08/173-06(15/83-05 Про стягнення боргу за договором постачання природного газу - 21.01.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21липня 2008року у справі №08/173-06(15/83-05(33/98-04) Господарського суду Харківської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ, до Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз", м.Харків, про стягнення 8942428,77грн. та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання права,

за участю представників сторін:

позивача –Лебедюк Ю.А. (дов. № 194/10 від 26.12.08);

відповідача – Юркова Т.С. (дов. № 5158/290 від 30.12.08),

У березні 2004 року позивач –ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ВАТ " Харківгаз" про стягнення 8942428,77грн. боргу.

Вказував, що 25.12.00 між ДК Торговий дім "Газ України" (правонаступником якого він є) та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу № 10/16-1447, відповідно до умов якого він зобов'язався передати природний газ в узгодженому об'ємі, а відповідач –прийняти та оплатити природний газ на умовах вказаних у договорі.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, позивач, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 16.08.07, просив стягнути з відповідача 868,57 грн. боргу, 920 681,89 грн. пені, 5 252 763,01 грн. інфляційних, 1 138 319,73 грн. –річних та 458 503,23 грн. штрафних санкцій, а всього 7 771 136,43 грн.

У травні 2006 року ВАТ " Харківгаз" пред’явив у господарському суді зустрічний позов до ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання права.

Вказував, що він в повному обсязі сплатив ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вартість природного газу переданого для потреб населення.

Посилаючись на ту обставину, що підсумкові втрати природного газу не оплачувались споживачами, позивач за зустрічним позовом просив визнати за ним право на невідшкодування ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вартості комерційних втрат природного газу за договором № 10/16-1447 від 25.12.00 на постачання природного газу.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26 травня 2008 року (суддя Ковальчук Л.В.) первісний позов задоволено частково. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановлено стягнути з ВАТ " Харківгаз" на користь ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 868,57 грн. основного боргу, 2522489,92 грн. інфляційних, 565050,33 грн. річних, 1700 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 920681,89 грн. пені, 2730273,09 грн. інфляційних, 573269,40 грн. річних та 458503,23 грн. штрафу відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване посиланнями на невиконання відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті заборгованості, інфляційних та річних.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 2730273,09 грн. інфляційних та 573269,40 грн. річних, мотивоване посиланнями на Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР" від 08.10.99 за № 1136-ХІV (1136-14) , згідно яких, цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг, тому до 01.01.04 –дня набрання чинності Цивільного кодексу України (435-15) , інфляційні та річні за прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг не нараховуються.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 920681,89 грн. пені, мотивоване посиланнями на ту обставину, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, в зв’язку з чим відсутні підстави для нарахування пені за останні 184 дні, що передували пред’явленню позову.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 458503,23 грн. –7 % штрафу, мотивоване посиланнями на ту обставину, що порушення господарського зобов’язання відбулося до набрання чинності Господарського кодексу України (436-15) .

Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, мотивоване посиланнями на ту обставину, що наявність чи відсутність у бухгалтерському обліку ВАТ "Харківгаз" даних про відтоки/притоки природного газу не впливає на права та обов’язки сторін за договором на постачання природного газу № 10/16-1447 від 25.12.00, оскільки ризики щодо придбаного за цим договором загального обсягу газу, несе ВАТ "Харківгаз", як покупець, з моменту приймання загального обсягу –ст. 130 ЦК УРСР.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 липня 2008 року (колегія суддів у складі: Карбань І.С. –головуючий, Олійник В.Ф., Пуль О.А.) рішення змінено шляхом доповнення.

Постановлено провадження у даній справі в частині стягнення з ВАТ "Харківгаз" 6549177,57 грн. боргу припинити, в іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова в частині зміни рішення, мотивована посиланнями на ту обставину, що під час розгляду даної справи відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в сумі 6549177,57 грн., в зв’язку з чим провадження в цій частині підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У касаційній скарзі ВАТ "Харківгаз", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.12.00 між ДК Торговий дім "Газ України" (правонаступником якого є позивач) та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу № 10/16-1447, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати природний газ в узгодженому об'ємі, а відповідач –прийняти та оплатити природний газ на умовах вказаних у договорі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач протягом січня-грудня 2001 року передав відповідачу природний газ в об'ємі 780378,505 тис. м.куб. на загальну суму 126470364,37 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від: 28.02.01, 31.03.01, 30.04.01, 31.05.01, 30.06.01, 31.07.01, 31.08.01, 30.09.01, 31.10.01 та від 31.12.01, за який останній розрахувався частково, тим самим заборгувавши позивачу на дату розгляду справи 868,57 грн.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент виникнення правовідносин) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 162 вказаного кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

За таких обставин, оскільки позивач виконав свої зобов’язання щодо поставки газу в повному обсязі, а відповідач частково розрахувався за отриманий газ, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 868,57 грн. - суми основного боргу.

Разом з тим, враховуючи ту обставину, що під час розгляду даної справи відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в сумі 6549177,57 грн., то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про припинення провадження в цій частині, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (435-15) Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення інфляційних (за період з 01.01.04 по 01.07.07) та річних (за період з 01.01.04 по 06.08.07), суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР" від 08.10.99 за № 1136-ХІV (1136-14) цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг, тому до 01.01.04 –дня набрання чинності Цивільного кодексу України (435-15) , інфляційні та річні за прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг не нараховуються.

Відповідно до ст. 178 ЦК УРСР виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством.

Статтею 179 ЦК УРСР встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Пунктами 6.1, 6.2 договору № 10/16-1447 від 25.12.00 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, визначені п. 5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (в межах оплаченого населенням), за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочений строк давності тривалістю в шість місяців.

З урахуванням вимог п.п. 4, 5 Прикінцевих положень ГК України (436-15) , п. 6 ст. 232 ГК України, п. 6.2 договору та ст.ст. 5, 6 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.03 року № 554, згідно яких на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня на заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, господарські суди дійшли правильного висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення пені.

Згідно п. 2 ст. 231 ГК України за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 4 Прикінцевих положень ГК України (436-15) передбачено, що Господарський кодекс України (436-15) застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями (після 01.01.04).

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення 7 % штрафу в сумі 458503,23 грн., суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що невиконання зобов’язання по оплаті поставленого природного газу мало місце до набрання чинності ГК України (436-15) , тому враховуючи приписи п. 4 та п. 5 Прикінцевих положень ГК України (436-15) , відсутні правові підстави для стягнення 7 % штрафу.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а наявність чи відсутність у бухгалтерському обліку ВАТ "Харківгаз" даних про відтоки/притоки природного газу не впливає на права та обов’язки сторін за договором на постачання природного газу № 10/16-1447 від 25.12.00, оскільки ризики щодо придбаного за цим договором загального обсягу газу, несе ВАТ "Харківгаз", як покупець, з моменту приймання загального обсягу –ст. 130 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судом апеляційної інстанції законодавства, діючого на момент виникнення правовідносин, не заслуговують на увагу суду та не спростовують правильності висновків, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.