Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів: Головко В.Г., Стрелець Т.Г.

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

з участю представників сторін :

позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2011р. у справі

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області

про скасування постанови

2.08.2011р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов приватного підприємця ОСОБА_3 про скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області (далі Інспекція) про накладення штрафу. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 3.06.2011р. відповідачем було прийнято постанову про накладення на ОСОБА_3 штрафу в сумі 850гр. за правопорушення у сфері містобудування. Оскільки проведена посадовцями відповідача перевірка відбувалась з порушеннями чинного законодавства, висновки щодо порушень у сфері містобудування не відповідають обставинам справи, а ОСОБА_3 не є суб’єктом, до якого можуть бути застосовані положення Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" (208/94-ВР) , позивач просив скасувати постанову від 3.06.2011р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2011р. (суддя Коваль Л.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт послався на те, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача, якого належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2011р. посадовцями Інспекції було проведено перевірку дотримання законодавства у сфері містобудування, під час якої перевірено об’єкт нерухомості, розташований за адресою : АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачу.

За наслідками проведеної перевірки ОСОБА_3 видано припис від 11.05.2011р., який запропоновано зупинити проведення самовільних будівельних робіт та експлуатацію цеху, надати Інспекції довідку про вартість робіт з реконструкції об’єкту та оформити документи на самовільно проведені роботи (а.с.15).

26.11.2011р. Інспекцією було проведено перевірку виконання позивачем вимог, викладених у вищезазначеному приписі. В зв’язку з невиконанням ОСОБА_3 вимог припису в той же день було складено протокол правопорушення №47 та видано новий припис з аналогічними вимогами (а.с.14,16-17).

Постановою заступника начальника Інспекції №97-10 від 3.06.2011р. до ОСОБА_3 застосовано штраф в сумі 850гр. за правопорушення у сфері містобудування.

Таким чином між сторонами склались правовідносини, що регламентуються спеціальним законодавством, що врегульовує питання, пов’язані з містобудуванням, зокрема, Законами України "Про архітектурну діяльність" (687-14) , "Про основи містобудування" (2780-12) , "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" (208/94-ВР) , Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування (затв. постановою КМУ N244 від 6.04.1995р. (244-95-п) ), а також відповідними нормами ЦК (435-15) та ГК України (436-15) .

Відповідно до абз.8 ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від виконання або несвоєчасного виконання приписів інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю.

Оскільки позивачем не було виконано вимоги, викладені у приписі від 11.05.2011р. щодо надання Інспекції довідки про вартість робіт з реконструкції об’єкту, відповідачем обґрунтовано було застосовано до ОСОБА_3 передбачені ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" санкції.

Доводам позивача щодо законності дій посадовців Інспекції при складанні протоколу правопорушення та прийнятті постанови про застосування штрафу судом першої інстанції дана належна оцінка і висновки суду апелянтом не спростовано.

Помилковим є посилання позивача на те, що він, як приватний підприємець, не може бути притягнутий до відповідальності за правопорушення у сфері містобудування, оскільки системний аналіз чинного законодавства, зокрема ст. 51 ЦК України та Закону України "Про архітектурну діяльність" (687-14) , свідчить про те, що приватні підприємці, які є власниками об’єктів, на яких відбуваються будівельні роботи без отримання необхідних дозволів та документів, є суб’єктами відповідальності за правопорушення у сфері містобудування.

Оскільки позивачем не спростовано висновків Інспекції щодо самовільного проведення робіт з реконструкції складського приміщення у виробничий цех, дії відповідача слід вважати такими, що вчинено з дотриманням вимог законодавства.

Клопотання позивача про зупинення розгляду справи на період розгляду судом адміністративної юрисдикції його позову про визнання дій Інспекції незаконними задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" всі питання щодо оскарження дій та рішень Інспекції у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим Законом (208/94-ВР) , може бути оскаржено виключно до господарського суду. Отже, законність дій при накладенні штрафу та встановленні факту правопорушення може бути розглянуто виключно в господарському суді.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав передбачених ст. 104 ГПК України для скасування рішення суду.

Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України (1798-12) суд, -

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2011р. - без змін.

Повний текст постанови

виготовлено 3.11.2011р.