Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

У січні 2008 року ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі відокремленого структурного підрозділу Київ-Петрівської філії" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Лікра" (далі –відповідач) про стягнення 68850 грн відшкодування фактичної вартості майна –неправомірно демонтованого розгалуження залізничних колій №№ 7, 8, 9, 11 і 12, що знаходяться на території відповідача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.07 (суддя Ярмак О.М.) в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю. Суд зазначив, що позивач належними засобами доказування у відповідності до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів, що саме відповідач своїми неправомірними діями завдав шкоду позивачу, а саме демонтував належні йому залізничні колії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.08 (колегією суддів у складі: Моторний О.А. –головуючий, Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення місцевого суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі відокремленого структурного підрозділу Київ-Петрівської філії" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх касувати, а справу скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статей 27, 77, 99 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначив, що господарські суди неправомірно не залучили до участі у справі Міністерство транспорту та зв'язку України, оскільки прийняті судами оскаржувані рішення стосуються його прав та обов'язків.

Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства транспорту України від 30.10.01 № 746 Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту" та затверджено акт передачі нерухомого майна до його статутного фонду. Кущове розгалуження залізничних колій № 7-12 (інв. № 20027), що є власністю ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", перебуває на балансі Київ-Петровської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", що підтверджується наказом ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та актом приймання-передачі нерухомого майна від 14.09.02. Вказані залізничні колії знаходяться на території ТОВ "Лікра" за адресою: м. Київ, між вулицями Новокостянтинівська, 9 а та Фрунзе, 102.

Відповідно до акту обстеження розгалуження залізничних вантажно-розвантажувальних колій №№ 7, 8, 9, 11, 12, складеного постійно діючою комісією позивача 15.08.07, останні були демонтовані невідомими особами. Вартість колій як металобрухту у кількості 76,5 т визначено на суму 68850,00 грн, яку позивач і просить стягнути із відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Застосування деліктної відповідальності, яка наступає за одночасної наявності чотирьох ознак: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки, причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції вірно визнав такими, що не можуть вважатись належними та допустимими доказами документи, надані позивачем в підтвердження порушення відповідачем його законних прав акт обстеження розгалуження залізничних вантажно-розвантажувальних колій №№ 7, 8, 9, 11, 12 від 15.08.07, оскільки зі змісту останнього не вбачається протиправність поведінки ТОВ "Лікра" у вчиненні демонтажу вказаних залізничних колій.

На будь-які інші обставини на підтвердження своїх доводів про наявність матеріальної шкоди у зв’язку з неправомірно демонтованого розгалуження залізничних колій №№ 7, 8, 9, 11 і 12 та про наявність вини відповідача у заподіянні збитків у розмірі 68850 грн, позивач при вирішенні спору не посилався, не здобув їх і суд під час розгляду справи.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, за яке може наступити відповідальність згідно статті 1166 Цивільного кодексу України.

За таких обставин господарські суди обох інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права та обґрунтовано відмовили у позові.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та, крім того, пов’язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі відокремленого структурного підрозділу Київ-Петрівської філії залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2008 року у справі Господарського суду м. Києва № 16/56 - залишити без змін.