2/349 Про визнання права власності на адміністративно-побутовий комплекс - 14.11.2011 Прийняття

24.12.2009 року рішенням господарського суду міста Києва у справі № 2/349 позовні вимоги задоволено повністю, визнано право власності ТОВ "ПРОЕКТ-А" на адміністративно-побутовий комплекс, загальною площею 18405,0 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 та зобов’язано відповідача припинити дії, що порушують законні права власника зазначеного адміністративно-побутового комплексу.

06.09.2011 року не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 року у справі № 2/349 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ТОВ "ПРОЕКТ-А" у задоволенні позову.

Також, ПАТ "Укрсоцбанк" заявило клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 року у справі № 2/349.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції від 24.12.2009 року по справі № 2/349 прийнято без його участі, з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд вирішив питання про його права та обов’язки, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

На підставі зазначеного клопотання і апеляційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 року, згідно ст. ст. 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 23.09.2011 року відновлено строк для подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по даній справі.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (т. 2, а.с.1-3).

В судовому засіданні, 14.11.2011 року представник скаржника надав пояснення суду в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. У цьому ж судовому засіданні представник позивача також надав пояснення суду, заперечував проти доводів апеляційної скарги просив в задоволені апеляційної скарги відмовити а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання 14.11.2011 року повторно не з’явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представники відповідача про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 129-131; т.2, а.с. 7-8, 14-15).

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 року за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні у справі матеріали, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 24.12.2009 року таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з’ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, які що не були залучені до участі у справі.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2003 року на підставі рішення Київради від 07.02.2002 року № 242/1676 між Київською міською радою (орендодавець) та АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі по тексту договір), ( т.1., а.с. 14-15).

Відповідно до п. 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої АДРЕСА_1, розміром 1,8374 га, для експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією.

30.11.2005 року головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) оформлено право власності АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН" на вказаний об’єкт нерухомого майна у вигляді адміністративно-побутової будівлі площею 860,7кв.м за даною адресою та 02.12.2005 року зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна (т.1, а.с. 22).

13.06.2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор) та АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН" (позичальник) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 18/062-КН. (т.1 а.с.182-194).

Пунктами 1.1.1. – 1.1.1.3, п.1.2. п. кредитного договору встановлена межа максимального ліміту у розмірі 54 000 000 доларів США та визначено цільове призначення отримуваних позичальником траншів на фінансування витрат по будівництву бізнес-центру у місті Києві по вулиці Грінченка, 4 (нині вул.Амосова, 12).

Умовами вказаного договору № 18/062-КН чітко визначено зобов'язання відповідача АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН" як позичальника.

Так, згідно п. 3.3.8 статті 3 вказаного договору позичальник зобов’язувався без попереднього письмового погодження з кредитором не здійснювати визначений умовами договору перелік дій на загальну суму більше як 50 (п’ятдесят) процентів суми максимального ліміту заборгованості, визначеного п 1.1.1. цього договору, а саме не обтяжувати своє майно будь-якими зобов’язаннями.

Відповідно до п 3.3.9 відповідач зобов’язувався протягом трьох робочих днів письмово інформувати Кредитора про проведення буд-якої операції з перелічених в п.3.3.8 цього договору в сумі що менше 50 (п’ятдесят) процентів але більше 10 (десяти) процентів максимального ліміту заборгованості визначеного п. 1.1.1 цього договору.

Згідно із п. 3.3.11 АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН" зобов’язувалось повідомити Кредитора протягом трьох робочих днів від дати отримання відповідних відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до Позичальника, якщо їх сума перевищує 50 (п’ятдесят) процентів суми максимального ліміту кредиту, вказаного п. 1.1.1 цього договору, з наданням за вимогою кредитора всіх необхідних документів.

Відповідно до п 3.3.16 відповідач зобов’язувався не здійснювати будь-яких дій щодо зниження вартості засобів забезпечення використання зобов’язань за цим договором, а також не обтяжувати їх іншими зобов’язаннями.

Внаслідок невиконання своїх зобов’язань за кредитним договором у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 51 733 328, 19 доларів США.

24.01.2008 року, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між скаржником ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та відповідачем АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН" (іпотекодавець) укладений договір іпотеки.

Вказаним договором в іпотеку передано право оренди земельної ділянки площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежилих будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією, та адміністративно побутовий комплекс, що стане власністю АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН" в майбутньому, який будується на вищезазначеній земельній ділянці (т.1, а.с.195-198).

Статтею 2 вказаного договору іпотеки на іпотекодавця покладено наступні обов’язки :

- повідомляти Іпотекодержателя з наданням копій відповідних документів :

- про факт закінчення будівництва та прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію (п.п. б п 2.1.2);

- про інші факти, що стосуються проведення будівельних робіт на земельній ділянці (п.п. в п 2.1.2);

- вжити всіх необхідних заходів щодо захисту предмету іпотеки від зазіхань будь - яких третіх осіб (п 2.1.5.):

- без письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду користування (п. 2.1.7);

- не пізніше наступного дня після настання змін надавати іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися або відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі про зазіхання на нього третіх осіб(2.1.8);

- без письмової згоди Іпотекодержателя не обтяжувати об’єкт зобов’язаннями, що стосуються залучення до будівництва предмета іпотеки третіх осіб (будь-яких інвесторів) котрі після завершення будівництва набувають прав власності на об’єкт або його частину (п. 2.1.11 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно із витягом з Єдиного реєстру відчуження об’єктів нерухомого майна, відповідно на право оренди земельної ділянки та адміністративно-побутовий комплекс за адресою АДРЕСА_1 накладена заборона відчуження на підставі іпотечного договору від 24.01.2008 року (т.1, а.с.199-200).

26.09.2008 року, незважаючи на наявність обмежень щодо обтяження зобов’язаннями предмету іпотеки, в т.ч. щодо залучення до будівництва третіх осіб (інвесторів) згідно умов раніше укладених договору "Про надання невідновлювальної кредитної лінії № 18/062-КН" від 13.06.2007року та іпотечного договору від 24.01.2008року, в порушення власних зобов’язань за вказаними договорами перед ПАТ "Укрсоцбанк" і без відома останнього, відповідачем АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН" було укладено інвестиційно-підрядний договір із ЗАТ "ПРОЕКТ-А" ( а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 вказаного інвестиційно-підрядного договору АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН" (замовник) зобов’язувалось здійснити реконструкцію частини комплексу нежитлових будівель із знесенням ветхого ангару та будівництво адміністративно-побутового комплексу (І-а черга) за адресою АДРЕСА_1 (далі за текстом – "Об’єкт"), ввести об’єкт в експлуатацію та передати у власність ЗАТ "ПРОЕКТ-А" (інвестор), інвестор в свою чергу зобов’язувався інвестувати грошові кошти для здійснення реконструкції Об’єкту, та отримати об’єкт у власність.

14.12.2009 року ТОВ "ПРОЕКТ А" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило суд визнати за ним право власності на збудований адміністративно-побутовий комплекс. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що вказаний об'єкт збудований за його кошти і згідно умов інвестиційно-підрядного договору він має набути право власності на нього, однак АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН" відмовляється від виконання обов'язків щодо оформлення права власності інвестора і перешкоджає останньому самостійно здійснити оформлення права власності, не надає необхідні документи і позбавляє можливості здійснити огляд стану будівлі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2009 року у справі № 2/349 позовні вимоги задоволено повністю, визнано право власності на адміністративно-побутовий комплекс, розташований за адресою АДРЕСА_1 та зобов’язано припинити дії, що порушують законні права власника адміністративно-побутового комплексу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з таких підстав.

В основу вказаного рішення суд першої інстанції поклав власний висновок про те, що інвестор ТОВ "ПРОЕКТ-А" за умовами інвестиційно-підрядного договору повинен набути 100% право власності на збудований за рахунок його коштів адміністративно-побутовий комплекс (1-черга будівництва) загальною площею 18405кв.м, розташований за адресою : АДРЕСА_1.

Проте, такий висновок суду є помилковим, не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах та спростовується наступним.

Так, умовами вказаного інвестиційно-підрядного договору від 26.09.2008року (п.1.1) не покладено на інвестора ЗАТ "ПРОЕКТ-А", правонаступником якого є позивач ТОВ "ПРОЕКТ-А" обов’язку інвестувати грошові кошти саме в будівництво адміністративно-побутового комплексу (1-черга будівництва) загальною площею 18405кв.м АДРЕСА_1 а зобов'язано ЗАТ "ПРОЕКТ-А" інвестувати грошові кошти лише у здійснення реконструкції частини комплексу нежитлових будівель зі знесенням ветхого ангару . (а.с.9)

В той же час, обов'язок щодо здійснення як реконструкції частини комплексу нежитлових будівель зі знесенням ветхого ангару так і щодо будівництва адміністративно-побутового комплексу (1-а черга) за адресою : АДРЕСА_1 у м.Києві, даний інвестиційно-підрядний договір покладає виключно на замовника АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН".

Вказані обставини не було враховано судом першої інстанції, який вирішуючи спір про визнання права власності на побудований об'єкт, також не з'ясував і не перевірив походження грошових коштів, за які було здійснено будівництво адміністративно-побутового комплексу, не перевірив наявність обтяжень щодо вказаного об'єкту в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що в сукупності призвело до прийняття ним неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не брав участь у справі і про існування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, яким вирішено питання про права та обов’язки ПАТ "Укрсоцбанк" дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень України лише 08.08.2011 року.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про порушення прав ПАТ "Укрсоцбанк" відповідачем внаслідок укладення інвестиційно-підрядного договору від 26.09.2008 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема акт готовності об’єкта до експлуатації та подане до суду апеляційної інстанції свідоцтво про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду також звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 301 Закону України "Про планування і забудову територій" Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Як вбачається з матеріалів справи свідоцтво про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 26000000413 на момент винесення оскаржуваного рішення (24.12.2009р.) у позивача було відсутнє, оскільки дата видачі вказаного свідоцтва 29.12.2009 року, що в свою чергу свідчить про неповне з’ясування обставин що мають значення для справи при винесенні рішення місцевим господарським судом.

Також не може вважатися належним та допустимим доказом акт готовності об’єкту до експлуатації, наданий позивачем, враховуючи наступне.

Як вбачається із зазначеного акту, він не завірений належним чином, оскільки в розділі "вважати готовим до експлуатації" в графі "технічний нагляд" мокра печатка Інспекції держархбудконтролю у місті Києві відсутня. Замість неї проставлений відбиток печатки відповідача, що свідчить про внесення останнім у вказаний акт недостовірної інформації.

Також у акті готовності об’єкту до експлуатації в розділі "погоджено" у відповідній графі відсутній підпис та мокра печатка Мінприроди, що свідчить про відсутність обов’язкового згоди вказаного органу на видачу зазначеного акту. ( т.1, а.с.17-19).

Зазначене вказує на недотримання визначеного законодавством порядку оформлення даного акту готовності об'єкта до експлуатації, відсутність обов’язкової згоди вказаних органів на видачу зазначеного акту, що також не було враховано судом першої інстанції при вирішенні спору.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду також враховує лист МВС України від 17.08.2011 року вих. № 13/4-12078 (т.1, а.с. 136-137), згідно якого головним слідчим управлінням МВС України проводиться дослідча перевірка за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" щодо розтрати майна, переданого в іпотеку банку АТЗТ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН". Вказаною перевіркою встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк" було здійснено кредитування відповідача, зобов’язання по поверненню вказаних коштів було забезпечено іпотекою земельних ділянок і об'єктів нерухомості, будівництво яких здійснювалось за кредитні кошти. Згідно даного листа позичальник використовуючи підроблені документи (інвестиційні угоди) незаконно відчужив переданий в іпотеку об'єкт нерухомості на користь позивача ТОВ "Проект-А", чим завдав збитків ВАТ "Укрсоцбанк".

Скаржником в розумінні ст. 33 ГПК України належним чином доведені обставини якими він обґрунтовує апеляційну скаргу, а відповідачем не спростовано та не доведено протилежне.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 року прийняте за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Суд першої інстанції розглянувши справу без участі ПАТ "Укрсоцбанк" прийняв рішення про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, чим допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

З врахуванням викладеного, положень ст. 104 ГПК України, зазначене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, враховуючи положення ст. 49 ГПК України зазначає, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача по справі, який без відома ПАТ "Укрсоцбанк", в порушення вимог договорів про надання невідновлювальної кредитної лінії № 18/062-КН від 13.06.2007 року та договору іпотеки від 24.01.2008 року, уклав інвестиційно-підрядний договір з позивачем. На підставі зазначеного, державне мито підлягає стягненню на користь апелянта з позивача і відповідача в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 – 105 ГПК України (1798-12) , апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 року у справі № 2/349 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2009 року у справі № 2/349 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-А" (код ЄДРПОУ 38335197) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (код ЄДРПОУ 0039019 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) 6 375, 00 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Стягнути з акціонерного товариства закритого типу "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕН ЕС АЙ КОНСТРАКШН" (код ЄДРПОУ 22959559 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (код ЄДРПОУ 0039019 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) 6 375, 00 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.