35/351 Про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки - 21.01.2009 Прийняття

У червні 2008 р. ВАТ "Агентство "Союздрук" звернулося до господарського суду з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права на оренду земельної ділянки по вул. Р.Окіпної, 2 в Дніпровському районі м. Києва та про визнання укладеним договору оренди вказаної земельної ділянки, а також про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати даний договір оренди у встановленому порядку.

В процесі розгляду справи в порядку ст. 22 ГПК Україна позивач заявою від 20.08.2008р. уточнив позовні вимоги та просив суд визнати бездіяльність відповідачів при розгляді клопотання (заяви) позивача до Київської міської ради, яке було зареєстровано в приймальні Київської міської ради з земельних питань 19.02.2008 р. № К-13425 та зобов'язати Київську міську раду укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки по вул. Р.Окіпної, 2, м. Києва для розміщення частини павільйону з продажу газетно-журнальної продукції відповідно до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 1457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві" та зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди вказаної земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2008 р. (Літвінова М.Є.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2008р. (судді: Капацин Н.В., Вербицька О.В., Пашкіна С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2008 р. скасовано, позов задоволено частково: зобов'язано Київську міську раду укласти з ВАТ "Агентство "Союздрук" договір оренди земельної ділянки загальною площею 26 кв.м. по вул. Р.Окіпної, 2 в м. Києві у відповідності з вимогами чинного законодавства і з дотриманням Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві та зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати даний договір оренди у встановленому порядку. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Київська міська рада звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ВАТ "Агентство "Союздрук" є власником 1/8 частини павільйону № 1, загальною площею 88 кв.м., що знаходиться в м. Києві, вул. Р. Окіпної, 2, зареєстроване в БТІ за № 8791-П від 25.01.2008 р. та користується 37 кв.м. земельної ділянки, що відповідає 10,5 кв.м. загальної площі павільйону (1/8 частини павільйону).

Судами встановлено, що на виконання рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. № 457/1867 (ra0457023-04) "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві" позивач звернувся до Київської міської ради з листом-пропозицією № 22-603 від 17.04.2008 р. щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 26 кв.м. на 49 років по вул. Р.Окіпної, 2 у Дніпровському районі м. Києва (надалі –земельна ділянка) для розміщення павільйону № 1 з продажу газетно-журнальної продукції та канцтоварів. До пропозиції було додано, зокрема, договір оренди земельної ділянки, план розташування земельної ділянки № 63013033, акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки.

11 серпня 2008 р. позивач подав до Київської міської ради заяву за вих. №22-1700 про надання згоди на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки для розміщення частини павільйону ВАТ "Агентство "Союздрук" з продажу газетно-журнальної продукції, відповідно до рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. № 457/1867 (ra0457023-04) "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві".

Приписи ст. ст. 13, 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. ст. 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

З аналізу вказаних норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" шляхом укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 9 ст. 123 ЗК України відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Вказана норма передбачає оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування або виконавчої влади до суду, який має надати правову оцінку їх відповідності вимогам закону, але суд не наділений повноваженнями щодо вирішення питань, віднесених до компетенції вказаних органів.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги позивача щодо зобов'язання Київської міської ради укласти договір оренди земельної ділянки земель комунальної суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з вимогами законодавства для надання особі права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності можливо лише на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи. А відтак, зобов'язання Київської міської ради укласти договір оренди земельної ділянки земель комунальної власності є порушенням виключного права органу місцевого самоврядування на здійснення від імені Українського народу права власності та управління землями комунальної власності, яке підлягає захисту.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову господарський суд апеляційної інстанції надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11 (v0011700-76) .

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позов.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.