5002-7/2861-2011 Про визнання недійсними результатів конкурсу, договору оренди нерухомого майна, рішення міської ради і договору купівлі-продажу, та спонукання до повернення майна - 14.11.2011 Прийняття

Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Кримської республіканської рятувально-водолазної служби з позовом до Ялтинської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" (далі по тексту - ТОВ "Центр відпочинку на воді"), Фонду комунального майна Ялтинської міської ради та Ялтинського клубу юних моряків, в якому просить суд визнати недійсними результати конкурсу, оформлені протоколом засідання конкурсної комісії від 31.03.2009 № 4, щодо оренди нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а; визнати недійсними договір оренди нерухомого майна від 28.05.2009 № 1, укладений на підставі конкурсу між Ялтинським клубом юних моряків та ТОВ "Центр відпочинку на воді", щодо оренди нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а, та додаткову угоду до нього від 02.11.2009; визнати недійсним рішення Ялтинської міської ради від 17.11.2009 № 30 про затвердження переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, в частині внесення до переліку окремого індивідуально визначеного майна - нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а, орендовані ТОВ "Центр відпочинку на воді", та процес приватизації щодо передачі у власність ТОВ "Центр відпочинку на воді" нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а, укладений між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради і ТОВ "Центр відпочинку на воді" 19.05.2010 № 658 за результатами приватизації способом "викуп", засвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_1 19.05.2010 № 1461 в реєстрі нотаріальних дій; зобов’язати ТОВ "Центр відпочинку на воді" повернути нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції), що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а, з незаконного володіння та передати його державі в особі Кримської Республіканської рятувально-водолазної служби як балансоутримувачу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що спірні нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції, які спочатку були передані в оренду, а в подальшому відчужені ТОВ "Центр відпочинку на воді", є загальнодержавною власністю, належать на праві господарського відання Кримській Республіканській рятувально-водолазній службі, у зв’язку з чим ані Ялтинська міська рада, ані Фонд комунального майна Ялтинської міської ради, ані Ялтинський клуб юних моряків не могли приймати будь-які рішення з розпорядження цим майном. Крім того, позивач вказує на те, що відповідно до статті 777 Цивільного кодексу України орендарю належить переважне право на придбання об’єкта оренди виключно у разі належного виконання своїх обов’язків за договором найму, у той час як ТОВ "Центр відпочинку на воді" не були виконані обов’язки, передбачені пунктом 3.4.13 договору оренди.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2011 року у справі № 5002-7/2861-2011 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна нерухомість на підставі рішень Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 28.09.2004 № 1400 та від 12.07.2007 № 1382, які на теперішній час є чинними, була оформлена за Ялтинською міською радою та в подальшому правомірно відчужена ТОВ "Центр відпочинку на воді", при цьому, відсутність у держави будь-яких прав на спірне майно підтверджена судовими рішеннями у справах № 2-20/8716-2005 і № 2-1/17883.1-2007А.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор Автономної Республіки Крим та Фонд державного майна України звернулися до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Вимоги апеляційних скарг мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявники апеляційних скарг вказують на те, що посилання суду першої інстанції на судові рішення у справах № 2-20/8716-2005 і № 2-1/17883.1-2007А, якими встановлюється правомірність прийняття Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради рішення від 28.09.2004 № 1400, є помилковим, оскільки суб'єктний склад сторін у вищевказаних справах не є тотожним складу сторін у цьому судовому спорі, а тому факти встановлені рішеннями у справах № 2-20/8716-2005 і № 2-1/17883.1-2007А не є преюдиціальними для даної справи.

Крім того, заявники апеляційних скарг зазначають, що будь-яких рішень про передачу рятувальних станцій до комунальної власності, у тому числі у власність територіальної громади Ялтинської міської ради не приймалось, а тому остання не мала повноважень щодо розпорядження спірним майном, яке перебуває у державній власності.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2011 року апеляційні скарги прокурора Автономної Республіки Крим та Фонду державного майна України прийняті до провадження.

До суду апеляційної інстанції від представника відповідача ТОВ "Центр відпочинку на воді" надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому він висловлює позицію про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та неспроможність доводів заявників апеляційних скарг.

У судовому засіданні, призначеному на 14 листопада 2011 року, представник позивача Фонду державного майна України підтримав апеляційні скарги, просив їх задовольнити по мотивам, викладеним у них; представники відповідачів Фонду комунального майна Ялтинської міської ради та ТОВ "Центр відпочинку на воді" заперечували проти задоволення апеляційних скарги та висловили позицію щодо законності рішення місцевого господарського суду.

Прокурор, позивач Кримська республіканська рятувально-водолазна служба та відповідач Ялтинський клуб юних моряків явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, які не з'явились, за наявними документами в матеріалах справи.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

28.09.2004 Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради було прийнято рішення № 1400 "Про оформлення права власності на будівлю рятувальної станції по Парковому проїзду 15 в м. Ялта, на будівлю рятувальної станції по вул. Дражинського, 33а в м. Ялта та видачу свідоцтва про право власності", відповідно до якого було вирішено оформити право власності за Ялтинською міською радою на будівлі рятувальної станції по Парковому проїзду 15 в м. Ялта: літер А, рятувальна станція 1960 року побудови площею 282,8 кв. м.; літер Б компресорна площею 59,1 кв. м., літер В еллінг площею 143,8 кв. м., літер Г площею 47,1 кв. м., літер Д склад паливно-мастильних матеріалів площею 14,5 кв. м., літер Е, М, сараї - літери Ж, Н, Л, уборна - літер К. Крім того, було вирішено оформити право власності за Ялтинською міською радою на будівлю рятувальної станції по вул. Дражинського, 33а в м. Ялта : літер А рятувальна станція, 1980 року побудови площе. 162,8 кв. м., літер Б майстерня 1980 року побудови площею 6,4 кв. м., навіси на ділянці літер В, З, Д, склад паливно-мастильних матеріалів літер Г, уборна літер Е, літній душ літер Ж.

На підставі цього рішення Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.10.2004, а Комунальним підприємством "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно був внесений відповідний запис.

12.07.2007 Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради було прийнято рішення № 1382, яким були внесені зміни до рішення Ялтинського міськвиконкому від 28.09.2004 № 1400 та, зокрема, пункт 1.2 був викладений в наступній редакції: "Оформити право власності на нежилі будівлі та споруди рятувальної станції по вул. Дражинського, 33а в м. Ялта, у тому числі: літ. А рятувальна станція, загальною площею 162,8 кв. м.; літ. Б майстерня, загальною площею 6,4 кв. м., на ділянці навіси літ. З, Д, склад ПММ літ. Г, вбиральня літ. Е, літній душ літ. Ж, споруди за Ялтинською міською радою та видати свідоцтво про право власності".

20.07.2007 Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради було видане нове свідоцтво про право власності, а Комунальним підприємством "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" був внесений відповідний запис до реєстру прав власності на нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2005 у справі № 2-20/8716-2005, яке набрало законної сили, було відмовлено у позові Кримської республіканської рятувально-водолазної служби до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним вищевказаного рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 28.09.2004 № 1400 та свідоцтва про право власності.

Крім того, постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2008 у справі № 2-1/17883.1-2007А також було відмовлено у позові товариства рятування на водах України до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, за участю третіх осіб: Ялтинської міської ради, Фонду майна Автономної Республіки Крим, Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації", Кримської республіканської рятувально-водолазної служби про визнання нечинним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 28.09.2004 № 1400.

06.03.2009 відбулося засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на право оренди нежилих приміщень та споруд рятувальної станції, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 33-а, на якому було прийнято рішення щодо проведення некомерційного конкурсу на право укладення договору оренди вказаних приміщень та будівель. Рішення було оформлено протоколом від 06.03.2009 № 1, затвердженим директором Ялтинського клубу юних моряків (т. І, а. с. 15).

За результатом проведеного конкурсу переможцем було визначено ТОВ "Центр відпочинку на воді", як особа, яка запропонувала найкращі умови реконструкції об’єкту оренди (протокол від 31.03.2009 № 4, затверджений директором Ялтинського клубу юних моряків (т. І,а. с. 20)).

На підставі цього, 28.05.2009 між Ялтинським клубом юних моряків (Орендодавець) та ТОВ "Центр відпочинку на воді" (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, предметом якого згідно з п. 2.1 Договору є майнові відносини сторін щодо господарського користування майном, розташованим по вул. Дражинського, 33-а в м. Ялта, з метою використання в якості складських приміщень.

Згідно з пунктом 1.2 Договору майно є комунальною власністю Ялтинської міської ради.

У розділі V Договору сторони передбачили, що договір укладений строком на 2 роки 11 місяців та припиняє свою дію 28.04.2012.

02.11.2009 між сторонами була укладена додаткова угода № 1, відповідно до якої пункт 3.3 розділу ІІІ Договору оренди був доповнений підпунктом 3.3.4, згідно з яким орендар має право на приватизацію об’єкта оренди шляхом викупу.

В подальшому, 17.11.2009 Ялтинською міською радою було прийнято рішення № 30 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації", за яким до відповідного переліку було включено окреме індивідуально визначене майно - будівлі та споруди рятувальної станції, орендовані ТОВ "Центр відпочинку на воді", що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 33а.

19.05.2010 між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради (Продавець) та ТОВ "Центр відпочинку на воді" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю комунальне майно - окреме індивідуально визначене майно - нежитлові будівлі та споруди, які орендується ТОВ "Центр відпочинку на воді", що розташовані за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33-а, надалі "Об’єкт приватизації", а Покупець зобов’язується прийняти Об’єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію об’єкта приватизації в Бюро технічної інвентаризації.

Об’єкт приватизації є комунальною власністю Ялтинської міської ради на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 20.07.2007 на підставі рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 28.09.2004 та зареєстрованого Комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації в реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.07.2007, номер запису 961 в книзі 20ж, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 8043264.

Згідно вказаного правовстановлювального документа та Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" 19.05.2010, номер витягу 26160987 Об’єкт приватизації складається з: нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції: літ. А рятувальна станція загальною площею 162,8 кв. м., літ. Б майстерня загальною площею 6,4 кв. м., на ділянці навіси літ. З, Д, склад ПММ літ. Г, вбиральня літ. Е, літній душ літ. Ж, споруди, які розташовані за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, будинок № 33а (пункт 1.2 Договору).

Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів.

17.06.2010 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі, згідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв наступні об’єкти нерухомості, зокрема, нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції: літ. А рятувальна станція загальною площею 162,8 кв. м., літ. Б майстерня загальною площею 6,4 кв. м., на ділянці навіси літ. З, Д, склад ПММ літ. Г, вбиральня літ. Е, літній душ літ. Ж, споруди, які розташовані за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, будинок № 33а (т. І, а.с. 77).

Відповідно до витягу Кримського підприємства Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" від 24.06.2010 № 26525176 право власності на спірні приміщення зареєстровано за ТОВ "Центр відпочинку на воді" (т. І, а.с. 78).

Вважаючи результати конкурсу, оформлені протоколом засідання конкурсної комісії від 31.03.2009 № 4, щодо оренди спірного нерухомого майна, договір оренди нерухомого майна від 28.05.2009 № 1, рішення Ялтинської міської ради від 17.11.2009 № 30 та договір купівлі-продажу від 19.05.2010 № 658 такими, що порушують права держави в особі Фонду державного майна України та Кримської республіканської рятувально-водолазної служби на належне їй майно, прокурор звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання їх недійсними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними результатів конкурсу, оформлених протоколом засідання конкурсної комісії від 31.03.2009 № 4, щодо оренди спірного нерухомого майна, договору оренди нерухомого майна від 28.05.2009 № 1, рішення Ялтинської міської ради від 17.11.2009 № 30 та договору купівлі-продажу від 19.05.2010 № 658 та спонукання ТОВ "Центр відпочинку на воді" повернути спірне нерухоме майно.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 2 роз’яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26 січня 2000 року № 02-5/35 (v5_35800-00) підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідність до частин першої та другої статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Вбачається, що позовну заяву заступником прокурора Автономної Республіки Крим пред’явлено в інтересах Фонду державного майна України та Кримської республіканської рятувально-водолазної служби.

Так, відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Ради Міністрів Української РСР від 25.07.1988 № 199 було створено Кримську Республіканську рятувально-водолазну службу, яку засновано на державній формі власності, та яка є бюджетною організацією.

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 02.11.1988 № 472-р було вирішено передати від Мінжитлокомунгоспу УРСР до Товариства організацій рятувальної служби організації рятувальної служби на воді.

03.11.1988 Президією Центральної ради республіканського товариства рятування на водах УРСР було постановлено про прийняття безкоштовно від Міністерства житлово-комунального господарства УРСР рятувальної служби, станцій і постів, маневрово-пошукових груп з їх штатною чисельністю робочих та службовців, фондами заробітної плати, складськими та підсобними приміщеннями, майном та іншими матеріальними цінностями, а також грошовими коштами та матеріальними фондами станом на 01.09.1988.

Згідно з актом приймання-передачі рятувальної служби Міністерства житлово-комунального господарства УРСР Республіканському товариству рятування на водах Української РСР від 22.02.1989 Міністерство житлово-комунального господарства УРСР передало, а Республіканське товариство рятування на водах Української РСР прийняло рятувальні служби з їх штатною чисельністю, фондами заробітної плати, будівлями та спорудами, майном та іншими матеріальними цінностями.

Відповідно до статуту Кримської республіканської рятувально-водолазної служби, зареєстрованого Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 28.09.1998 за № 755, вона є бюджетною установою, що заснована на державній власності та підзвітна відділу рятувально-водолазної служби України при Товаристві рятування на водах України. До її складу входять структурні підрозділи, що розташовані на території Автономної Республіки Крим.

Майно Кримської республіканської рятувально-водолазної служби є загальнодержавним майном та належить їй на праві повного господарського відання, що підтверджується свідоцтвом від 05.10.1998 № 96 "Про постановлення на облік майна", виданим Фондом майна Автономної Республіки Крим та актом приймання-передачі майна у користування від 18.02.1998 з відповідним переліком майна, в якому значиться рятувальна станція у м. Ялта, смт. Масандра, вул. Дражинського.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що поняття комунальної власності в Україні введене Законом УРСР "Про власність" (697-12) , відповідно до статті 31 якого встановлено, що до державної власності в УРСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Порядок розмежування майна державної та комунальної власності визначено постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (311-91-п) . Згідно з зазначеною постановою до комунальної власності увійшли об'єкти перелічені у додатку, у якому рятувальні станції (як майно) відсутні. Пунктом 1 Постанови встановлювалось, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України (254к/96-ВР) кореспондовані у статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, на момент проведення конкурсу, прийняття рішення Ялтинською міською радою про приватизацію комунального майна шляхом викупу та укладення в подальшому відповідних договорів у відповідності до частини другої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності визнавалась передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) цей Закон визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України щодо нерухомого майна (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення).

Статтею 7 вказаного Закону визначені умови передачі об’єктів, та відповідно до якої передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що будь-яких рішень уповноважених органів про передачу рятувальних станцій до комунальної власності не приймалось, а отже, майно Масандрівської рятувальної станції за адресою вул. Дражинського 33-а, м. Ялта на момент виникнення спірних правовідносин та по теперішній час перебуває у державній власності.

Отже, оспорювані рішення Ялтинської міської ради є такими, що суперечать нормам законодавства України, прийняті не в межах повноважень та порушують майнові права держави, а тому є незаконними та підлягають скасуванню.

Посилання відповідачів на судові рішення у справах № 2-20/8716-2005 і № 2-1/17883.1-2007А, якими встановлюється правомірність прийняття Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради рішення від 28.09.2004 № 1400, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки суб'єктний склад сторін у вищевказаних справах не є тотожним складу сторін у цьому судовому спорі, а тому факти встановлені рішеннями у справах № 2-20/8716-2005 і № 2-1/17883.1-2007А не є преюдиціальними для даної справи.

Щодо визнання недійсними договорів оренди та купівлі-продажу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом,

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (435-15) та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно з частиною першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК (435-15) , міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, орендодавцями державного майна України є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

Органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, можуть бути орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Отже, органи місцевого самоврядування не наділені законодавством повноваженнями орендодавця державного майна.

Підприємства згідно з зазначеним Законом можуть бути орендодавцями окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м. на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених а абзацах другому та третьому цієї статті (тобто Фонду державного майна України, його регіональних відділень - щодо державного майна), - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

При цьому, згідно з пунктом 2.1 спірного договору оренди нежитлових будівель та споруд рятувальної станції загальна площа об'єкту оренди складає 594,8 кв. м.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи дозвіл на здійснення Ялтинським міським клубом юних моряків повноважень орендодавця спірного майна Фондом державного майна України не надавався.

Отже, враховуючи вищевикладене, Ялтинський клуб юних моряків не мав повноважень для укладення спірного договору оренди нерухомого майна від 28.05.2009 № 1 без згоди органу управління майном.

Також, судова колегія зазначає, що статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна України" у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

При цьому, продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними (частина сьома статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна України").

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній власності є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Отже, при укладанні оспорюваного договору купівлі-продажу від 19.05.2010 № 658 Фондом комунального майна Ялтинської міської ради фактично були перевищені свої повноваження, зокрема, привласнені повноваження органу приватизації державного майна, а тому цей договір укладений незаконно.

Враховуючи, що вимоги прокурора про повернення нерухомого майна є похідними від вимог про визнання недійсними результатів конкурсу, оформлених протоколом засідання конкурсної комісії від 31.03.2009 № 4, щодо оренди спірного нерухомого майна, договору оренди нерухомого майна від 28.05.2009 № 1, рішення Ялтинської міської ради від 17.11.2009 № 30 та договору купівлі-продажу від 19.05.2010 № 658, а тому вони також підлягають задоволенню.

Невстановлення зазначених обставин судом першої інстанції призвело до неправильного вирішення спору у даній справі та прийняття незаконного рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційні скарги прокурора Автономної Республіки Крим та Фонду державного майна України задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 у справі № 5002-7/2861-2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити у повному обсязі.

5. Визнати недійсними результати конкурсу, оформлені протоколом засідання конкурсної комісії від 31.03.2009 № 4, щодо оренди нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а.

6. Визнати недійсними договір оренди нерухомого майна від 28.05.2009 № 1, укладений на підставі конкурсу між Ялтинським клубом юних моряків та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді", щодо оренди нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а, та додаткову угоду до нього від 02.11.2009 № 1.

7. Визнати недійсним рішення Ялтинської міської ради від 17.11.2009 № 30 про затвердження переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, в частині внесення до переліку окремого індивідуально визначеного майна - нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а, орендовані товариством з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді", та процес приватизації щодо передачі у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а.