Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2008 за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2., кредиторів ОСОБА_3., ОСОБА_1. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревне" (надалі -ТОВ "Ревне"), як відсутнього боржника, за спрощеною процедурою, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

11.06.2008 господарським судом Київської області проведено підготовче засідання, про що винесено відповідну ухвалу (суддя: Лопатін А.В.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2008 призначено попереднє засідання на 11.08.2008, яке не відбулося у зв'язку з оскарженням ТОВ "Ревне" в апеляційному порядку ухвали господарського суду Київської області від 11.06.2008 року.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.09.2008 (судді: Ільєнок Т.В. - головуючий, Шкурдова Л.М., Тарасенко К.В.) апеляційна скарга ТОВ "Ревне" задоволена, ухвала господарського суду Київської області від 11.06.2008 скасована, заяви кредиторів ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10. залишені без розгляду, зобов'язано кредиторів подати до офіційного друкованого органу спростування про порушення провадження у справі №Б3/019-08 про банкрутство ТОВ "Ревне".

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована відсутністю підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ревне" як за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і за загальною процедурою, встановленою статтею 7 цього Закону.

До Вищого господарського суду України у порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України з касаційною скаргою звернулося ТОВ "Злагода" про скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі ухвали місцевого господарського суду, яка прийнята Вищим господарським судом України до провадження ухвалою від 10.11.2008 з призначенням розгляду скарги на 02.12.2008 року.

17.11.2008 до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами звернулися кредитори -ОСОБА_1. та ОСОБА_2., ОСОБА_3які прийняті Вищим господарським судом України до провадження з призначенням до розгляду скарг на ту ж дату, про що винесені відповідні ухвали.

У касаційних скаргах кредитори просять скасувати постанову апеляційного господарського суду, справу скерувати до господарського суду Київської області для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх касаційних скарг кредитори-фізичні особи посилаються на наявні у справі докази, які свідчать про самостійне узгодження податкового зобов'язання ТОВ "Ревне", що міститься у розрахунку сум доходу, який є офіційним документом про нарахування та невиплату заробітної плати працівникам товариства; на відсутність органів управління боржника за юридичною адресою, яка є загальновідомим фактом, у зв'язку з поверненням поштової кореспонденції з позначкою "товариство не значиться за адресою"; на інформацію про анулювання свідоцтва платника ПДВ, яка міститься на офіційному сайті ДПА України.

ТОВ "Злагода" в касаційній скарзі наголошує на тому, що в результаті прийняття оскаржуваної постанови фактично припинила існування справа про банкрутство ТОВ "Ревне", при цьому заява з грошовими вимогами до товариства не була розглянута судом; судом неправильно застосовані положення статей 34, 38 Господарського процесуального кодексу України та статей - 3-1, 7, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відзиві на касаційні скарги ТОВ "Ревне" просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, вважає висновки цього суду правильними та такими, що узгоджуються із судовою практикою, зокрема, постановами Верховного Суду України від 06.11.2007 у справі №43/427, від 17.10.2006 у справі №3/157 та постановами Вищого господарського суду України від 19.07.2006 у справі №Б-25/107-02, від 31.10.2007 у справі №Б26/29/209/04.

Ухвалою Заступника Голови Вищого Господарського суду України від 12.12.2008 продовжено строк розгляду касаційних скарг і вирішення спору у справі № Б3/019-08 на один місяць.

За правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2008 розгляд касаційних скарг відкладався на 16.12.2008, про що сторони повідомлялися ухвалою Вищого господарського суду України та телеграмами від 15.12.2008 року.

За згодою сторін на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду касаційної інстанції, яке відбулося 27.01.2009, оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про порушення провадження у справі відсутнього боржника кредитори послалися на невиплату їм заробітної плати, інших компенсаційних виплат, у зв'язку з чим у товариства утворилася заборгованість, яку останнє неспроможне погасити, оскільки не здійснює жодної господарської операції, свідоцтво платника ПДВ анульовано; ТОВ "Ревне" за юридичною адресою не знаходиться.

До господарського суду Київської області із заявою про залучення солідарними кредиторами у справі про банкрутство звернулися фізичні особи ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10. та було подано клопотання про перехід до загальної процедури банкрутства.

Ухвалою підготовчого засідання від 11.06.2008, прийнятою в порядку статей 6, 7, 11, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським судом Київської області визнано кредиторами ТОВ "Ревне": ОСОБА_2. з кредиторськими вимогами в сумі 39728,65 грн.; ОСОБА_3. з кредиторськими вимогами в сумі 34598,02 грн.; ОСОБА_1. з кредиторськими вимогами в сумі 74639,58 грн.; ОСОБА_7. з кредиторськими вимогами в сумі 9829,97 грн.; ОСОБА_8. з кредиторськими вимогами в сумі 12708,76 грн.; ОСОБА_10. з кредиторськими вимогами в сумі 5043,04 грн.; ОСОБА_10. з кредиторськими вимогами в сумі 14554,32 грн.; зобов'язано кредиторів подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ревне"; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_11.; призначено попереднє засідання суду.

26.06.2008 у газеті "Урядовий кур'єр" №116 була здійснена публікація оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ревне".

Після публікації вказаного оголошення з заявами про грошові вимоги до боржника звернулися: Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції, Державний комітет України з державного матеріального резерву, фізичні особи -ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14., Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода" (надалі -ТОВ "Злагода"), Борис-польська ОДПІ.

Вказані заяви судом не розглянуті у зв'язку з апеляційним оскарженням ухвали місцевого господарського суду від 11.06.2008 року.

Оскаржуваною постановою суд апеляційної інстанції встановив відсутність підстав як для здійснення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ревне" відповідно до статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і на загальних підставах, передбачених цим Законом.

До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, оцінивши наявні у справі докази, що входять до предмету доказування у даній справі, та які визнав недостатніми для здійснення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ревне".

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені особливості банкрутства відсутнього боржника.

Звертаючись до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі відсутнього боржника, кредитори не надали суду першої інстанції належних доказів відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

Дана обставина підлягає доказуванню у встановленому законом порядку і за загальним правилом має бути доведена належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За правилами вказаної статті підстави для подання кредитором заяви про порушення справи по банкрутство відсутнього боржника виникають у випадку наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, або у їх сукупності.

Отже, виходячи зі змісту цієї статті, справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов.

Як свідчать матеріали справи та встановлено апеляційним господар-ським судом, на підтвердження факту незнаходження ТОВ "Ревне" за своїм місцезнаходженням кредитори надали лист ТОВ "Універсалагротрейд" від 21.02.2008 №6/Ю-08, лист від 18.03.2008 та ксерокопії поштових конвертів з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за зазначеною адресою, які правомірно не прийняті судом апеляційної інстанції в якості належних доказів у даній справі, за умов ненадання на вимогу господарського суду, викладену в ухвалі про порушення провадження у справі, довідки з Єдиного державного реєстру щодо наявності записів про незнаходження органів юридичної особи-боржника за юридичною адресою, про прийняття рішення про припинення юридичної особи, про зміни місцезнаходження, реорганізацію, ліквідацію тощо.

Факт відсутності боржника за його місцезнаходженням має бути доведено у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (755-15) , врегульовані відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців, встановлено обов'язкове внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру щодо вчинення реєстраційних дій.

За приписами статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням вносяться у Єдиний державний реєстр.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (стаття 19 Закону). І саме такий запис є належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

На підставі даних Єдиного державного реєстру господарський суд з'ясовує факт наявності чи відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Розглядаючи справи про банкрутство, господарський суд повинен керуватися не тільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а й застосовувати відповідні статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу, зокрема, статтю 43 вказаного Кодексу, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство відповідно до статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частинами 2, 6 статті 52 вказаного Закону передбачено перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство з одночасним припиненням процедури ліквідації, передбаченої цією статтею.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом при винесенні ухвали від 11.06.2008 зроблені посилання на норми зазначеного Закону, які регулюють порядок загальних судових процедур у справі про банкрутство, без зазначення підстав для такого переходу.

Також цією ухвалою суд першої інстанції розглянув заяву інших кредиторів.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує на тому, що заява ОСОБА_8., ОСОБА_7., ОСОБА_9., ОСОБА_10. про приєднання до справи про банкрутство, яка розглянута та задоволена у підготовчому засіданні суду, не підлягала розгляду в господарських судах України (пункт 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим провадження у справі за такою заявою слід було припинити за пунктом 1 частини 1 статті 80 цього Кодексу.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 13.07.2004 у справі №9/133б.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі і повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

До заяви кредитора згідно з частиною 8 вказаної статті додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів тощо.

За визначенням у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Кредитор -юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дослідивши та оцінивши надані кредиторами на підтвердження безспірності їх вимог документи та виходячи із приписів статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність поданих кредиторами заяв і доданих до них документів вимогам статті 7 вказаного Закону та відповідно про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ревне" за загальною процедурою.

Судова колегія вважає такі висновки обґрунтованими, зробленими відповідно до фактичних обставин справи та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, враховуючи, що неподання доказів, які підтверджують ознаки неплатоспроможності боржника, на день порушення провадження у справі або на день підготовчого засідання суду має наслідком припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції у частині залишення без розгляду заяв ініціюючого кредитора ОСОБА_2. та кредиторів ОСОБА_3., ОСОБА_1. підлягає скасуванню з припиненням провадження у справі.

Сукупність наведеного дає підстави для скасування постанови в частині, що стосується залишення без розгляду заяв кредиторів ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., та прийняття нового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ревне".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" -залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.09.2008 у справі № Б3/019-08 у частині залишення без розгляду заяв кредиторів ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10. -скасувати.

Провадження у справі № Б3/019-08 -припинити.

У решті постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.09.2008 у справі № Б3/019-08 -залишити без змін.