44/69 Про зміну умов договору на право тимчасового користування землею - 08.11.2011 Прийняття

ТОВ "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про зміну умов договору (а.с. 4-5).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08 лютого 2010 року по справі №44/69 позов задоволено повністю (а.с. 53-61). Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач не надіслав письмових заперечень щодо поновлення Договору оренди, а також тим, що договір на право тимчасового користування землею від 01 квітня 1994 року не містить всі істотні умови, встановлені чинним законодавством України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 09 вересня 2011 року за № 05/4-406-11, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08 лютого 2010 року у справі №44/69 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Також, в тексті апеляційної скарги прокурором заявлено клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга прокурора мотивована тим, що Київською міською радою рішення про поновлення відповідачу договору не приймалось, а рішення господарського суду міста Києва від 08 лютого 2010 року суперечить державній політиці у сфері земельних відносин, тобто порушує державні інтереси у цій галузі, забезпечення яких покладено на Київську міську раду та Державне агентство земельних ресурсів України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2011 року відновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу прокурора до провадження. Розгляд справи призначено на 18 жовтня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2011 року розгляд справи № 44/69 відкладено на 08 листопада 2011 року.

21 жовтня 2011 року до апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, а також клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

08 листопада 2011 року, перед початком судового засідання, від Державного агентства земельних ресурсів України надійшли пояснення щодо порушення інтересів держави рішенням господарського суду міста Києва від 08 лютого 2010 року у справі № 44/69.

У судовому засіданні 08 листопада 2011 року прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08 лютого 2010 року та залишити позов без задоволення.

Представники відповідача та Державного агентства земельних ресурсів України підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги прокурора та просили її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити спірне рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 08 листопада 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі..

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Рішенням Київської міської Ради народних депутатів від 28.10.1993 за № 4-а затверджено проект відведення земельної ділянки учбово-спортивному комерційному клубу "Україно" під розміщення водно-спортивної бази в кварталі № 65 Дніпровського лісництва та надано у тимчасове користування на умовах оренди строком на 15 років (враховуючи рішенням Київської міської ради народних депутатів від 17 лютого 1994 № 11) земельну ділянку площею 3,974 га вкритих лісом під розміщення водно-спортивної бази за рахунок земель держлісфонду в кварталі № 65 Дніпровського лісництва без права вирубки зелених насаджень та без права спорудження капітальних будівель (а.с. 12-13).

На підставі вказаного рішення 01 квітня 1994 року між Київською міською Радою народних депутатів та Учбово-спортивним комерційним клубом "Україно" було укладено Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (а.с. 9-10).

Згідно п.п. 1.1 та 1.2 цього договору Київська міська Рада народних депутатів на підставі рішення від 28 жовтня 1993 № 4-а надає, а Учбово-спортивний клуб "Україно" приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 39740 кв.м. в тому числі за рахунок земель Дніпровського лісництва Дарницького лісопаркового господарства згідно з планом землекористування. Земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 15 років для розміщення водно-спортивної бази.

Тобто, договір укладено до 01 квітня 2009 року.

У відповідності до п. 3.2 вказаного договору землекористувач має право поновлювати договір після закінчення строку його дії.

22 червня 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом-зверненням № 21, в якому просив поновити договір оренди земельної ділянки на тих самих умовах, які були передбачені Договором оренди від 01 квітня 1994 року та внести зміни до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 квітня 1994 року щодо продовження строку дії договору (а.с. 17).

24 грудня 2009 року ТОВ "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, в якій просило:

- визнати поновленим на строк до 22 липня 2024 року договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 квітня 1994 року, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:040:013 загальною площею 39740 кв.м., що знаходиться в Дніпровському районі, кварталі №65 Дніпровського лісництва, вулиця Труханівська, 40, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно", на умовах, що визначені договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 квітня 1994 року;

- визнати укладено додаткову угоду до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 квітня 1994 року в редакції, що додається.

Слід відзначити, що позивач до позовної заяви додав проект угоди про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 квітня 1994 року, в якій пункт 1.2 викладено в наступній редакції: "1.2. Земельна ділянка надається в оренду (строкове платне користування) строком на 30 (тридцять) років для розміщення водноспортивної бази" (а.с. 18).

Щодо позовної вимоги про визнання поновленим на строк до 22 липня 2024 року договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 квітня 1994 року, колегія виходить з наступного.

Згідно із статтею 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зокрема, абзацом 17 частини другої статті 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі.

Законодавством не визначено чіткої процедури поновлення договорів оренди землі державної чи комунальної власності та не передбачено автоматичного продовження договору оренди землі.

Частиною третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції яка діяла на день винесення рішення у справі) встановлено, що "У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням."

Пунктом 17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 N 2073 (2073-98-п) , зазначено, що у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації.

Перереєстрація, а також поновлення договорів оренди проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації.

Тобто, відповідно до статей 116, 124 Земельного кодексу України та Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 N 2073 (2073-98-п) , поновлення договору оренди земельної ділянки має відбуватися шляхом прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи місцевого органу виконавчої влади з послідуючим укладенням договору оренди земельної ділянки.

Слід наголосити, що згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради - сесії. Отже, враховуючи, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Таким чином, зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у держав ній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його передбаченої Конституцією України (254к/96-ВР) виключної компетенції, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 ЗК з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Захист порушених прав може бути здійснено, зокрема, в порядку, визначеному частиною 11 статті 123 ЗК, якою до компетенції судів віднесено розгляд вимог про спонукання ради розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення сесії.

Чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.

Колегія суддів відзначає, що рішень Київською міською радою щодо передачі земельної ділянки в оренду після закінчення строку дії Договору від 01 квітня 1994 року не приймалося.

Крім того, згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, і новий договір оренди земельної ділянки набирає чинності після державної реєстрації, шляхом внесення відповідних даних до державного реєстру земель.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з поновленням договору оренди земельної ділянки (постанови ВСУ від 16.12.2008 у справі N 5/019-08 та від 01.12.2009 у справі N 32/261-40/74), Вищий господарський суд України у Постанові N 17/268-6/164-11/48 від 19.01.2010 р., та листі від 01.01.2010, "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами", а також Державний комітет України із земельних ресурсів у листі N 19158/17/11-10 від 13.10.2010 р.

Щодо вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 квітня 1994 року в редакції, що додається, колегія суддів зазначає наступне.

Слід наголосити, що інших рішень Київської міської Ради (власника земельної ділянки) окрім рішення від 28 жовтня 1993 за № 4-а (зі змінами внесеними рішенням Київської міської ради народних депутатів від 17 лютого 1994 № 11), яким земельну ділянку надано відповідачеві на умовах оренди строком саме на 15 років, не приймалось. Тобто, волевиявлення власника земельної ділянки про укладення договору на більший строк не було.

Отже, за відсутності відповідного рішення Київської міської ради, колегія суддів апеляційної інстанції вважає неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню вимогу позивача про внесення змін до договору та збільшення строку оренди на 30 років.

Переглядаючи рішення господарського суду міста Києва від 08 лютого 2010 року у справі № 44/69 колегія суддів дійшла висновку про його неправомірність та невідповідність законодавству України, що полягає у наступному.

Спірним рішенням визнано укладеною додаткову угоду до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 квітня 1994 року, якою викладено вказаний договір у новій редакції. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що в матеріалах господарської справи № 44/69 взагалі відсутній текст нової редакції договору оренди земельної ділянки, який вказано у резолютивній частині рішення.

З наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом міста Києва фактично визнано укладеним новий договір оренди земельної ділянки у редакції, яка наведена в резолютивній частині спірного рішення. Тобто, місцевий господарський суд вирішив питання, які належать до виключної компетенції Київської міської ради, як розпорядника спірної земельної ділянки, що суперечить вимогами законодавства України та порушує права та законні інтереси власника цієї земельної ділянки.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції прийняв спірне рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 08 лютого 2010 року необхідно скасувати у зв’язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст. 43,49, 83, 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п. 1 та 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України на рішення господарського суду міста Києва від 08 лютого 2010 року у справі № 44/69 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08 лютого 2010 року по справі № 44/69 скасувати.

3. Прийняти нове рішення: "В позові відмовити повністю".

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-спортивний комерційний клуб "Україно" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, код 14277314) в дохід державного бюджету України 42 грн. 50 коп. в якості відшкодування витрат на державне мито за розгляд справи в Київському апеляційному господарському суді.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Справу № 44/69 повернути до господарського суду міста Києва.

постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.