34/153 Про звернення стягнення на заставлене майно - 07.11.2011 Прийняття

Національний банк України в особі Головного управління Національного банку по м. Києву і Київській області звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Аркада" про звернення стягнення на заставлене майно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2011 у справі № 34/153 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Аркада" на користь Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області пеню у сумі 500000,00 грн. за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на нежитлову будівлю, нежилий будинок – комплекс приміщень банку "Аркада" (літ. А), загальною площею 14102, 90 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Ольгинська, 3 та земельну ділянку –для будівництва комплексу приміщень банку "Аркада", площею 0,5283 га, яка розташована на вул. Ольгинській, 3, кадастровий номер: 8000000000:76:021:0017 за іпотечним договором від 06.02.2009 року, шляхом проведення прилюдних торгів, із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Аркада" на користь Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Національний банк України звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 у справі № 34/153 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення яким стягнути з відповідача 6217211,12 грн. заборгованості по пені за прострочення сплати кредиту за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 прийнято до розгляду справу № 34/153. Розгляд апеляційної скарги призначений на 07.11.2011 о 10:30.

07.11.2011 представником скаржника в судовому засіданні було заявлене клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Суд задовольнив зазначене вище клопотання і здійснив розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

06.02.2009 року між Національним банком України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області (позивач) та Акціонерним комерційним банком "Аркада", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Аркада" (відповідач) був укладений кредитний договір № 05/09 (надалі - Кредитний договір).

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору Національний банк України надав АКБ "Аркада" кредит на суму 300000000,00 грн., на строк з 9 лютого 2009 по 24 грудня 2009 року з оплатою у гозмірі 18,0 % річних за графіком погашення, передбаченим кредитним договором.

22.12.2009 Додатковим договором № 1 сторони внесли зміни до Кредитного договору, згідно з якими строк надання кредиту продовжено до 25.12.2010 року, збільшено розмір плати за користування кредитом до 19,0%, змінено графік погашення кредиту.

16.04.2010 Додатковим договором № 2 сторони внесли зміни до Кредитного договору, змінивши розмір процентної ставки за користування кредитом.

Так, з 16.04.2010 по 23.12.2010 плата за користування кредитом встановлена у розмірі 12,25 %. При чому договором передбачено, що процентна ставка є змінною, розрахунок процентної ставки передбачено пунктом 1.1. Кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 2 від 16.04.2010 року).

06.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу посвідчено іпотечний договір за реєстровим номером № 361, який був укладений між сторонами в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором (надалі - Договір іпотеки).

Згідно з Договором іпотеки в іпотеку Національному банку України передано нерухоме майно (далі - предмет іпотеки), а саме: нежилий будинок - комплекс приміщень банку "Аркада" (літ.А), загальною площею 14 102,90 кв.м., що знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Ольгинська, 3; земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:76:021:0017) площею 0,5283 га, яка розташована на вул. Ольгинській № 3 у Печерському районі м. Києва. Цільове призначення (використання) даної земельної ділянки - для будівництва комплексу приміщень банку "Аркада".

Сторони Договору іпотеки оцінюють предмет іпотеки у сумі 916690000,00 грн.

Згідно із п. 23 Договору іпотеки іпотека за цим договором підлягає державній реєстрації в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України. Понесені іпотекодержателем витрати по реєстрації іпотеки підлягають відшкодуванню іпотекодавцем в повному розмірі.

Статтею 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було обтяжено предмет іпотеки, а також, внесено запис про заборону відчуження вищезазначеного майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна наявного в матеріалах справи.

В п. 2.3.1 Кредитного договору сторони визначили, що позичальник зобов’язується повернути кредитору суму кредиту у строки, зазначені у графіку отримання і погашення кредиту, згідно п. 1.1 договору, на рахунок № 141511441501 та суму процентів за його користування на рахунок № 1418311441501, відкриті в ОПЕРУ Національного банку, код банку 300001, ідентифікаційний код 19361386.

Проте, з матеріалів справи вбачається та підтверджується поясненями представників сторін, що в порушення п. 2.3.1 Кредитного договору ПАТ АКБ "Аркада" не повернув Національному банку України кредитні кошти у розмірі 297000000,00 грн. у строк, передбачений графіком погашення кредиту згідно п. 1.1 кредитного договору.

29.12.2010 відповідач частково погасив заборгованість, а 28.04.2011 вже повністю погасив заборгованість.

В зв’язку з зазначеним вище, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої виключив вимогу про стягнення основної суми заборгованості.

Відповідно до п. 2.3.3. Кредитного договору у разі неможливості списання з кореспондентського рахунку коштів, що становлять вимоги кредитора, позичальник зобов’язується сплатити пеню у розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов’язання.

Таким чином, за період з 16.12.2010 по 27.04.2011 позивачем нарахована пеня у сумі 15405521,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду позовної заяви судом першої інстанції, позивачем списано у безспірному порядку з рахунку відповідача 9188310,00 грн.

Отже, позивач просив суд стягнути з відповідача 6 217211,12 грн. пені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 28.04.2011 позивачем було погашено суму заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі.

Доказів понесення збитків позивачем, у зв’язку із несвоєчасним погашенням відповідачем заборгованості по кредитному договору, позивачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вище зазначене суд першої інстанції правомірно зменшив суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 500000,00 грн.

Як зазначалося вище, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором, між сторонами був укладений Договір іпотеки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не вставлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Частиною 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. При цьому, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із п. 15.8.2 Договору іпотеки звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов’язань за кредитним договором, зокрема у випадках порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов’язань, передбачених умовами кредитного договору.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

21.12.2010 позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 06-108/27169 з вимогою сплати суми заборгованості та суми пені, а також повідомлено, що у разі не виконання зазначених вимог буде звернено стягнення на предмет іпотеки.

Проте, відповідач заборгованість по пені не погасив.

Згідно п. 20 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 24 та розділу V Закону України "Про іпотеку" (898-15) на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із п. 24 цього договору.

Відповідно до п. 24 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку" шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов’язаний за 30 календарних днів письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю праов укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Звертаючись до суду з позовом у зв’язку із порушенням відповідачем умов кредитного договору, позивач просив задовольнити його вимоги зверненням стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів.

Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, та правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 у справі № 34/153 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.