Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Судді Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі: Хом'як О.С.

Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження в. о. голови суду № 676 від 10.11.2011 р.

за участю представників учасників процесу:

від "Главстрой": не з’явився

від Миколаївської міської ради: ОСОБА_1 –довіреність № 2499/211/14/22 від 08.09.2011р.

від Виконавчого комітету Миколаївської міської ради: ОСОБА_1 –довіреність № 2414/211/14/22 від 30.08.2011 р.

від КП "Миколаївське МБТІ": не з’явився

від прокуратури Одеської області: Коломійчук І.О. –посвідчення № 166 від 19.07.11 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника прокурора міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 15.08.2008 р. по справі № 17/422/08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Главстрой"

до відповідачів: 1) Миколаївської міської ради,

2) Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

третя особа на стороні відповідача Комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації"

про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва

23 липня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Главстрой"(далі –ТОВ "Главстрой") звернулося до господарського суду з позовом до Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради за участю третьої особи на стороні відповідача Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації"про визнання права власності на недобудоване нерухоме майно –житловий будинок площею 1511 кв.м., розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Червоних Майовщиків на розі вул. Лазурна.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.08.2008 р. (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги ТОВ "Главстрой"задоволені та за позивачем визнано право власності на об’єкт незавершеного будівництва літ "А-10"(17,96 х 47,62) + (17,96 х 36,51) площею 1511 кв.м., який розташовано на земельній ділянці загальною площею 4877 кв.м, за адресою: м. Миколаїв, вул. Червоних Майовщиків –ріг вул. Лазурна.

Не погоджуючись з цим рішенням, заступник прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин справи та порушення норм матеріального права, оскільки спірне будівництво здійснено за відсутності у позивача документів, які б посвідчували право власності або право користування відповідною земельною ділянкою, на якій проведено забудову, та взагалі спірне будівництво є самочинним, що унеможливлює визнання права власності на нього.

Представники позивача і третьої особи в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі, своїм правом на участь в судовому засіданні останні не скористалися.

Заслухавши пояснення представників відповідачів і прокуратури Одеської області, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних під став.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Главстрой"здійснено незавершене будівництво житлового будинку площею 1511 кв.м по вул. Червоних Майовщиків на розі вул. Лазурна у м. Миколаєві на земельній ділянці загальною площею 4877 кв.м.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до ст. ст. 331, 376 ЦК України, а також враховуючи отримання позивачем погодження щодо оформлення самочинно збудованого майна від Миколаївської обласної СЕС від 02.07.2008 р. за № 1578/11 та Заводського РВ ГУ МНС м. Миколаєва від 21.05.2008 р. за № 51/816, а також Управління містобудування та архітектури Виконкому Миколаївської міської ради від 04.08.2008 р. за № 15-3052, що надає правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва.

Однак з цими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може як з такими, що зроблені при неповно з’ясованих обставинах справи, що призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.

Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки.

Так, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (у редакцій чинній на момент розгляду спору у суді першої інстанції) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Крім цього, правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначає Закон України "Про основи містобудування" (2780-12) .

Статтею 22 зазначеного Закону передбачено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Частиною 6 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" також встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проектної документації органами архітектури на спірні будівлі.

Зі змісту ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" вбачається, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Разом з цим, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч. 16 ст. 29 цього Закону здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Доказів отримання дозволу на виконання будівельних робіт матеріали справи також не містять.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відтак, здійснене ТОВ "Главстрой" будівництво є самочинними.

За приписами ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об’єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснено без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об’єкт.

Виключення з цієї норми передбачено ч. 3 зазначеної статті ЦК України (435-15) , згідно з якою право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Крім того, самочинно здійснена забудова не може порушувати прав інших осіб чи спричиняти нецільове використання землі (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт необхідно встановити, що спірні споруди завершені будівництвом (введені в експлуатацію в установленому законом порядку), а також те, що земельна ділянка, яка не була відведена позивачу для цієї мети, надана йому в установленому порядку під уже збудований об'єкт (п. 3.2. листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 р. "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами"). Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, що відображено в його постанові від 03.04.2007 р. по справі № 14/317 (№ 3-892к07).

Таких доказів матеріали справи не містять.

Одночасно з цим, у даному випадку приписи ст. 376 ЦК України є похідними від положень ст. 331 цього Кодексу у зв’язку з тим, що спірне будівництво є незавершеним.

При цьому, колегія суддів зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 15.12.2005 № 3201-IV (3201-15) , зі ст. 331 Цивільного кодексу України виключено частину четверту, приписами якої обґрунтована позовна заява ТОВ "Главстрой"та яка передбачала можливість визнання права власності за заявою заінтересованої особи судом на недобудоване нерухоме майно, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.

Разом з тим, виходячи зі змісту частин 1, 2 статті 331 ЦК України, частини 1 статті 182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об’єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об’єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК України).

Абзацем 2 частини 3 статті 331 ЦК України встановлено право особи, що створила об’єкт нерухомого майна зі своїх матеріалів, або набуває на нього право власності на підставі договору або закону, укладати договори щодо зазначеного об’єкта незавершеного будівництва (про відчуження або іпотечні).

При цьому для реєстрації права власності набувача на об’єкт незавершеного будівництва, надаються документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно-кошторисна документація, а також документи, що містять опис об’єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року у справі № 18/314 (№ 3-82гс11 за реєстром судових рішень).

Зазначені вище обставини виключають можливість визнання за позивачем права власності на спірне майно саме в порядку, на якому наголошує позивач у своєму позові.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Главстрой"слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити, а рішення господарського суду Миколаївської області від 15.08.2008 р. по справі № 17/422/08 –скасувати, в позові - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Главстрой"(65026, м. Одеса, вул. Сабанєєв міст, буд. 5/7 кв.2, ідентифікаційний номер 33217376) в доход Державного бюджету України 42 грн.50 коп. держмита за апеляційний розгляд справи.

Наказ доручити видати господарському суду Миколаївської області.

Повна постанова складена 16.11.2011 р.