження ДБНВ.2.4-3-2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення" (v0001661-10) . З аналізу положень СНиП 2.06.01-86 вбачається, що ГЕС є комплексом споруд, до складу яких входять: будівля станції з підземною частиною, підпірні споруди, водозбірні устрої та споруди водовідведення, водосховища, греблі, гідротурбіни тощо. Тобто, державними будівельними правилами визначено, що ГЕС за своєю сутністю є комплексом низки споруд та спеціалізованого технологічного обладнання, а отже є господарським об'єктом з завершеним циклом виробництва електроенергії на окремій земельній ділянці та з автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання (ЦМК у розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) ).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відсутність статусу юридичної особи, як і окремого балансу активів та пасивів, трудового колективу та документу, який згідно ст. 126 Земельного кодексу України посвідчує право на земельну ділянку, не виключає можливість для висновку про відповідність спірних ГЕС поняттю цілісного майнового комплексу в розумінні чинного законодавства про приватизацію державного майна.

Необхідно зауважити, що за змістом ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Спірні ГЕС не є юридичними особами, не мають адміністрації та трудового колективу, баланс активів та пасивів тощо. Тобто, в розумінні чинного законодавства, Опішнянська, Кунцівська, Сухорабська та Остапєвська ГЕС не являються підприємством, та як зазначалося вище, є господарським об'єктом з завершеним циклом виробництва електроенергії на окремій земельній ділянці з автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання, тобто являють собою цілісні майнові комплекси.

Отже, позивач хибно ототожнює поняття єдиного майнового комплексу підприємства, яке міститься в ст. 191 ЦК України та цілісного майнового комплексу відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, твердження позивача про відсутність майна (ЦМК), яке включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, спірним наказом, є безпідставним.

Фонд державного майна України, відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.92 № 2558X11 (2558-12) , є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації.

Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств встановлює Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) уповноважені органи управління ведуть облік державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; організовують контроль за використанням орендованого державного майна та здійснюють інші повноваження відповідно до покладених на них завдань.

Державний комітет України по водному господарству, як орган управління повідомив, що ефективність оренди державного майна Кунцівської ГЕС, Опішнянської ГЕС, Сухорабівської ГЕС та Остапєвської ГЕС, є невисокою. Тому, на думку Державного комітету України по водному господарству, необхідно було переглянути ефективність використання зазначеного державного майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд затверджує переліки об'єктів, які перебувають, зокрема, у державній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.

Порядок визначення переліку об'єктів, що підлягають приватизації, регламентовано ст. 7 Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" включення об'єктів малої приватизації до переліків, об'єктів, що підлягають приватизації, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Об'єкти державної власності, що підлягають приватизації, включаються до відповідних переліків шляхом видання наказів Фонду державного майна України.

Фонд державного майна України, відповідно до ст. 7 Закону, попередньо погодивши приватизацію спірних ГЕС з органом управління - Державним комітетом України по водному господарству (правонаступник - Державне агентство водних ресурсів України) та Міністерством палива та енергетики України, наказом від 23.11.2010 № 1745 (v1745224-10) включив до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом, спірні ГЕС. При цьому, про включення відповідних ЦМК до переліку об'єктів групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом було повідомлено й балансоутримувачів майна - Хорольське та Новосанжарське міжрайонні управління водного господарства (копії листів - погоджень наявні в матеріалах справи).

ТОВ "Енергостар" в своїй апеляційній скарзі стверджує, що орган, уповноважений управляти спірними ГЕС, ніби - то повинен був погодити приватизацію зазначених об'єктів у вигляді наказів, а не листів.

Проте, видання наказів про приватизацію об'єктів державної власності будь-яким іншим органом виконавчої влади крім органів приватизації, чинним законодавством не передбачено.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Твердження позивача про відсутність погодження приватизації спірних ГЕС з органом, уповноваженим управляти державним майном, не відповідають дійсності.

На лист Фонду від 04.06.10 №10-5-6886 щодо можливості приватизації спірних ЦМК, Державний комітет України по водному господарству підтримав зазначену пропозицію та погодив приватизацію Кунцівської ГЕС, Опішнянської ГЕС, Сухорабівської ГЕС та Остапєвської ГЕС. Більш того, листом від 06.05.11 № 1850/13/11-11 Державний комітет України по водному господарству надав пропозиції щодо умов їх продажу.

Отже, орган, уповноважений управляти спірним майном не лише погодив приватизацію ГЕС та надав свої пропозиції щодо умов продажу об'єктів приватизації, а також представник Державного комітету України по водному господарству був членом конкурсної комісії з продажу спірних цілісних майнових комплексів.

Перелік об'єктів, що не підлягають приватизації, визначено п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а саме приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Так, до об'єктів, які не підлягають приватизації віднесено водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

При цьому, законом визначено, що не підлягають приватизації атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт, теплоелектроцентралі.

Тобто, законодавець встановлює обмеження на приватизацію лише гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт, а не будь-яких.

Можливість приватизації гідроелектростанцій з греблями підтверджується статтею 6 Закону України "Про електроенергетику", за змістом якої перелік об'єктів електроенергетики, які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Не підлягає приватизації майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні і міждержавні електричні мережі, а також майно наукових установ загальнодержавного значення.

Спірні ГЕС не внесені до вищезаначеного переліку об'єктів електроенергетики, які не підлягають приватизації.

Міністерством палива та енергетики України (правонаступником якого є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) було повідомлено Фонд, що ЦМК Кунцівської, Опішнянської, Сухорабівської та Остапєвської ГЕС не належать до таких, що забезпечують цілісність об'єднаної енергетичної системи України та централізоване диспетчерське (оперативно-технічне) управління, а також не належать до магістральних і міждержавних електричних мереж, наукових установ загальнодержавного значення та погодило приватизацію зазначених ГЕС.

Також, Державний комітет України по водному господарству, як орган управління повідомив, що гідротехнічні водосховища не є захисними, тобто, не здійснюють захист від затоплень і підтоплень населених пунктів чи територій.

Крім того, класифікація основних гідротехнічних споруд, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 1788 (1788-2002-п) також не відносить греблі з ґрунтових матеріалів, греблі бетонні та залізобетонні, підводні конструкції будівель гідроелектростанцій, судноплавні шлюзи, суднопідйомники та інші споруди, які беруть участь у створенні напірного фронту до захисних гідротехнічних споруд.

Наведене спростовує твердження позивача про невідповідність наказу Фонду ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Що стосується порушення першочергового права позивача на викуп орендованого майна, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 777 Цивільного кодексу України наймач має переважне право перед іншими особами на придбання орендованого майна у разі його продажу.

Пунктом 48 Державної програми приватизації передбачено, що продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та цієї Програми.

Відповідно до п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Згідно договорів оренди №№164/04-Н, 165/04-Н, 166/04-Н, 167/04-Н (зі змінами та доповненнями), укладеними між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ТОВ "Енергостар", останнє є орендарем лише групи інвентарних об'єктів, а саме частини нежитлових будівель та водозабірних споруд Кунцівської, Опішнянської, Сухорабівської та Остапєвської ГЕС.

Проте, приватизації підлягають цілісні майнові комплекси зазначених ГЕС. Рішення про продаж окремого державного майна, що входить до складу ЦМК, Фондом не приймалось. До того ж положення зазначених договорів оренди не передбачають право на викуп об'єкта оренди, а тому згідно з чинним законодавством про приватизацію у позивача відсутні підстави на приватизацію ЦМК шляхом викупу.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що з додаткових пояснень позивача (вих. № 29/072-2 від 29.07.2011р.) та довідок про перевірку виконання умов договору оренди (п. 6) вбачається, що поліпшення орендованого майна позивачем з дозволу орендодавця не здійснювалось.

Наведене виключає твердження позивача про невідповідність дій Фонду приписам чинного законодавства України та наявність порушення прав орендаря. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 01.06.2004 р. у справі за позовом ЗАТ "Леал" до Фонду та РВ Фонду по Харківській області про спонукання відповідачів до виконання певних дій (справа № 03-1431к04).

Крім того, колегія суддів зазначає, що ТОВ "Енергостар" є орендарем лише частини майна, що ввійшло до ЦМК, які приватизуються, тобто, перелік майна, який входить до складу спірних ГЕС, та орендованого позивачем за договорами оренди не є тотожним.

Посилання позивача на порушення ст. 777 Цивільного кодексу України ґрунтується на хибному ототожненні понять переважного права на придбання орендованого майна при його відчуженні та визначенні органом приватизації способу приватизації об'єкта шляхом його викупу орендарем.

Передбачене ст. 777 Цивільного кодексу України переважне право свідчить про перевагу придбання майна за наявності інших рівних умов, в той час, як наведена норма не зобов'язує орган приватизації включити об'єкт приватизації до переліку, приватизація яких здійснюється шляхом викупу. До того ж, наказом лише включено цілісні майнові комплекси ГЕС до переліку об'єктів, що підлягають приватизації з визначенням способу приватизації, що не свідчить про відчуження власником такого майна.

Забезпечення реалізації такого права в процесі виконання спірного наказу не впливає на його законність.

Наведене виключає твердження позивача про невідповідність наказу ст. 777 Цивільного кодексу України та п. 51 Державної програми приватизації.

Решта доводів позовної заяви щодо порушень, які на думку позивача, були допущені в процесі підготовки об'єкту приватизації до продажу, тобто слідували після прийняття оспорюваного наказу, не можуть бути підставою для його скасування, а у випадку обґрунтованості, можуть бути підставою для оспорювання результатів конкурсу та укладених за його наслідком договорів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Наведені позивачем обставини не дають підстав для висновку про незаконність наказу Фонду державного майна України від 23.11.2010 р. № 1745 (v1745224-10) в частині включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом цілісно-майнових комплексів Кунцівської, Опішнянської, Сухорабівської та Остапєвської ГЕС, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Крім того, згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено, що визначені ним підстави незаконності наказу Фонду державного майна України від 23.11.2010 р. № 1745 (v1745224-10) в частині включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом цілісно-майнових комплексів Кунцівської, Опішнянської, Сухорабівської та Остапєвської ГЕС, крім порушень п. 51 Державної програми приватизації та ст. 777 Цивільного кодексу України, що не знайшло свого підтвердження в суді, стосуються порушень його прав та інтересів, з огляду в тому числі на відсутність його заявки на участь у конкурсі з продажу спірного майна.

Згідно зі ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.2011 року у справі № 48/257 прийнято із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, із повним встановленням обставин, що мають значення для справи, а тому є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЕНЕРГОСТАР" з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає.